Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №591/7783/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/7783/26

Провадження № 2/591/2872/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на 1/15 частину квартири –

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просять суд: припинити право власності ОСОБА_4 на 1/15 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/45 частку квартири за кожним; стягнувши солідарно з Позивачів на користь Відповідачки грошову компенсацію за її 1/15 частку квартири у розмірі 73000,00 грн., шляхом перерахування цієї суми з депозитного рахунку суду на її рахунок. Вимоги обґрунтовані тим, що спірна квартира є неподільною, а виділити частку Відповідачки в натурі неможливо без порушення конструктивної цілісності, оскільки відповідна частка становить незначну площу, що унеможливлює виділення окремої житлової кімнати та підсобних приміщень. Крім того, Відповідачка тривалий час проживає в іншій країні, не бере участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг, що унеможливлює спільне володіння і користування майном. Позивачі посилаються на норми ст.ст. 317, 319, 322, 355, 365 Цивільного кодексу України та наголошують, що припинення права на частку за умови виплати ринкової компенсації не завдасть істотної шкоди інтересам Відповідачки, оскільки центр її життєвих інтересів знаходиться в іншій країні. З метою забезпечення прав Відповідачки, Позивачі попередньо внесли ринкову вартість її частки на депозитний рахунок суду.

Представник позивачів адвокат Мірошніченко А.В. в письмовій заяві позов підтримав повністю, просить суд його задоволити, слухати справу у його відсутність та відстуність позивачів.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася. 24 серпня 2026 року подала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що з позовною заявою та додатками ознайомлена, про перерахування грошових коштів на депозитний рахунок суду повідомлена, позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить розглядати справу за її відсутності(а.с.116).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 загальною площею 107,49 кв.м належить на праві спільної часткової власності Позивачам та Відповідачці відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 03.02.2026 року приватним нотаріусом Нагорною Н.В., після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 успадкували по 1/15 частці вказаної квартири (а.с.17-23).

Відповідно до Висновку експерта №1988 від 12.03.2026 року за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, реально виділити співвласнику ОСОБА_4 на праві власності 1/15 частку квартири (що становить 4,78 кв.м житлової площі) не представляється можливим, оскільки для виділу ізольованої квартири необхідна мінімальна площа не менше 28,0 кв.м згідно з ДБН В.2.2-15:2019 (а.с.34-50).

Згідно з Платіжною інструкцією № W234461718 від 28.07.2026 року, Позивач ОСОБА_1 вніс на рахунок Державної казначейської служби України, на депозитний рахунок Зарічного районного суду м. Суми, грошові кошти в сумі 73000,00 грн., що відповідає ринковій вартості 1/15 частки майна, визначеній згідно з довідкою про оцінку від 14.05.2026 року.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Водночас, ст. 322 ЦК України встановлює обов`язок власника утримувати майно, що йому належить.

Згідно зі ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.12.2018 року у справі № 908/1754/17, де зазначено, що відсутність у ст. 365 ЦК України конструкції «за наявності одночасно» свідчить про можливість припинення права особи на частку за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пп. 1-3 ч. 1 цієї статті, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника (п. 4), та попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду.

Також суд бере до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 16.05.2025 року у справі № 903/421/24, де вказано, що припинення права на частку спрямоване на захист прав тих співвласників, які реально використовують майно та зацікавлені в його збереженні. Припинення права власності Відповідачки узгоджується з п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки таке втручання є пропорційним, враховуючи, що Відповідачка проживає в іншій країні та отримує повну ринкову компенсацію за свою незначну частку майна, яке об`єктивно неможливо поділити в натурі. Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України (постанова від 22.12.1995 р. № 20), не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити.

Як зазначено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.09.2024 року у справі №671/1543/21, з метою уникнення правової невизначеності, судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку й вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який вніс кошти на депозит. Це також узгоджується з висновком ВС (постанова від 31.05.2023 року у справі №169/740/20) про те, що концепція ст. 365 ЦК України передбачає не лише припинення правовідносин спільної власності, а й набуття позивачем права на цю частку.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що оскільки суд за чинним законодавством вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватись ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Зважаючи на те, що частка Відповідачки є незначною (1/15) і об`єктивно не може бути виділена в натурі (п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦК України), спільне користування є неможливим через її постійне проживання за кордоном (п. 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України), шкода її інтересам не завдається у зв`язку із внесенням повної ринкової вартості частки на депозит суду, а також враховуючи визнання позову самою Відповідачкою, суд приходить до висновку про повну обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317-319, 358, 364, 365, 367 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , НОМЕР_3 ) - задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/15 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності по 1/45 частині за кожним, на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , замість припиненої 1/15 частки ОСОБА_4 .

Виплатити ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) грошову компенсацію за 1/15 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 73000 (сімдесят три тисячі) гривень 00 копійок, шляхом перерахування цих коштів, попередньо внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок Зарічного районного суду м. Суми (Платіжна інструкція № W234461718 від 28.07.2026 року), на вказаний нею банківський рахунок.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 вересня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО