Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №576/612/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/612/26

Провадження № 2/576/480/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2026 р. ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 429530 від 29.12.2019 р. в розмірі 92246,40 грн. та понесені судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.12.2019 р. між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір 429530 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Згідно умов кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 3600,00 грн., дата надання кредиту - 29.12.2019 р., строк кредиту - 29 днів, валюта - UAN, відсоткова ставка - 1,9% (процентів) на добу. Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши кредит в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки відповідача № НОМЕР_1 . Також зазначає, що 30.11.2023 р. між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, за умовами якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, в результаті чого за нею утворилася заборгованість у розмірі 92246,40 грн., з яких: 3600,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 88646,00 грн. - заборгованість за відсотками. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає.

13.03.2026 р. за результатами автоматизованого розподілу вищезазначену справу було передано до провадження судді Усенко Л.М.

31 березня 2026 року ухвалою судді Усенко Л.М. відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу позивачем була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

01 травня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав, зазначивши, що відповідач не підписувала жодних кредитних договорів 29.12.2019 р., ані з позивачем, ані з іншими фінансовими установами. Позивачем не надано жодних доказів, що відповідач 29.12.2019 р. взагалі підписувала хоч якійсь кредитний договір, отримувала електронний підпис цього дня, або до цієї дати, а також, що скористалася своїм електронним підписом під час укладення кредитного договору № 429530. Зазначає, що 29.12.2019 р. сім-карту відповідача було заблоковано, зламано акаунт і оформлено кредит в декількох фінансових установах. По цьому факту відповідач зверталася до відділу поліції. Також, матеріали справи не містять розрахунку заборгованості, а виписка по особовому рахунку, яка складена позивачем самостійно, не містить жодних розрахунків нарахування відсотків. Позивачем не надано жодного відповідного документального підтвердження, що саме відповідач є власником платіжної картки № НОМЕР_1 , на яку були перераховані кредитні кошти. Доданий до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту не містить підпису відповідача. У графі підпис вказано: 26.12.2019 ОСОБА_3 G3309. Кредитний договір не містить дані про ознайомлення з ним відповідача. У розділі 11 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» вказаний нібито номер телефону відповідача: НОМЕР_2 . Однак, вказаний номер телефону є контактним номером Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», Філія «Білопільський РЕМ». Позивачем не доведено належність номера телефону НОМЕР_3 відповідачу. Також зазначає, що у кредитному договорі строк позовної давності за кредитним договором становить 5 років, у тому числі до зобов`язань позичальника з повернення суми заборгованості за кредитом та сплати процентів за користування кредитом. Тобто строк пред`явлення претензій до кредитного договору вже пройшов, що є підставою для відмови у задоволенні позову. 15.01.2022 р. відповідач вступила у шлюб і на даний час має прізвище - ОСОБА_4 . Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати (витрати на правову допомогу) у сумі 5000,00 грн.

06 травня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якому вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористалася доступом до мережі Інтернет та перейшла на офіційний веб-сайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрала бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього, нею було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину, відповідач пройшла передбачені етапи ідентифікації на підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір в установленому законом порядку. Відповідно до встановленого алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі первісного кредитора, що застосовується з метою акцепту оферти та належного укладення електронного договору, позичальнику надається можливість перейти за посиланням на відповідну веб-сторінку, де він має змогу ознайомитися з умовами публічної оферти, яка містить усі істотні умови договору відповідно до цивільного законодавства. Додатково, для підтвердження волевиявлення, на номер мобільного телефону, зазначений позичальником у заявці на отримання кредиту, направляється SMS-повідомлення із відповідною інформацією. Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді. Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, первісним кредитором генерується та відправляється на номер телефону, вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Відповідач здійснила усі передбачені дії - отримала одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений нею під час оформлення заявки, ввела його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердила акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі первісного кредитора та відображені у матеріалах справи, як належний доказ укладення електронного договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій, договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Для укладення кредитного договору, відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладення вказаного договору в електронній формі. Обставини укладеного вказаного договору відповідач не спростувала належними та допустимими доказами. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідає волевиявленню сторін. Доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Щодо підтвердження перерахування кредитних коштів, зазначив, що у відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при укладенні кредитного договору. Первісний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «Платежі Онлайн» (Platon), яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної нею під час реєстрації. Зазначене підтверджується листом ТОВ «Платежі Онлайн», з якого вбачається, що 29.12.2019 р. о 17:36:04 було проведено транзакцію на суму 3600,00 грн., маска картки - НОМЕР_4 . Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку ( НОМЕР_4 ), реквізити якої були надані самим позичальником. Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів. Надані позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими і достовірними та спростовані відповідачем. Щодо спливу строків позовної давності, то зазначив, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовних вимог про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Вважає відсутніми правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача у заявленому розмірі 5000,00 грн., оскільки такий розмір є завищеним та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Просить суд: прийняти відповідь на відзив до розгляду; відзив на позовну заяву відповідача залишити без розгляду та задоволення; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати; позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

11 травня 2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначив, що позивач не довів, що відповідач сформувала, отримала та використала електронний підпис під час оформлення кредиту. Не має доказів, що одноразовий ідентифікатор направлявся на номер телефону відповідача. Позивач навіть не зазначив, який номер телефону був у відповідача і, що цей невідомий номер телефону належав відповідачу. Жодного доказу проте те, що кредит дійсно оформлювала відповідач, немає. Також, стверджує, що відповідач не використовувала ЕЦП, не отримувала ЕЦП і не підписувала жодного кредитного договору, а також і не отримувала кредитні кошти. Доказів протилежного позивачем не надано. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

26.08.2026 р. на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: у зв`язку з увільненням від виконання посадових обов`язків зі здійснення правосуддя (призовом на військову службу під час мобілізації) судді Усенко Л.М., справу передано до мого провадження.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2019 р. ОСОБА_3 уклала із ТОВ «ФК «Джобер» кредитний договір № 429530, підписанням якого відповідач підтвердила, що вона ознайомилася на сайті кредитодавця з повною інформацією кредитодавця та його послуги, у тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами НБУ та беззастережно приєдналася до умов Договору (а.с. 11-16).

При укладанні кредитного договору за допомогою електронних ресурсів 29.12.2019 р. на мобільний телефон НОМЕР_5 було відправлено одноразовий ідентифікатор G3309, при введенні якого підтверджується прийняття умов кредитного договору № 429530 від 29.12.2019 р. (а.с. 20).

Кредитний договір № 429530 від 29.12.2019 р. цього ж дня підписано електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) G3309 Колобиліна Людмила Анатольевна.

Також матеріалами справи підтверджується, що 30.11.2023 р. між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір № 1-30/11/2023 відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 21-23).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 р., від ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» до «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 429530 від 29.12.2019 р. на загальну суму 92246,40 грн. (а.с. 19).

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 429530 від 29.12.2019 р. ОСОБА_3 , яка сформована позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором на станом на 26.12.2025 р. (включно) складає 92246,40 грн. (а.с. 18).

Водночас, представник відповідача зазначає, що відповідач не підписувала жодних кредитних договорів 29.12.2019 р. з фінансовими установами, кредитних коштів від банку не отримувала і стосовно неї вчинені шахрайські дії. Стверджує, що 29.12.2019 р. сім-карту відповідача було заблоковано, зламано акаунт і оформлено кредит в декількох фінансових установах, а номер мобільного телефону, їй не належить.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 05.01.2020 р. було зареєстроване кримінальне провадження № 12020200070000012 за заявою ОСОБА_3 , за фактом викрадення її грошових коштів (зламання її акаунту та оформлення кредитів на її ім`я у фінансових установах), правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 81).

Слід зазначити, що позивачем не додано до позову належних доказів, які б підтверджували факт того, що відповідач у встановленому порядку отримала одноразовий ідентифікатор, яким підписаний з її боку кредитний договір, а також факт перерахування відповідачу коштів за кредитним договором. Крім того, відсутні документи, що ідентифікують особу відповідача як позичальника, щоб підтвердити факт звернення до ТОВ «ФК «Джобер» з метою отримання кредиту.

Виписка з особового рахунку, яка складена позивачем, сама по собі не є доказом наявності боргу без інших доказів отримання відповідачем кредитних коштів.

Наданий позивачем у якості доказу витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 р., також не є достатнім доказом на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача за кредитним договором та його розміру.

Як з`ясовано судом, матеріали справи не містять доказів того, що первісний кредитор надавав відповідачу кредитні кошти на виконання договору № 429530 від 29.12.2019 р. в розмірі 3600,00 грн., хоча саме на позивача покладено обов`язок довести дані обставини.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Також, матеріали справи не містять доказів реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця або на його офіційному сайті, доказів отримання відповідачем одноразового ідентифікатора.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Однак, як встановлено судом у ході розгляду справи, позивачем не надано жодного доказу, який би міг підтвердити факт передання відповідачу коштів за кредитним договором від 29.12.2019 р.

Згідно п. 143-144 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі- Положення), надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

Відповідно до п. 146-147 Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Отже, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21 та інших.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як вже було зазначено вище, відділ поліції здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020200070000012 від 05.01.2020 р. за заявою ОСОБА_3 , правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 185 КК України. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 є потерпілою.

Водночас в ході судового розгляду справи позивачем не надано переконливих доказів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, і враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами усі сумніви та припущення тлумачаться в даному конкретному випадку на користь споживача, який є «слабкою» стороною у цих відносинах, а відтак відповідач не має нести відповідальності за здійснення таких платіжних операцій.

При цьому, суд приймає до уваги, що одразу після виявлення факту шахрайських дій відповідач невідкладно звернулася із письмовою заявою до правоохоронних органів.

Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами, з використанням ідентифікаційних даних відповідача, не є підставою для задоволення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, адже заборгованість, обрахована банком, складається з суми кредиту, яким заволоділи шахрайським шляхом, а також відсотків, які нараховані на вказану суму.

Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи, віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розгляд справи без участі сторін та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 178, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову «Фінансова Компанія Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 429530 від 29.12.2019 р. - відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Айкон Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон