Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №486/929/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/929/26

Провадження № 2/486/1260/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 24300 грн., а також судового збору у розмірі 2662,40 грн. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 4092819, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,50% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та базовою стандартною процентною ставкою в розмірі 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. За умовами кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Проте, відповідач належним чином свій обов`язок не виконав, внаслідок чого станом на день формування позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 24300 грн, що складається з 4320 грн заборгованості за тілом кредиту; 13716 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 6264 грн - заборгованість за відсотками згідно кредитного договору.

26.01.2022 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Вердикт-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №26-01/2022-83, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги і за договором про споживчий кредит № № 4092819 від 19.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

10.01.2023 року ТОВ «ФК «Вердикт-Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали Договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги і за договором про споживчий кредит № 4092819 від 19.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 24300 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 13000 гривень.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 14.07.2026 розгляд справи відкладено на 21.09.2026 у зв`язку з задоволенням заяви відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак в позові просив про розгляд справи без його участі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання був належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, також судом було здійснено виклик відповідача оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України». Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, а також на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4092819 від 19.10.2021.

Відповідачу на умовах договору надається кредит у розмірі 8000 грн строком на 15 календарних днів, з 19.10.2021 по 03.11.2021 з можливою пролонгацією, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Згідно з п. п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, пов`язаних з отриманням обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користуванням кредитом та комісії (без врахування (тіла) кредиту) складають 3400 грн в грошовому виразі та 553,031.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за кредитний період зазначений в договорі складає 11400 грн.

За змістом п. п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1600 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 % від суми кредиту одноразово.

Згідно з п. п. 1.5.2 проценти за користування кредитом: 1800 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Факт виконання ТОВ «Мілоан» договірних зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, підтверджується квитанцією LiqPay від 19.10.2021 року, згідно якої 19.10.2021 відповідачу ОСОБА_1 перераховано суму кредиту у розмірі 8000 грн згідно договору № 40484607.

26 січня 2022 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Вердикт-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 26-01/2022-83, згідно умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) на користь позивача за плату, а ТОВ «ФК «Вердикт-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників, додаток №3 до даного договору факторингу від 26.01.2022 року, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги й до відповідача ОСОБА_1 за договором № 4092819 від 19.10.2021 року в розмірі 18036 грн.

10 січня 2023 року ТОВ «ФК «Вердикт-Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали Договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 4092819 від 19.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, сума боргу якого становить 24300 грн.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників, додаток №3 до Договору відступлення прав вимог № 10-01/23 від 10 січня 2023 року, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4092819 від 19.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, сума боргу якого становить 24300 грн, що складається з: 4320 грн заборгованості за тілом кредиту; 19980 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

З наданих відомостей про щоденні нарахування ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 4092819 від 19.10.2021 року, вбачається що у відповідач частково погашав заборгованість та станом на 17.01.2022 року має борг у розмірі 18036 грн, що складається з: 4320 грн заборгованості за тілом кредиту; 13716 грн заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідач допустив порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів, у останнього утворилася заборгованість за договором про споживчий кредит № 4092819 від 19.10.2021 у розмірі 24300 грн.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі №243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має перед позивачем прострочену заборгованість за кредитним договором №4092819 від 19.10.2021 у сумі 24300 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4320 грн. та заборгованість за відсотками 19980 грн.

Відповідач вказаний розмір заборгованості за договором №4092819 від 19.10.2021 не спростував, контр розрахунок не надав.

Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним договором у розмірі 24300 грн.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та вказана заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію прайс-листа щодо надання виду послуг разом із одиницею виміру та ціною робіт, копію заявки на надання юридичної допомоги №1672 від 02.03.2026, копію витягу з акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026.

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306) заборгованість за договором №4092819 від 19.10.2021 в розмірі 24300 (двадцять чотири тисячі триста) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4320 грн.; 19980 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.О. Волощук