Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №485/1372/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1372/26

Провадження № 2/485/890/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретаря судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Снігурівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

встановив:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8543 га з кадастровим номером 4825781200:02:000:0102, розташовану в межах території Снігурівської міської ради (Василівський старостинський округ) Баштанського району Миколаївської області, яку він успадкував після смерті своєї дружини - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 3,4000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4825781200:02:000:0028), розташована в межах території Снігурівської міської ради (Василівський старостинський округ) Баштанського району Миколаївської області.

Вказану земельну ділянку за заповітом успадкувала донька померлої - ОСОБА_5 (у розмірі 3/4 частки, що становить 2,5513 га), а також чоловік померлої - ОСОБА_3 (на підставі права на обов`язкову частку у спадщині у розмірі 1/4 частки, що становить 0,8543 га).

ОСОБА_5 оформила право власності на успадковану частку земельної ділянки площею 2,5513 га та отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 908364.

У результаті поділу початкової земельної ділянки (кадастровий номер 4825781200:02:000:0028) було сформовано дві самостійні земельні ділянки зі зміною кадастрових номерів:

- кадастровий номер 4825781200:02:000:0100 площею 2,5513 га (що відповідає 3/4 частки), спадкоємцем якої стала ОСОБА_5 ;

- кадастровий номер 4825781200:02:000:0102 площею 0,8543 га (що відповідає 1/4 частки), яку успадкував ОСОБА_3 , однак за життя не оформив на неї право власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла зазначена земельна ділянка площею 0,8543 га (кадастровий номер 4825781200:02:000:0102), право власності на яку за померлим зареєстровано не було.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Після її смерті земельну ділянку площею 2,5513 га (кадастровий номер 4825781200:02:000:0100) успадкувала її донька - ОСОБА_2 .

Позивачка є донькою ОСОБА_3 та спадкоємцем за законом першої черги, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Постановою нотаріуса від 29 червня 2026 року позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4825781200:02:000:0028 площею 3,4000 га у зв`язку з ненаданням правовстановлюючих документів та припиненням існування вказаного об`єкта нерухомого майна в первинному вигляді.

У зв`язку з поділом початкової земельної ділянки, зміною кадастрових номерів та відсутністю державної реєстрації права власності за спадкодавцем ОСОБА_3 на новосформовану земельну ділянку (кадастровий номер 4825781200:02:000:0102), позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку та змушена звернутися за захистом своїх прав до суду.

У судове засідання представник позивача Лисиця І.І. не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує (вх. № 8718/26-вх від 22.09.2026).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити (вх. № 8719/26-вх від 22.09.2026).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає можливим ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Оскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про ухвалення рішення по суті справи у підготовчому засіданні.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкували за законом та заповітом земельну ділянку площею 3,4 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4825781200:02:000:0028), розташовану в межах території Снігурівської міської ради (Василівський старостинський округ) Баштанського району Миколаївської області ( ОСОБА_5 у розмірі 3/4 частки, що становить 2,5513 га; ОСОБА_3 на підставі права на обов`язкову частку у спадщині у розмірі 1/4 частки, що становить 0,8543 га).

Факт належності ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 3,4 га, розташованої на території Василівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 549166 (а.с. 17).

Право власності ОСОБА_5 на 3/4 частки земельної ділянки з кадастровим номером 4825781200:02:000:0028 загальною площею 3,4 га, розташованої на території Василівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 вересня 2007 року за № 1-1436 (а.с. 18).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № П-2470/0-0.110-2492/354-26 від 18 червня 2026 року, з метою уникнення дублювання, кадастровий номер 4825781200:02:000:0028 на земельну ділянку, що належала ОСОБА_4 , змінено на кадастрові номери 4825781200:02:000:0100 площею 2,5513 га, що становить 3/4 частки земельної ділянки, спадкоємцем якої є ОСОБА_5 , та 4825781200:02:000:0102 площею 0,8543 га (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. Спадкоємцем належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 4825781200:02:000:0100 площею 2,5513 га є її донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 травня 2023 року № 359 (а.с. 20-зворот).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825781200:02:000:0100 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 17 травня 2023 року (а.с. 21).

ОСОБА_3 , який також є спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 4825781200:02:000:0028 загальною площею 3,4 га у розмірі 1/4 частки, якій визначено кадастровий номер 4825781200:02:000:0102 площею 0,8543 га, право власності на свою частку земельної ділянки за життя не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14 травня 2013 року Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 54).

ОСОБА_3 є батьком позивачки ОСОБА_1 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Василівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області 30 червня 1966 року (а.с. 11), свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 02 березня 2000 року відділом ДРАЦС Снігурівського районного управління юстиції в Миколаївській області (а.с. 12-зворот), та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 30 червня 2026 року (а.с. 13).

ОСОБА_1 в установлений законом строк подала до Снігурівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , тобто є такою, що спадщину прийняла. За матеріалами спадкової справи № 373/2013 до майна померлого ОСОБА_3 інших спадкоємців немає (а.с. 66).

Постановою Снігурівської державної нотаріальної контори № 484/02-31 від 29 червня 2026 року ОСОБА_6 , яка діє від імені ОСОБА_1 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з ненаданням необхідних документів для вчинення нотаріальної дії (а.с. 28).

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20260710-0012045641 від 10 липня 2026 року оціночна вартість земельної ділянки становить 26 667,87 грн (а.с. 36-37).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неухоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,8543 га з кадастровим номером 4825781200:02:000:0102 належала ОСОБА_3 за життя як право на спадщину після померлої дружини та була сформована в результаті поділу початкової земельної ділянки площею 3,4 га з кадастровим номером 4825781200:02:000:0028 між спадкоємцями, у зв`язку з чим державна реєстрація початкової земельної ділянки була скасована.

Ураховуючи, що право власності на новосформовану земельну ділянку за життя спадкодавця зареєстровано не було, позивачка позбавлена можливості реалізувати право на оформлення спадщини у позасудовому порядку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, з метою недопущення порушення спадкових прав позивачки та відновлення її законних прав як спадкоємця суд вважає доведеною наявність підстав для визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8543 га з кадастровим номером 4825781200:02:000:0102, розташовану в межах території Снігурівської міської ради (Василівський старостинський округ) Баштанського району Миколаївської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя І.А. Квєтка

Дата складення повного судового рішення 22.09.2026.