Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №484/3011/25 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3011/25

Провадження № 1-кп/484/111/26

Кримінальне провадження № 12025152110000308

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2026 2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання – ОСОБА_2

за участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крутоярівка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді старший водій військової частини НОМЕР_1 , у званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , станом на 01.04.2025 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старший водій військової частини НОМЕР_1 , у званні «солдат». Таким чином, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 мав статус військовослужбовця за мобілізацією.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 (зі змінами і доповненнями) містить загальне поняття учасників дорожнього руху, а саме - «Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії…».

Згідно з частиною п`ятою цієї ж статті Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, між іншим, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону і стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так 01.04.2025 близько о 07:35 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим позбавив себе можливості адекватно сприймати дорожню обстановку та належним чином переконатися в безпеці інших учасників дорожнього руху, керував технічно справним легковим автомобілем марки «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1996 року випуску, кузов НОМЕР_3 , зеленого кольору, рухався у світлу пору доби, в умовах необмеженої видимості, у сприятливих погодних та дорожніх умовах, по вул. Одеська в напрямку вул. Олександра Коротченка, м. Первомайська, Миколаївської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.1 «вузька суцільна лінія», 1.14.2 «зебра» - червоно-білого кольору Правил дорожнього руху України.

Перебуваючи за кермом вказаного вище автомобіля, рухаючись у зазначений час та в зазначених вище погодних і дорожніх умовах, ОСОБА_4 , діючи з необережністю, проявляючи злочинну недбалість та крайню неуважність, не стежачи належним чином за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, яка полягала у виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які вийшли на проїзну частину та рухалася справа-наліво по відношенню до напрямку руху автомобіля по пішохідному переходу «зебра», червоно-білого кольору, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування, та на вказаному пішохідному переході допустив наїзд на вказаних пішоходів передньою частиною керованого ним автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового внутрішньо суглобового перелому внутрішнього виростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, а пішохід ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді СГМ та садно лоба. Своїми діями ОСОБА_4 грубо та умисно порушив наступні вимоги Правил дорожнього руху України:

п.1.3. – Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п.1.5. – Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; підпункти «а», «б», «ґ» п.2.1. – Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); підпункту «б» п.2.3. – Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; підпункту «а» п.2.9. – Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; п. 18.1 – Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Отже, через необережність у виді злочинної недбалості, умисно та грубо порушуючи зазначені вище вимоги Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4 не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, однак повинен був і міг їх передбачити, маючи при цьому технічну можливість запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди шляхом дотримання технічних вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, яке знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, які настали.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину, у вчиненому розкаявся, надав пояснення, які повністю узгоджуються з викладеним у обвинувальному акті. Пояснив, що потерпілій не відшкодовував шкоду через те, що перебував на військовій службі та приймав у активну участь у бойових діях під час відсічі збройної агресії рф.

Обвинувачений та його захисник просили призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, проте надала суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, цивільний позов не подавала та подавати не буде, просить визначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі терміном на розсуду суду.

Суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_4 повністю підтверджується його особистими поясненнями в судовому засіданні, наданими стороною обвинувачення висновками інженерно-транспортної експертизи, висновком судово медичного експерта, щодо отриманих потерпілою внаслідок ДТП тілесних ушкоджень та висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_4 вчинив ДТП у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення та особу підсудного, не судимого, за місцем проживання та військової служби характеризується позитивно, має статус учасника бойових дій, отримав поранення під час захисту батьківщини.

Обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України – щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого – не встановлено.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід обрати покарання у виді позбавлення волі на термін, визначений у найнижчій межі санкції інкримінованої йому статі КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з іспитовим строком не застосовується у випадку засудження особи за кримінальне правопорушення, пов`язане з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на встановлені обставини та вид призначеного покарання, суд не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України слід покласти на підсудного судові витрати по справі, які складаються із вартості проведених по справі експертиз.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 01 квітня 2025 року по 04 квітня 2025 року та з 16 вересня 2026 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув`язнення.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави судові витрати, що складаються з вартості проведених по справі інженерно-транспортних експертиз в сумі 10696 (десять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок.

Повернути обвинуваченому ОСОБА_4 сплачену ним заставу у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Скасувати накладений слідчим суддею Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 484/1779/25, провадження № 1-кс/484/314/25, арешт на майно, вилучене 01.04.2025 під час огляду місця події, в рамках кримінального провадження №12025152110000308 від 01.04.2025, а саме: автомобіль «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належить ОСОБА_8 , Чернівецька область, Хотинський район, с. Недобоівці, фактичним володільцем якого являється гр. ОСОБА_4 , та на підставі ст. 100 КПК України повернути вказаний автомобіль обвинуваченому.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з моменту отримання копії.

Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: