Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №484/4762/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/3406/26

Справа: 484/4762/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.09.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Коваленко Н.А.,

секретар судового засідання - Голубкова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

14.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства обмеженою відповідальністю «Кредит-капітал» в особі представника адвоката Усенка М.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.2022 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98740136000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 55682,81 грн на погашення суми заборгованості позичальника за кредитом, наданим позичальнику Банком на підставі Договору про надання споживчого кредиту 96643392000, шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок Банку № НОМЕР_1 . Процентна ставка за договором встановлюється у розмірі 0,00001% річних, за користування кредитом понад встановлений строк кредитування - 7,00001% річних, строком до 21.11.2026. Додатком №1 до Кредитного договору встановлено щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 2,4% від суми наданого кредиту.

АТ «УКРСИББАНК» виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строки, визначені умовами кредитного договору, проте останній не виконував взятих на себе обов`язків за кредитним договором, належним чином не здійснював погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

15.04.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №264, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» за плату відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022, укладеним з ОСОБА_1 . Відповідно до витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №264 від 15.04.2024, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022 у розмірі 56090,54 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) – 41092,70 грн, заборгованість за комісією 14997,84 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором №98740136000 від 21.11.2022 в загальному розмірі 56090,54 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою від 23.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

В судове засідання представник позивача не прибув, позовна заява містить прохання про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти заочного розгляду справи не надходило.

Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином про час, день та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України. Причини неприбуття суду невідомі. Відповідач відзиву на позов та доказів на спростування доводів позивача до суду не надав. Заяв та клопотань до суду не надходило.

Підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.2 ст. 223 ЦПК України, відсутні.

Згідно із вимогами ст.280 ЦПК України суд може ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не надав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 21.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 22.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

21.11.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №98740136000.

Так, умовами п.1.1. Договору передбачено, що підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» №105, 09.06.2017.

Згідно п.п.2.1., 2.2. Договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил. Банк має право надавати, а Позичальник отримувати послуги та/або сервіси Банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з застосуванням електронних підписів Сторін через інформаційно-комунікаційні системи Банку в порядку, викладеному у Правилах.

Відповідно до п.3.1. Договору сума кредиту за Договором становить 55682,81 грн. Кредит надається позичальнику без застави.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання Договору.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 55682,81 грн на погашення суми заборгованості позичальника за кредитом, наданим позичальнику Банком на підставі Договору про надання споживчого кредиту 96643392000, шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок Банку № НОМЕР_1 .

Умовами п.3.5. Договору зазначено, що позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 21 листопада 2026 року.

Згідно з п.3.6. Договору розмір ануїтетного платежу становить 1161 грн.

Відповідно до п.3.7. Договору ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 21 числа (включно) кожного місяця.

Пунктом 3.8. Договору встановлено, що відсоткова ставка за Договором встановлюється у розмірі 0,00001% річних. Пунктом 3.9 Договору визначено, що за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється відсоткова ставка у розмірі 7,00001% річних, яка застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за Договором та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дати невиплати або не повної сплати платежу, встановленого у Договорі.

Пунктом 3.11. Договору передбачено, що позичальник сплачує Банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Додатком №1 до Договору є графік платежів та таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки, згідно якого Позичальник зобов`язувався повертати кредит шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1161 грн щомісячно з 21.11.2022 по 21.11.2026. Загальна вартість кредиту для споживача становить 113147,58 грн. Реальна річна процентна ставка – 44,48%.

Паспорт споживчого кредиту - Інформаційний лист, в якому містяться аналогічні умови кредитування, зокрема: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту – 55682,81 грн; строк кредитування - 48 місяців; відсоткова ставка - 0,00001%; реальна річна процентна ставка – 44,48%; загальна вартість кредиту - 113147,58 грн.

Виписка по рахунку за кредитним договором №98740136000 за період з 21.11.2022 по 15.04.2024, видана АТ «УКРСИББАНК», свідчить про те, що 21.11.2022 Банк перерахував на рахунок ОСОБА_1 55682,81 грн.

15.04.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №264, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» за плату відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №264 від 15.04.2024, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №98740136000 у розмірі 56090,54 грн.

Згідно ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 628 ЦК України).

За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі №2-6315/11 (провадження №61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту ст.640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У силу ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено матеріалами справи, між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 55682,81 грн.

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписаний сторонами договору, сторони погодили розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку за користування коштами, умови відкриття карткового рахунку та інше, а тому є чинним.

Підписавши вказаний кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання кредитних коштів від АТ «УКРСИББАНК».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Оскільки зазначений договір є чинним, він підлягає виконанню сторонами.

Також встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «УКРСИББАНК» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси у повному обсязі, що підтверджується письмовими доказами та не спростовано й не заперечено відповідачем ОСОБА_1 .

У Договорі про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022 сторони, діючи відповідно до положень ст.ст.6, 627 ЦК України, погодили строк дії договору, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом останнім до стягнення не заявлялись.

Суд враховує, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про строк дії договору, розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав цей договір та користувався отриманими коштами, при цьому відповідач ОСОБА_1 доказів на спростування вказаних обставин не надав.

Договір про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022 та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до ст.ст.628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань суду не надано.

Обставин, які б вказували на помилковість розрахунку, судом не встановлено.

Даних про те, що відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.

Отже, відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів.

Відтак, відповідач не виконала зобов`язань, визначених Договором про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022, порушив умови щодо погашення кредиту.

Частинами 1, 3 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №264, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» за плату відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №264 від 15.04.2024, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022 у розмірі 56090,54 грн.

Суд зауважує, що копія договору факторингу, реєстру права вимоги та відомості про оплату за вказаним договором є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників і прав вимог, підтверджується перехід права вимоги від первісного кредитора АТ «УКРСИББАНК» до позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

За наведеного суд вважає доведеною обставину, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022, а відповідач ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання Договору про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022, однак, у порушення умов вказаного договору, не виконав своїх зобов`язань.

Тобто позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за наведеним вище договором.

Суд зауважує, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022, ні перед первісним кредитором АТ «УКРСИББАНК», ні перед позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», а неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а тому суд приходить до висновку, що відповідач умови кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Щодо вимог про стягнення комісії за управління кредитом суд виходить з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст.11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку (фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого кредитодавця та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії кредитодавця не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15 (провадження №61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).

Отже, умови договору про сплату комісії за управління кредитом, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь та в рамках виконання власного обов`язку з надання кредиту, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача.

Встановлена комісія за управління кредитом є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок та є нікчемною.

Зі змісту Додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022 вбачається, що комісія за управління кредитом встановлена у розмірі 2,4% від суми наданого кредиту щомісячно. Водночас, конкретний перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які надаються позичальнику та за які встановлена зазначена комісія, у кредитному договорі не визначено.

Суд зазначає, що надання кредиту є обов`язком банку за кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України. Зазначені дії кредитодавця вчиняються виключно з метою забезпечення можливості виконання споживачем зобов`язань за тим же кредитним договором та в інтересах самого кредитодавця щодо повернення наданих ним коштів, а не є самостійними додатковими послугами, що надаються споживачу.

Отже, умова Договору про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022 про сплату комісії за управління кредитом у розмірі 2,4% від суми наданого кредиту щомісячно є несправедливою, суперечить принципу добросовісності та має наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача. Встановлена комісія є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок та є нікчемною.

Таким чином, комісія за управління кредитом у сумі 14997,84 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягає.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022 у розмірі 41092,70 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту).

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується Главою 8 ЦПК України.

Позивачем при пред`явлені до суду цього позову було сплачено судовий збір відповідно до платіжного документу в розмірі 2662,40 грн, Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (73,26%) в сумі 1950,47 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До матеріалів справи долучено Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» від 01 липня 2025 року, згідно з умовами якого, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта, що передбачено п.1.1. Договору.

Відповідно до п.2.3. Договору вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 кредитну справу складає 8000 грн.

З Акту №265 наданих послуг, складеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «Апологет» 10 липня 2026 року вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8000 грн. Клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство містить критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Ч. 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд зауважує наступне.

Суд враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких, серед іншого наголошено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У цій справі відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру понесених іншою стороною витрат.

Також суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн є завищеною і непропорційною до предмету спору.

Відтак, враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу розмір витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, необхідно зменшити з 8000,00 грн до 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в рахунок відшкодування заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №98740136000 від 21.11.2022 41092 (сорок одну тисячу дев`яносто дві) грн 70 коп, що становить заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати, які складаються з витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 1950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн 47 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Решту судових витрат залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-ий поверх, Код ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано 22.09.2026.

Суддя Н. А. Коваленко