Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №638/7705/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/7705/25

Номер провадження 22-ц/818/1846/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року в складі судді Штих Т.В. по справі № 638/7705/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою від 06 травня 2025 року провадження у справі відкрите.

28 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Ухвалою від 18 червня 2025 року вказані позови об`єднані в одне провадження.

26 листопада 2025 року представниця ОСОБА_1 звернулась з заявою про зміну предмету позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року у задоволенні клопотання про прийняття заяви про зміну предмету позову від 26 листопада 2025 року, подану ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - відмовлено.

Повернуто заяву про зміну предмету позову, подану ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 26 листопада 2025 року.

Продовжено розгляд зустрічного позову ОСОБА_1 у редакції від 28 травня 2025 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вказує, що зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретної позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги. Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Підставою зустрічного позову ОСОБА_1 як у первісній редакції, як і підставою позову у редакції заяви про зміну предмета позову від 26 листопада 2025 року, було повне усунення батька від спілкування зі своїм малолітнім сином, отже порушення прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 141 Сімейного кодексу України, тобто прав батька щодо свого сина ОСОБА_5 .

Заяву про зміну предмета позову представником позивача подано до закінчення підготовчого засідання і тільки на стадії підготовчого судового засідання можливо реалізувати відповідне процесуальне право, передбачене ч. 3 ст. 49 ЦПК України. У той же час, ухвалою від 26 листопада 2025 року, відмовивши у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд закрив підготовче провадження та призначив дану справу до розгляду, унеможлививши ОСОБА_1 зміну позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 2 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повертаючи ОСОБА_1 заяву про зміну предмету позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ній одночасно змінені і предмет, і підстава позову.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою від 06 травня 2025 року провадження у справі відкрите.

28 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Ухвалою від 18 червня 2025 року вказані позови об`єднані в одне провадження.

26 листопада 2025 року представниця ОСОБА_1 звернулась з заявою про зміну предмету позову. У змінених позовних вимогах ОСОБА_1 просить: прийняти дану заяву про зміну предмета позову до розгляду та долучити її до матеріалів справи № 638/7705/25. Визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_5 , а саме встановити наступний графік спілкування: безперешкодне спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 без участі матері у режимі аудіо- та відеозв`язку, засобами мобільного зв`язку чи за допомогою застосунків Viber, WhatsApp, Telegram, Signal кожного дня з 20:00 до 21:00 години за київським часом протягом 60 хвилин з урахуванням зайнятості сина (відвідування садочка, навчання, гуртків, секцій, дотримання режиму дня сина тощо); під час перебування батька в Україні щонайменше три дні без присутності матері з наданням батьку, ОСОБА_1 , можливості залишати сина, ОСОБА_5 , у себе на ночівлю за адресою: АДРЕСА_1 ; щорічний спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 у Німеччині, у період літніх канікул протягом 14 днів (за бажанням дитини та з урахуванням її стану здоров`я, зайнятості дитини: відвідування гуртків, секцій, дотриманням режиму для сина) за умови обов`язкового погодження заздалегідь місця проведення відпочинку (вибір пансіонату, готелю, турбази, санаторію тощо) з урахуванням особистих побажань дитини; щорічний спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 у Німеччині, у період зимових канікул протягом 14 днів (за бажанням дитини та з урахуванням її стану здоров`я, зайнятості дитини: відвідування гуртків, секцій, дотриманням режиму для сина) за умови обов`язкового погодження заздалегідь місця проведення відпочинку (вибір пансіонату, готелю, турбази, санаторію тощо) з урахуванням особистих побажань дитини; щорічно на день народження позивача, ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 (у випадку перебування батька в Україні); почергово через рік на день народження дитини, ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_2 (у випадку перебування батька в Україні), Різдво, Новий Рік, Великдень, День Незалежності.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України, тож відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі N 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13 березня 2018 року в справі №916/1764/17.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, за змістом вимог, викладених позивачем у позовній заяві, предметом позову є визначення місця проживання дитини.

В подальшому, 26 листопада 2025 року, ОСОБА_1 звернувся з заявою про зміну предмету позову, в якій просить визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином.

При цьому, підставою зустрічного позову ОСОБА_1 як у первісній редакції, як і

підставою позову у редакції заяви про зміну предмета позову від 26 листопада 2025 року, було недопустимість усунення батька від приймання участі у житті дитини.

Суд першої інстанції належної оцінки змісту заяви позивача від 26 листопада 2025 року не надав, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про зміну позивачем підстав позову.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова