Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №953/14270/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 953/14270/25

провадження № 22-ц/818/5404/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Савенка М.Є., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2026 року, постановлене під головуванням судді Мельникової І.Д.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд безпідставно прийняв заяву позивача про залишення без розгляду позову. Наголошує, що він під час розгляду справи надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково. Однак суд першої інстанції під час ухвалення зазначеного судового рішення не звернув на даний відзив уваги та не навів вмотивованого висновку щодо даного відзиву відповідача. Також зазначає, що такий висновок суду суперечить вимогам чинного законодавства. Окрім того, при наявності заяви про визнання позовних вимог, відмова від позову є зловживанням правами і відповідача також, оскільки він постійно знаходиться у стресовому стані.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції керуючись п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, виходив із того, що позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду, тому заява підлягала задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Як убачається з матеріалів справи, 16 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі. Визначено, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Жодного разу призначені судові засідання не відбулися, в тому числі у зв`язку із неявкою сторін в судове засідання.

В матеріалах справи наявні лише довідки про відсутність фіксування судового засідання.

22.02.2026 року, 22.04.2026 року на електрону адресу суду першої інстанції в системі «Електронний суд» надійшли заяви ОСОБА_1 , в яких він просить його позовну заяву повернути, оскільки він з таким позовом до суду не звертався та не делегував свої права іншим особам (а.с.103- а.с. 113 т.2).

15 червня 2026 року під час судового засідання позивач ОСОБА_1 вкотре, звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про повернення позовної заяви, що підтверджується протоколом судового засідання від 25.06.2026 року (а.с.143-144 т.2).

В оскаржуваній ухвалі від 25 червня 2026 року суд першої інстанції посилався на п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України, та зазначив, що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка немає повноважень на ведення справи.

Відповідно до ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з ч.3 ст. 217 ЦПК України з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 08.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін (а.с. 30 т.1).

Розгляд справи по суті, не розпочато.

Отже подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду відповідає вимогам закону.

Висновок суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду є обґрунтованим.

Посилання відповідача, що судом першої інстанції не надано вмотивованої оцінки його відзиву, судова колегія вважає безпідставним, оскільки у даній справі розгляд справи навіть не починався, тому підстав для надання вмотивованого висновку щодо відзиву, є передчасним.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК Україн суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: М. Є. Савенко

О.Ю. Тичкова