Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №610/4834/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 610/4834/25

провадження № 22-ц/818/4613/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Савенка М.Є.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий орган Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 травня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий орган Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав про позбавлення батьківських прав.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покладено на виконавчий орган Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_4 у відношенні неповнолітньої доньки ОСОБА_5 .

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків. З моменту мобілізації ОСОБА_1 матір жодного разу не поцікавилась з ким проживає її дитини.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, з урахуванням висновку прокурора, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що наявні достатні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 22 червня 2011 року.

Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).

З довідки Андріївського ліцею № 2 від 01 грудня 2025 року № 01-24/131 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається за дистанційною формою (онлайн) в НОМЕР_1 класі в 2025/2026 навчальному році (а.с. 10).

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 01 грудня 2025 року № 724/11-10 вбачається, що до складу сім`ї/зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 входять - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 11).

З акту обстеження щодо проживання громадян за адресою: АДРЕСА_1 від 01 грудня 2025 року, складеного комісією у складі старости Андріївського старостинського округу Донецької селищної ради - Григоренка Сергія Сергійовича, діловода загального відділу Донецької селищної ради - Дуб Ірини Олексіївни, спеціаліста ЦНАП Донецької селищної ради - Гончар Інни Володимирівни та сусідів вбачається, що в результаті обстеження виявлено, що за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 розлучений з 22.06.2011 року. З моменту розлучення, неповнолітня дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком. Мати - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована, фактично не проживає, вихованням доньки не займалась та не займається, матеріально не утримує (а.с. 12).

З наказу від 02 грудня 2025 року № 106/01-05 служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області вбачається, що неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано на тимчасове проживання в родину ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , терміном по ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14).

З характеристики від 19 січня 2026 року № 19, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОК-23» вбачається, що ОСОБА_6 працює у вказаному товаристві на посаді касира торгівельного залу з 04.12.2024 року та по теперішній час. За час роботи зарекомендувала себе з позитивного боку. До виконання посадових обов`язків ставиться відповідально. Нарікань з боку керівництва немає. Дисциплінарні стягнення до співробітника не застосовувалися. Доброзичлива, працьовита, порядна. Шкідливих звичок не має. У колективі користується авторитетом (а.с. 38).

З Витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 22.01.2026 року є особою, стосовно якої - відомості про притягнення до кримінальної відповідальності - відсутні, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості - відсутні, відомості про розшук - відсутні (а.с. 39).

З довідки комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області № 337 від 27 січня 2026 року вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному відділенні не перебуває (а.с. 40).

З довідки від 27 січня 2026 року № 1, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», вбачається, що ОСОБА_6 працювала у ТОВ «Сільпо-Фуд» за професією продавець-консультант, відділ каса, з 14 квітня 2022 року по 18 вересня 2023 року (а.с. 41).

Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції про відправку ОСОБА_8 на адресу ОСОБА_5 поштові відправлення з речами.

Зазначені обставини не заперечував представник позивача у судовому засіданні.

З висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 29.09.2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася донька ОСОБА_5 . 22.06.2011 року рішенням Балаклійського районного суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачка деякий час проживала разом з колишнім чоловіком - ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_5 , але потім змінила місце проживання. Де вона була зареєстрована та де на даний час зареєстрована і проживає позивачу невідомо. Протягом окремого проживання ОСОБА_2 зовсім не піклувалася про свою доньку, ніякої участі в її вихованні, утриманні не приймала і не приймає. Кілька років тому ОСОБА_2 з`явилася нібито поспілкуватися з донькою, але після цього спілкування у Альбіни завелися воші, та після скандалу ОСОБА_2 зникла. Через знайомих позивач дізнався, що відповідачка веде вкрай негативний образ життя, вона не працює, зловживає алкоголем, постійно змінює співмешканців. Увесь час позивач з донькою проживають разом, шлюб ні з ким не реєстрував, вихованням, утриманням своєї доньки займається самостійно. 30.11.2025 року ОСОБА_1 призваний до лав ЗСУ. В цілях запобігання опинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 безпритульною, наказом Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 02.12.2025 № 106/01-05, неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 влаштована на тимчасове проживання в родину ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , терміном по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, ОСОБА_5 проживає у зовсім сторонніх людей, при тому, що її мати абсолютно ухиляється від її виховання та утримання.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_5 .

Дитина проживає разом з батьком.

Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідачки та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки. Сам факт проживання матері окремо від дитини - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.

Зі змісту висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Вищезазначений висновок комісії з питань захисту прав дитини Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Даний висновок не містить будь-яких даних, які, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є правовою підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

З матеріалів справи убачається, що відповідачка намагається зберегти контакт із дитиною, надсилає посилки з речами та грошові кошти.

Відсутність взаєморозуміння між матір`ю та дитиною, недостатність уваги з боку матері та небажання спілкуватися з боку дитини не свідчить, що позбавлення матері батьківських прав відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки, ОСОБА_5 - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відмова у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав не позбавляє позивача права на звернення до суду із таким позовом, якщо відповідач в подальшому не змінить свого ставлення до виховання дитини.

Висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дягілєва Олександра Васильовича - залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

М.Є. Савенко