Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №389/2162/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/439/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Ябчик Н. М.

Справа № 389/2162/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Олексієнко І. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року. м. Кропивницький

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Олексієнко І.С.,

за участі секретаря судового засідання Пояркової Ю.Д., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Юхименко Н.В., прокурора Цьоми Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Юхименко Н.В. на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.08.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка Знам`янського району Кіровоградської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 – головного інженера, підполковника

визнано винним за ст.172-15 ч.2 КУпАП і накладенно стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Знам`янського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2026 ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він будучи заступником командира військової частини НОМЕР_2 – головним інженером, тобто будучи військовою службовою особою, в місті тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх службових та статутних обов`язків, вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», 01.07.2025 безпідставно включив підлеглого військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , який не брав безпосередню участь у бойових завданнях у різні проміжки часу упродовж травня 2025 року до рапорту від 02.06.2025 №5958 про виплату за травень 2025 додаткової грошової винагороди в розмірі 10645,19 грн – пропорційно до часу безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з охорони та об`єктів арсеналу, з організації протиповітряного прикриття, з логістичного забезпечення Сил оборони держави та подав вказані рапорти, за власним підписом, від 02.06.2025 №5958 командиру військової частини НОМЕР_2 , як наслідок вказаному військовослужбовцю безпідставно була нарахована та виплачена вказана додаткова винагорода у збільшеному розмірі, чим завдано збитки державі в розмірі 1935,48 грн., в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Рішення суду мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема: протоколом про військове адміністративне правопорушення; рапортом; списком особового складу особового складу інженерного взводу військової частини НОМЕР_2 для виплати додаткової грошової винагороди за травень 2025 року; витягом з наказу №126 від 06.05.2026; витягом з наказу №139 від 19.05.2025 року; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.06.2025 №1841; додатком 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.06.2025 №1841; карткою особового рахунку військовослужбовця №568 за 2025 рік; аудиторським звітом №520/25/аз від 21.11.2025; постановою про закриття кримінального провадження від 28.05.2026; витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №42026121550000007 від 16.01.2026; витягом із наказу №105 від 23.04.2024; витягом із положення №1445 від 04.06.2024; письмовими поясненнями ОСОБА_1 .

У поданій апеляційній скарзі захисник Юхименко Н.В. в інтересах ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду, оскаржує його з мотивів незаконності, необґрунтованості, винесеною без з`ясування всіх обставин подій. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вимоги обґрунтовує тим, що У протоколі №26 від 09.06.2026 року на аркуші 6 зазначено, що зазначено, що ОСОБА_1 безпідставно включив сержанта ОСОБА_3 та капітана ОСОБА_4 до рапорту від 02.06.2025 року №5975, чим завдано шкоду на 1935,48 грн, хоча вказані військовослужбовці не мають відношення до ОСОБА_1 . Вже на аркуші 7 протоколу йдеться про безпідставне включення солдата ОСОБА_2 до рапорту №5958 та завдання шкоди на 10645, 19 грн. В постанові судді датою скоєння правопорушення зазначено 01.07.2025 року, сума збитків становить 1935, 48 грн. Отже, за результатами розгляду справи так і залишилось незрозумілим, коли саме, за версією обвинувачення і суду, ОСОБА_1 вчинив правопорушення: 01.07.2025 року, 02.06.2025 року чи в іншу дату. Крім того, один і той самий протокол містить дві різні суми збитків від одного правопорушення. У такій ситуації незрозуміло, від якого саме обвинувачення повинен був захищатися ОСОБА_1 : від діяння 01.07.2025 із наслідками 1935,48 грн чи від діяння 02.06.2025 із наслідками 10 654,19 грн. Зазначає, що матеріалами справи не встановлено, який саме конкретний службовий обов`язок порушив ОСОБА_1 . Так, в переліку його обов`язків відсутній обов`язок ведення кадрового чи стройового обліку особового складу або повторної перевірки відомостей, підготовлених відповідною службою. Суд не встановив ні конкретної дії, яку ОСОБА_1 був зобов`язаний вчинити, ні нормативної підстави такого обов`язку, ні реальної можливості особисто перевірити всі відповідні відомості. Отже, сама об`єктивна сторона правопорушення належним чином не встановлена. Крім того, суд не встановив, хто саме первинно визначив періоди виконання завдань ОСОБА_2 , хто саме вніс ці періоди до списку, які первинні документи використовувалися при його складанні та на якому саме етапі виникла помилка. Сам по собі підпис ОСОБА_1 під зведеним рапортом не доводить, що саме він особисто сформував неправильні дані. Так само він не доводить того, що ОСОБА_1 був зобов`язаний повторно виконати роботу кадрово-стройового підрозділу та перевірити кожну дату щодо кожної особи у багатосторінковому списку. Таким чином, причинний зв`язок між конкретною дією чи бездіяльністю ОСОБА_1 та виплатою ОСОБА_2 коштів судом фактично не встановлений. Також у протоколі не зазначено, які конкретно дні з цього переліку були включені неправильно. Вказує на те, що аудиторський звіт та експертні матеріали не доводять особистої вини ОСОБА_1 . Таким чином, матеріали справи не містять сукупності належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 та висновок його захисника – адвоката Юхименко Н.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом не дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про військове адміністративне правопорушення; рапорт; список особового складу інженерного взводу військової частини НОМЕР_2 для виплати додаткової грошової винагороди за травень 2025 року; витяг з наказу №126 від 06.05.2026; витяг з наказу №139 від 19.05.2025 року; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.06.2025 №1841; додаток 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 04.06.2025 №1841; картка особового рахунку військововслужбовця № НОМЕР_4 за 2025 рік; аудиторський звіт №520/25/аз від 21.11.2025; постанову про закриття кримінального провадження від 28.05.2026; витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань №42026121550000007 від 16.01.2026; витяг із наказу №105 від 23.04.2024; витяг із положення №1445 від 04.06.2024; письмовими поясненнями ОСОБА_1 .

Допитаний під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що 05.05.2025 згідно рапорту військовослужбовця ОСОБА_2 останній клопотав по вибуття з військової частини з 09.05.2025 для проходження ВЛК. В цей же день ним був підписаний відповідний рапорт. Але чомусь в наказі по стройовій частині з`являється дата вибуття солдата ОСОБА_2 з 08.05.2025. Проте, ні він, ні командир військової частини не вносили змін до рапорту, а тому це є помилка, того хто формував сам наказ. Перевіряти накази по стройовій частині він неправомочний. Про помилку, яка сталась його ніхто не повідомляв. Тому, він по завершенню травня 2025 року включив до рапорту ОСОБА_2 для виплати додаткової грошової винагороди, оскільки фактично останній 08.05.2025 перебував на військовій службі та виконував бойові завдання, про що свідчить дорожній лист.

Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

При розгляді справи даної категорії суд має встановити обсяг службових обов`язків конкретної військової службової особи із долученням до справи відповідних доказів. При визначенні сфери службової недбалості слід установити межі службової компетенції службової особи та конкретне коло її повноважень, врахувати, що невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі. З цього випливає необхідність установлення конкретних обов`язків, які покладалися на конкретну військову службову особу та які з цих обов`язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також які нормативні положення порушені суб`єктом правопорушення. Також дослідженню підлягає і та обставина, чи мала особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не лише обов`язок, але й реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов`язки в повному обсязі.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №26 від 09.06.2026, ОСОБА_1 поставлено в провину те, що він будучи заступником командира військової частини НОМЕР_2 – головним інженером, тобто будучи військовою службовою особою, в місті тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх службових та статутних обов`язків, вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», 02.06.2025 безпідставно включив підлеглого військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , який не брав безпосередню участь у бойових завданнях у різні проміжки часу упродовж травня 2025 року до рапорту від 02.06.2025 №5958 про виплату за травень 2025 додаткової грошової винагороди в розмірі 10645,19 грн – пропорційно до часу безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з охорони та об`єктів арсеналу, з організації протиповітряного прикриття, з логістичного забезпечення Сил оборони держави та подав вказані рапорти, за власним підписом, від 02.06.2025 №5958 командиру військової частини НОМЕР_2 , як наслідок вказаному військовослужбовцю безпідставно була нарахована та виплачена вказана додаткова винагорода у збільшеному розмірі, чим завдано збитки державі в розмірі 1935,48 грн., в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Перевіркою рапорту №5958 від 02.06.2025, який був складений ОСОБА_1 про виплату за квітень, хоча в дійсності за травень 2025 року додаткової грошової винагороди та додатку 1 до нього: «Список особового складу управління військової частини НОМЕР_2 » встановлено, що солдату ОСОБА_2 визначено періоди виконання завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), зокрема: з 01.05.2025-03.05.2025,05.05.2025-08.05.2025, 19.05.2025-22.05.2025, 29.05.2025-31.05.2025.

Згідно рапорту солдата ОСОБА_2 за вх. №4963 від 06.05.2025 встановлено, що останній клопотав перед командуванням частини направити його на ВЛК з метою визначення придатності до проходження військової служби з 09.05.2025, про що по суті рапорту клопотав і заступник командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

В наказі №126 від 06.05.2025 року за підписом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) визначено, що солдата ОСОБА_2 вважати таким, що вибув з 08.05.2025 на ВЛК. Підстава: рапорт солдата ОСОБА_2 (вх. №4963 від 06.05.2025)

Разом з тим, перевіркою дорожнього листа №2720, наданого стороною захисту підтверджено те, що водій-солдат ОСОБА_2 фактично 08.05.2025 по 17.00 год. перебував на військовій службі.

Тобто, підтверджено те, що сам солдат ОСОБА_2 ставив питання направлення його на ВЛК з 09.05.2025, однак в наказі по стройовій частині йому помилково зазначили дату вибуття з 08.05.2025, хоча в дійсності в цей день він виконував бойові завдання.

За таких обставин, докази наявні в матеріалах справи не підтверджують недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду, яке ставиться у провину ОСОБА_1 , оскільки по суті допущено помилку в наказі по стройовій частині.

Таким чином, апеляційний суд уважає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що органом, який склав протокол про військове адміністративне правопорушення не виконано вимог ст. 251 КУпАП щодо надання доказів на вчинення ОСОБА_1 недбалого ставлення до військової служби.

Згідно ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Ні районний суд, ні апеляційний суд не мають права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На переконання апеляційного суду, при прийнятті рішення про винуватість ОСОБА_1 суддя першої інстанції не звернув уваги на належність, допустимість та достатність доказів вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Отже, викладені в оскарженій постанові висновки про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, слід вважати такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Юхименко Н.В. задовольнити.

Постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду І.С. Олексієнко