Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №350/514/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 350/514/26

Провадження № 22-ц/4808/1600/26

Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів – Девляшевського В.А., Баркова В.М.

за участю секретаря – Гудяк Х.М.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Бейка А.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2019 року у справі №350/132/19 з нього стягнуто аліменти по 1500 грн на двох дітей.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.11.2024 року

у справі № 350/1609/24 змінено спосіб стягнення аліментів зтвердоїгрошової суми на 1/3 частину всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50%прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вважає, що на розмір аліментів на сьогоднішній день є занадто великим.

Посилається на те, що з 2024 року його матеріальне становище суттєво змінилося, наданий час його дохід є нерегулярним та значно меншим чим раніше.

Крім того, на його утриманні перебувають члени сім`ї, які потребують матеріальної допомоги. З ним проживає мати похилого віку та потребує догляду та матеріального забезпечення,разом з ним проживає його брат,який є особою з інвалідністю 1 групи та потребує постійної допомоги та догляду.

Посилаючись на відсутність стабільного заробітку, погіршення здоров`я, перебування на його утриманні літньої матері та брата з інвалідністю I групи, а також повне погашення заборгованості в сумі 60 081 грн, вважає такий розмір аліментів надмірним.

Зазначив, що сума аліментів у розмірі 3600 грн щомісяця на двох дітей є цілком реальною для сплати з огляду на фактичний матеріальний стан платника.

Просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.11.2024 у справі № 350/1609/24 та визначити аліменти у твердій грошовій сумі. Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання вказаних дітей у розмірі 3600 грн щомісячно на двох дітей, до досягнення ними повноліття.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не здійснив оцінки наявності чи відсутності передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України підстав для зменшення розміру аліментів, вказавши, що заявлені вимоги підлягають відмові незалежно від оцінки доводів позивача щодо зміни його матеріального та сімейного стану.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування матеріалів виконавчого провадження, мотивуючи це тим, що такі докази не мають значення для правильного вирішення спору.

Висновок суду про те, що платник аліментів не має права звертатися з позовом про зміну способу їх стягнення, є помилковим, оскільки частина третя статті 181 Сімейного кодексу України стосується лише первинного вибору способу стягнення на користь одержувача. Платник аліментів наділений законним правом вимагати такої зміни у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, тому суд зобов`язаний був належно визначити предмет і підстави позову, а не відмовляти у його задоволенні з формальних підстав.

Із змісту поданої позовної заяви вбачається, що підставою звернення до суду були: істотне погіршення матеріального становища позивача, відсутність постійного офіційного доходу, погіршення стану здоров`я, перебування на утриманні матері похилого віку та брата - особи з інвалідністю І групи, неможливість виконання рішення суду про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини доходу без утворення нової заборгованості. Усі зазначені обставини повністю відповідають підставам, визначеним частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України. Натомість суд першої інстанції не дослідив наявність чи відсутність передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення аліментів, а зосередився виключно на положеннях частини третьої статті 181 СК України щодо зміни способу їх стягнення.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив спосіб визначення нового розміру аліментів із самостійною вимогою про зміну способу їх стягнення, передбаченою частиною третьою статті 181 СК України, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та фактичного ухилення від розгляду основної позовної вимоги, заявленої на підставі статті 192 СК України.

Суд першої інстанції не розглянув позовну вимогу про зменшення розміру аліментів по суті чим допустив неповне з`ясування обставин справи та істотне порушення норм процесуального права. Таке порушення вплинуло на правильність вирішення справи, оскільки за умови належного дослідження доказів та застосування положень статті 192 СК України суд міг би дійти іншого висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру аліментів.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та роз`яснено відповідачці право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином. На адресу апеляційного суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 – Родіков І.С. апеляційну скаргу не визнав, вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Позивач тривалий час проживає та працює за межами України, має дохід.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що ОСОБА_1 , як платник аліментів, не наділений правом на звернення до суду з вимогою про зміну способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду від 11.11.2024 року у справі №350/1609/24, а вимоги про зменшення розміру аліментів та про визначення їх у твердій грошовій сумі є похідними від вимоги про зміну способу стягнення аліментів і такі вимоги не підлягають задоволенню.

Переглядаючи справу, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 27.02.2013, та серії НОМЕР_2 від 29.09.2015.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.11.2024 року у справі № 350/1609/24 змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей на підставі рішення суду від 06.05.2019 року з твердої грошової суми у розмірі 1500 грн на 1/3 частини усіх видів доходу ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачем надано довідку Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська, № 2691 від 02.03.2026 року згідно якої: за адресою: АДРЕСА_1 разом з позивачем ОСОБА_1 зареєстровані його мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та брат - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника та має другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання.

ОСОБА_6 є особою з інвалідністю I групи підгрупа Б, як особа з інвалідністю внаслідок війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 07.05.2025 року.

Згідно з консультативною довідкою СП «Міська поліклініка №1» від 09.03.2026 ОСОБА_1 встановлено діагноз хронічний гастродуоденіт в стадії ремісії, рекомендовано пройти ЕГДС та отримати консультацію гастроентеролога.

20 лютого 2026 року ОСОБА_1 виконав зобов`язання щодо погашення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 60081,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 66 від 20.02.2026 року.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини перша та друга статті 182 СК України.)

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів, позивач як платник аліментів просив зменшити розмір стягнення, посилаючись на істотне погіршення матеріального становища позивача; відсутність постійного офіційного доходу; погіршення стану здоров`я; перебування на утриманні матері похилого віку та брата - особи з інвалідністю І групи; неможливість виконання рішення суду про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини доходу без утворення нової заборгованості.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав інформацію ЦНАП м. Івано-Франківська від 02.03.2026 року, згідно якої із ОСОБА_1 у с. Крихівці зареєстровані та проживають його мати - ОСОБА_5 , 1949 року народження, пенсіонерка у зв`язку з втратою годувальника, ІІ група інвалідності загального захворювання та брат — ОСОБА_6 , 1976 року народження, особа з інвалідністю І групи підгрупа Б внаслідок війни, медичну довідку від 09.03.2026, згідно якої ОСОБА_1 має хронічний гастродуоденіт у стадії ремісії та рекомендації щодо обстеження й консультації гастроентеролога; довідку від 20.02.2026 ОСОБА_1 про погашення заборгованості з аліментів у розмірі 60 081,00 грн.

З огляду на обставини справи та надані докази, вбачається, що позивач не надав належних та допустимих доказів істотного погіршення свого матеріального стану у порівнянні з тим, яким він був на момент ухвалення судовим рішенням від 11.11.2024 року.

Надані позивачем довідки підтверджують лише сам факт реєстрації членів сім`ї та наявність у них інвалідності. Доказів того, що позивач несе витрати по утриманню вказаних осіб суду не надано. Як і не надано доказів про розмір доходу вказаних осіб (розмір пенсії).

Посилання скаржника на відсутність у нього постійного офіційного доходу як на підставу для зменшення розміру аліментів є безпідставним, оскільки ця обставина була відома суду при ухваленні рішення суду про зміну способу стягнення аліментів при розгляді справи №350/1609/24.

Також скаржник зазначає про погіршення стану здоров`я. Згідно з консультативною довідкою від 09.03.2026, ОСОБА_1 встановлено діагноз хронічного гастродуоденіту в стадії ремісії. Проте в довідці не зазначено, що це обмежує загальну працездатність скаржника чи позбавляє можливості працювати.

Факт погашення заборгованості з аліментів у розмірі 60 081,00 грн згідно з довідкою від 20.02.2026 року не свідчить про неплатоспроможність скаржника, тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду належних доказів, які б були підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення Рожнятівського районного суду від11листопада 2024року .

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд не дав оцінку обставинам на які позивач посилався у позовній заяві як на підставу зменшення розміру аліментів, разом з тим ця обставина не впливає на правильний висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.

У відповідності до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, враховуючи положення ч.3 ст.181 СК України можливість зміни способу стягнення аліментів можлива лише на вимогу одержувача аліментів,тому доводи апеляційної скарги в цій частині є без підставними.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено по суті спору правильне рішення про відмову в позові, однак суд частково помилився в мотивах для відмови в задоволенні позову, тому судове рішення необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

В.М. Барков