Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №213/1207/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9217/26 Справа № 213/1207/26 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 213/1207/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Комунальне підприємство «Кривбасводоканал »

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 травня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В березні 2026 року Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (надалі – КП «Кривбасводоканал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Позовна заява, мотивована тим, що КП «Кривбасводоканал» надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , і є споживачем послуг, які надає позивач, але вчасно оплату за надані послуги не здійснює.

Сума заборгованості за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2025 року становить 72 243,02 грн, з яких: заборгованість за послугу водопостачання та водовідведення - 71 343,02 грн, заборгованість з абонентської плати - 900 грн. Крім того, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 1 632,31 грн та 3% річних у розмірі 586,72 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2025 року в сумі 71 343,02 грн, плату за абонентське обслуговування в розмірі 900 грн, індекс інфляції в сцмі 1632,31 грн та 3% річних в розмірі 586,72 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь КП «Кривбасводоканал» заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2025 року заборгованість за послугу водопостачання та водовідведення - 71 343,02 грн, заборгованість з абонентської плати - 900 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 1 632,31 грн та 3% річних у розмірі 586,72 грн, а всього стягнуто 74 462 грн 05 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Кривбасводоканал» судовий збір в розмірі 3 328 грн.

В апеляційній скарзі на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року, в яку включені заперечення відповідача на ухвалу суду першої інстанції про відкриття правадження у справі, відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та зобов`язати виправити становище на стадії підготовчого провадження та передати справу на розгляд відповідного суду першої інстнації. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175 – 177 ЦПК України та підписана особою, яка не уповноважена на її підписання, в той час як головуючим суддею у справі, шляхом чисельних порушень вимог ЦПК України, було навмисно прискорено та скорочено термір розгляду справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстації безпідставно повернув поданий нею зустрічний позов до якого відповідачкою було додано клопотання про застосування строків позовної давності, яке судом першої інстанції не взято до уваги та не розглянуто.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення до будинку АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , і є споживачем послуг, які надає позивач, але оплату за надані послуги не здійснює.

Сума заборгованості за послугу водопостачання та водовідведення за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2025 року становить 71 343,02 грн, заборгованість з абонентської плати - 900 грн.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 1 632,31 грн та 3% річних у розмірі 586,72 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законом строки не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Кривбасводоканал» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.

01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 і позивачем договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Частиною третьою статті дев`ятої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII визначено, що дєздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, відповідно до зазначених норм, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, з послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги.

Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносила плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для про задоволення позовних вимог АТ «Кривбасводоканал» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань та трьох відсотків річних.

При цьому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175 – 177 ЦПК України та підписана особою, яка не уповноважена на її підписання, в той час як головуючим суддею у справі, шляхом чисельних порушень вимог ЦПК України, було навмисно прискорено та скорочено термір розгляду справи, оскільки вказані доводи зводяться до власного тлумачення відповідачем по справі норм процесуального права.

В данному випадку, при розгляді справи судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права які б призвели до неправильного вирішення спору по суті.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність правових підстав для застосування позовної давності, яка пропущена позивачем КП «Кривбасводоканал», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі, ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, 23 квітня 2026 року відповідачкою було подано суду першої інстанції зустрічний позов до якого було додано клопотання про застосування позовної давності.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетрвоської оьбласті від 24 квітня 2026 року у прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Разом з тим, при ухваленні осаржуваного рішення суд першої інстанції залишив поза увагою заявлену відповідачкою вимогу про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідачки в цій частні заслуговують на увагу.

Так, частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.

Позивач звернувся до суду з позовом в березні 2026 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по березень 2023 року включно.

Разом з тим, відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2»на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннєпостановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 до 30 червня 2023 року.

Отже, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п.19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України» Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

На підставі зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КП «Кривбасводоканал» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період до березня 2017 року, у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист свого порушеного права поза межами строку позовної давності.

Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з березня 2017 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 67 455,4 грн та плати за абонентське обслуговування в розмірі 900 грн, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання /частина третя статті 549 ЦК України).

Частиною першою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06 березня 2022 року і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, на всій території України було заборонено у період з 24 лютого 2022року по 29 грудня 2023року у зв`язку з дією постанови КМУ від 05 березня 2022року №206 у редакції, що діяла до 29 грудня 2023 року.

Проте, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: 1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Тож, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, де зареєстрована відповідачка та де позивачем надаються послуги з постачання комунальних послуг, не входило та не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, можливі бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309.

Отже, КП «Кривбасводоканал» правомірно ставить питання про стягнення з відповідачки пені, 3% річних, інфляційних втрат, які є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, в межах заявленого у позовній заяві періоду, а саме інфляційних втрат у розмірі 1 632,31 грн та 3% річних у розмірі 586,72 грн за період з лютого 2024 року по грудень 2025 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Кривбасводоканал» заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з березня 2017 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 67 455,40 грн, плати за абонентське обслуговування в розмірі 900 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 632,31 грн та 3% річних у розмірі 586,72 грн за період з лютого 2024 року по грудень 2025 року, що разом становить 70 574,43 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 154,25 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з березня 2017 року по 31 грудня 2025 року заборгованість за послугу водопостачання та водовідведення – 67 455,40 грн, заборгованість з абонентської плати - 900 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 1 632,31 грн та 3% річних у розмірі 586,72 грн, а всього 70 574 (сімдесят тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» судовий збір в розмірі 3 154 (три тисячі сто п`ятдесят чотири) грн 25 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: