Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №214/8228/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10389/26 Справа № 214/8228/25 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/8228/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинюк Марія Русланівна, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Євтушенком О.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 13 липня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю « Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 23 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 248249754 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач

ОСОБА_1 використовуючи мережу Інтернет, здійснила реєстрацію на офіційному веб-сайті кредитодавця, створила особистий кабінет, заповнила та подала заявку на отримання кредиту, в якій зазначила свої персональні дані, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, контактний номер телефону, адресу електронної пошти, реквізити платіжної картки та адресу проживання. Перед укладенням кредитного договору кредитодавцем було здійснено перевірку (верифікацію) наданих відповідачем даних, у тому числі перевірку належності платіжної картки, зазначеної у заявці.

Кредитний договір № 248249754 від 23 грудня 2023 року підписано відповідачем ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на фінансовий номер телефону, який є електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, відповідачу надано кредитні кошти у сумі 13 600 грн, які підлягали поверненню на умовах строковості, зворотності та платності, із сплатою процентів за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

Після підписання договору кредитодавцем перераховано грошові кошти у повному обсязі на платіжну картку відповідача, вказану у заявці.

Однак відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 61 917,96 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом.

На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 248249754 від 23 грудня 2023 року, у загальному розмірі 61 917,96 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 13 599,88 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 48 318,08 грн; а також 2 422,40 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 765722210 від 27 лютого 2023 року, у загальному розмірі 61 917,96 грн, що складається з: заборгованість по тілу кредиту - 13 599,88 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 48 318,08 грн, 2 422,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник відповідача звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що звертаючись до сууд з цим позовом ТОВ «Юніт Капітал» вважало себе кредитором по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 379586122 від 14 лютого 2022 року, укладеним з відповідачем з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Разом з тим позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за спірним кредитним договором, оскільки не підтверджено безперервного переходу такого права від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал», через усі ланки відступлення права вимоги.

Апелянт вказує, що Договори факторингу, на які посилається позивач, не містять належної індивідуалізації спірного зобов`язання та не дозволяють ідентифікувати саме право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , як предмет відступлення, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність належного предмета правочинів про відступлення права вимоги.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» боржника ОСОБА_1 про відступлення права вимоги, що, на переконання відповідача, порушує порядок заміни кредитора у зобов`язанні та умови кредитного договору.

Також апелянтом зазначено, що на момент укладення первісного договору факторингу у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало визначеного права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, на думку представника відповідача, відступлення майбутніх та невизначених вимог є таким, що не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Крім того апелянт вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутий судом першої інстанції, є завищеним та таким, що не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності, оскільки дана справа не є складною, не потребувала значного обсягу правової чи технічної роботи, а також значних витрат часу. Предмет спору є типовим та стосується одного епізоду кредитних правовідносин, без значного обсягу доказової бази чи складних правових питань.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 248249754, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 13 600 грн.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом акцепту позичальником публічної оферти кредитодавця та підписання договору з використанням одноразового ідентифікатора «KMES-9692», який був направлений на фінансовий номер телефону позичальника. Перед укладенням кредитного договору позичальник самостійно, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, у якій зазначив свої персональні дані, контактну інформацію, реєстраційні дані, а також реквізити банківської платіжної картки для перерахування кредитних коштів, та пройшов процедуру верифікації. Також позичальник підтвердив ознайомлення та згоду з умовами кредитування, зокрема з умовами публічної оферти, індивідуальними умовами кредитного договору та правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору та розміщені у вільному доступі на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Факт укладення кредитного договору підтверджується здійсненням позичальником акцепту умов договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису. Згідно з умовами договору, кредитодавець виконав свій обов`язок та перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 13 600 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені позичальником під час оформлення заявки, що підтверджується платіжними документами, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо предмета договору, розміру кредиту, строку його повернення, порядку нарахування та сплати процентів, що свідчить про належне укладення кредитного договору та виникнення між сторонами договірних зобов`язань.

Відповідач ОСОБА_1 підписанням кредитного договору підтвердила, що перед укладенням цього кредитного договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; вказана в ч.1-2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті. Також, відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма Правилами надання грошових коштів в кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Кредитний договір № 248249754 від 23 грудня 2023 року дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, з наданих суду позивачем доказів вбачається, що відповідач вчинила певну сукупність конклюдентних дій у чітко визначеній послідовності, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджується заявкою щодо дій позичальника в ІТС товариства, сформованій від 23 грудня 2023 року. Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала факт укладення договору.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , її персональні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , на який відправлено одноразовий ідентифікатор «KMES-9692», в якості аналога власноручного підпису позичальника. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_1 - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Цього ж дня відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 248249754 від 23 грудня 2023 року, який містить деталізовану інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Судовим розглядом також встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором № 248249754 від 23 грудня 2023 року виконало належним чином, здійснивши 23 грудня 2023 року безготівкове перерахування коштів Moneyveo SFD Visa Transfer, на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у сумі 13 600 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23 грудня 2023 року та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за № 248249854/23052025/Э від 23 травня 2025 року.

За інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 20 серпня 2025 року про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 банком дійсно було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , фінансовий номер телефону клієнта НОМЕР_2 . На вказану платіжну картку № НОМЕР_3 , за період з 23 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року було зараховано кошти в сумі 13 600 грн, деталі операції: «payway1*tr4av, Visa Direct», на підтвердження чому надано виписку по рахунку за 23 грудня 2023 року, де вказана операція відображена у хронологічній послідовності.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 та ряд додаткових угод, у відповідності до умов яких ТзОВ «Таліон плюс» набуло права вимоги за кредитним договором № 248249754 від 23 грудня 2023 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

У подальшому, 10 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 10/1024-01. Надалі, ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТзОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 248249754 від 23 грудня 2023 року у загальному розмірі вимог 61 917,96 грн.

Згідно розрахунку позивача, станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 61 917,96 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 13 599,88 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 48 318,08 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , будучи обізнананою з умовами кредитування, свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно з договором відступлення права вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір № 101169284 від 27 липня 2023 року, а саме електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19, від 09 червня 2023 року у справі № 280/4461/20.

Відповідачкою не спростовано факт укладення нею вказаного вище кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також факт отримання за його умовами кредитних коштів безготівково на її картковий рахунок на суму 13 600 грн.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши укладення відповідачем кредитного договору № 248249754 від 23 грудня 2023 року та отримання позичальником кредитних коштів; враховуючи неналежне виконання останнім умов договору та наявність, у зв`язку з цим, заборгованості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 61 917,96 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 13 599,88 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 48 318,08 грн.

Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скариг про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за спірним кредитним договором, оскільки не підтверджено безперервного переходу такого права від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал», через усі ланки відступлення права вимоги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).

В обґрунтування заявлених позовних вимог на підтвердження переходу до позивача ТОВ «Юніт капітал» права вимоги за кредитним договором № 248249754 від 23 грудня 2023 року позивач надав суду наступні документи: договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу, та витяг з реєстру прав вимоги № 277 від 26 березня 2024 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 248249754 від 23 грудня 2023 року у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Також суду надано договір факторингу № 10/1024-01 від 10 жовтня 2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»; витяг з реєстру прав вимоги № 2 від 10 жовтня 2024 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 248249754 від 23 грудня 2023 року у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Крім того суду надано договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, укладений між ТОВ «Юніт капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»; реєстр боржників до договору факторингу № б/н від 04 червня 2025 року; акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 248249754 від 23 грудня 2023 року у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги, а саме - 61 917,96 грн.

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема, підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним нею з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.

З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Юніт капітал», перейшло право вимоги за кредитним договором № 248249754 від 23 грудня 2023 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Юніт капітал» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Тобто, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Юніт капітал».

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 61 917,96 грн, який нею не спростовано.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат апелянта, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинюк Марія Русланівна, - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: