Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №213/288/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9043/26 Справа № 213/288/26 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 213/288/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Алексєєвим О.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 червня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2025 року позивачем отримано від відповідача ФОП ОСОБА_2 рахунок-фактуру № 457 на придбання дверей «ПОРТАЛ Тріо 850*1950 ЛАЙН 2 Бетон сірий / Бетон кремовий Ліва», які мали бути виготовлені за індивідуальним замовленням під існуючий дверний проріз.

15 серпня 2025 року позивачем було здійснено на поточний рахунок відповідача часткову передплату згідно з рахунком у сумі 10 000 грн.

08 жовтня 2025 року на поточний рахунок відповідача позивачем було здійснено другу часткову передплату згідно з рахунком-фактурою № 457 від 15 серпня 2025 року у сумі 11 000 грн.

15 жовтня 2025 року представниками відповідача було виконано встановлення дверей за адресою: АДРЕСА_1 .

Після встановлення дверей позивачем з`ясовано, що відповідач, в процесі заміру та виготовлення дверей, допустив помилки, внаслідок яких було виготовлено дверний блок меншого, аніж потрібно, розміру, і після встановлення дверного блоку утворився зазор (дірка) розміром 75 мм.

Наявність такого зазору свідчить про невідповідність виготовлених дверей фактичним розмірам дверного прорізу, а також неналежне виконання робіт з виготовлення та встановлення дверей.

Позивач вказує, що відповідач у своїй відповіді на претензію фактично визнав свою помилку, так як зазначив, що вказаний в рахунку-фактурі № 457 від 15 серпня 2025 року є номінальним розміром дверного полотна, а не розміром дверного блоку (конструкції в цілому). Вказаний недолік підтверджує факт неякісного виконання робіт відповідачем.

Отже, на переконання позивача, встановлені двері не відповідають умовам замовлення та заявленим характеристикам, що є порушенням ст.ст.8,10,15 Закону України «Про захист прав споживачів». Акт виконаних робіт позиваечм не було підписано, оскільки монтаж виконано неякісно, двері не відповідають зазначеним у рахунку розмірам, що привело до утворення після встановлення дверного блоку зазору (дірки) розміром 75 мм. На даний час двері не демонтовані. У зв`язку з відмовою відповідача задовольнити його претензію, а саме повернути сплачені кошти у розмірі 21 000 грн або безоплатно замінити двері, що відповідають заявленим параметрам (850*1950 мм) він звернувся зі скаргою до ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, де йому рекомендовано звернутись до суду.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 21 000 грн внаслідок неналежного виконання робіт, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення його позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач сам у відповіді на претензію щодо невідповідності розмірів дверей та неякісного виконання робіт від 21 жовтня 2024 року зазначав, що у рахунку-фактурі № 457 зазначено номінальний розмір дверного полотна 850*1950, який не враховує товщину дверної коробки, лиштви та монтажні зазори, тоді як у відзиві на позовну заяву відповідач змінює свою позицію та зазначає, що коли в рахунку зазначено двері 850*1950, мова йде саме про дверний блок. При цьому позивач зазначає, що йому не було надано аркуш обміру дверного прорізу входу до квартири, куди мали встановлюватись двері, в той час як розмір дверей є істотною умовою договору і що ця інформація щодо розміру дверей в рахунку є неповною і недостатньою. У зв`язку з чим позивач не мав можливості висловити свої зауваження щодо вказаних у рахунку - фактурі.

Апелянт зазначає, що встановлення дверей відповідач здійснив за наявності очевидних істотних недоліків (наявність отвору (дірки) розміром 75 мм) і без узгодженням з позивачем, порушивши норми ДСТУ-НБВ.2.6.-146:2010, коли в результаті перевищення допусків або відхилення від заданих розмірів прорізу потрібні зміни та доопрацювання, то вони повинні буди узгоджені з замовником робіт до початку улаштування вікон або дверей. Вказані обставини є підтвердженим фактом неякісного виконання робіт за договором побутового підряду або факт надання побутової послуги відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ціна позову у даній справі становить 31 000 грн, що менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а, згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

Як видно із рахунку-фактури № 457 від 15 серпня 2025 року, постачальником вказаний ФОП ОСОБА_2 , одержувачем та платником ОСОБА_1 . Товари: 1. Двері ПОРТАЛА Тріо 850*1950 ЛАЙН 2 Бетон вартістю 21 190 грн. 2. Монтаж - 2 200 грн. 3. Брус - 300 грн. 4. Підйом на поверх - 600 грн. 5. Доставка - 600 грн. Загальна вартість з ПДВ - 24 490 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 1.263974639.1 від 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 переказав на рахунок ФОП ОСОБА_2 10 000 грн, призначення платежу - передплата згідно з рахунком-фактури № 457 від 15 серпня 2025 року.

Відповідно до платіжної інструкції № 2.344829843.1 від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 переказав на рахунок ФОП ОСОБА_2 11 000 грн, призначення платежу - передплата згідно з рахунком-фактури № 457 від 15 серпня 2025 року.

На ім`я ФОП ОСОБА_2 20 жовтня 2025 року було складено претензію щодо безоплатної заміни встановлених дверей на двері, що відповідають параметрам (850*1950) або повернути сплачені кошти у розмірі 21 000 грн, внаслідок невідповідності встановлених дверей розмірам дверного прорізу.

ФОП ОСОБА_2 було надано відповідь ОСОБА_1 на претензію, де зазначено, що підстав для заміни дверей та повернення коштів не має, оскільки двері виготовлено згідно з рахунком-фактурою, розміри полотна відповідають замовленим, монтаж виконано належним чином, розмір прорізу та чистий прохід природно менші від номіналу через коробку й монтажні зазори.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держпродспоживслужби зі скаргою щодо порушення прав споживача ФОП ОСОБА_1 та йому було надано роз`яснення, що він має право здійснити захист порушених прав в судовому порядку.

Позивачем надано фотокартки, де зображені вхідні двері із замірами з показниками на рулетці 780*1890 мм, у верхній частині дверей отвір 75 мм.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували факт неналежного виконання відповідачем договору та виготовлення продукції неналежної якості.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Враховуючи правовідносини, які склалися між сторонами, беручи до уваги квитанції про отримання коштів відповідачем за виготовлення дверей, не заперечення даних обставини відповідачем, суд вважає, що між сторонами був укладений договір побутового підряду на виготовлення дверей та судом застосовуються наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.ст.526, 530, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно положень ст.865 ЦК України, за договором побутового підряду, підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 868 ЦК України підрядник зобов`язаний, до укладення договору побутового підряду, надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору.

В Національному стандарті України ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 конструкції будинків і споруд настанова щодо проектування і влаштування вікон та дверей» № НОМЕР_1 зазначені наступні вимоги.

Пункт 6.1.2 стандарту передбачає, що при реконструкції і ремонті будинків тільки за результатами обміру прорізів з урахуванням результатів огляду остаточно визначають у проектній документації габаритні розміри віконних та дверних блоків.

В пункті 6.4.2 зазначено, що результати обмірів оформлюють аркушем обміру (додаток Д), в якому зазначаються: креслення прорізу (вид зсередини, ззовні); розмір прорізів (за горизонталлю, вертикаллю, діагоналей, відхилення суміжних прорізів від горизонталі та вертикалі тощо), проектний розмір вікна чи дверей; розміри монтажних швів .

Згідно пункту 6.4.3 за основу приймають мінімальний розмір прорізів. В п. 6.4.5 зазначено, що допустимі граничні відхилення розмірів прорізу не повинні перевищувати зазначені в НД на віконні та дверні прорізи. Коли в результаті перевищення допусків або відхилення від заданих розмірів прорізу потрібні зміни або доопрацювання, то вони повинні бути узгоджені з замовником робіт до початку улаштування вікон або дверей.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження існування між сторонами договору підряду позивачем надано рахунок-фактуру № 457 від 15 серпня 2025 року, в якому постачальником вказаний ФОП ОСОБА_2 , одержувачем та платником ОСОБА_1 . Товари: 1. Двері ПОРТАЛА Тріо 850*1950 ЛАЙН 2 Бетон вартістю 21 190 грн. 2. Монтаж - 2 200 грн. 3. Брус - 300 грн. 4. Підйом на поверх - 600 грн. 5. Доставка - 600 грн. Загальна вартість з ПДВ - 24 490 грн.

15 серпня 2025 року позивачем було здійснено на поточний рахунок відповідача часткову передплату згідно з рахунком у сумі 10 000 грн.

08 жовтня 2025 року на поточний рахунок відповідача позивачем було здійснено другу часткову передплату згідно з рахунком-фактурою № 457 від 15 серпня 2025 року у сумі 11 000 грн.

15 жовтня 2025 року представниками відповідача було виконано встановлення дверей за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, після встановлення дверного блоку утворився зазор (дірка) розміром 75 мм.

При цьому відповідачем по справі - ФОП ОСОБА_2 не було надано суду передбачений вищевказаним стандартом аркуш оформлення результатів обмірів, тобто ФОП ОСОБА_2 не було дотримано Національного стандарту України ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 конструкції будинків і споруд настанова щодо проектування і влаштування вікон та дверей» № 444.

Оскільки позивач є споживачем послуг, які їй надав відповідач, то на правовідносини позивача із відповідачем також розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до положень п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Встановлено, що позивач, укладаючи договір по виготовлення, поставку та монтаж виробу, розраховував на отримання замовлених ним дверей належної якості, яка полягала в дотриманні виробником вимог, щодо їх розміру.

Відповідач, виготовив та поставив двері з істотними недоліками (розміри дверей не відповідають затвердженому Національному стандарту), які не були ним усунуті у визначені чинним законодавством строки.

При цьому колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги позивача та поведінку відповідача, який у відповіді на претензію щодо невідповідності розмірів дверей та неякісного виконання робіт від 21 жовтня 2024 року зазначав, що у рахунку-фактурі № 457 зазначено номінальний розмір дверного полотна 850*1950, який не враховує товщину дверної коробки, лиштви та монтажні зазори, а вже у відзиві на позовну заяву відповідач змінив свою позицію та зазначив, що коли в рахунку зазначено двері 850*1950, мова йде саме про дверний блок.

За відсутності в матеріалах справи аркушу оформлення результатів обмірів входу до квартири, куди мали встановлюватись двері, та з урахуванням різної позиції відповідача по справ, неможливо встановити чи дійсно зазначені в розрахунку - фактурі № 457 від 15 серпня 2025 року розміри 850*1950 це розміри номінальний розмір дверного полотна чи розміри дверного блоку.

Отже, у зв`язку з відсутністю аркушу оформлення результатів обмірів входу до квартири, куди мали встановлюватись двері, який передбачений Національного стандарту України ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 конструкції будинків і споруд настанова щодо проектування і влаштування вікон та дверей» № 444, що є істотною умовою договору, та інформація щодо розміру дверей в рахунку є неповною і недостатньою, вимоги позивача в частині повернення коштів, сплачених позивачем за товар неналежної якості, що містить істотні недоліки, є обґрунтованими.

Вказаний висновок колегії суддів узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 707/2921/19, провадження № 61-4606св22.

Згідно з положенням, передбаченим ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов`язків доказування.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виробнику).

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, які свідчать про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором та вимог чинного законодавства в частині виготовлення дверного блоку належної якості, який був виготовлений з істотними недоліками, що не усунуті відповідачем в добровільному порядку та не можуть бути усунуті у визначені чинним законодавством строки, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача в частині повернення коштів в сумі 21 000 грн, сплачених позивачем за товар неналежної якості, що містить істотні недоліки, підлягають до задоволення.

Стосовно позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди, яку він оцінює у 10 000 грн, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, моральна шкода відшкодовується, якщо це встановлено договором або законом.

В договорі, укладеному між сторонами, не передбачені випадки відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16, спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституцією України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

З огляду на те, що по справі не встановлено обставин, з якими закон пов`язує право на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20)).

У частинах четвертій шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В позовній заяві позивачем визначено орієнтовний попередній розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду наступні документи : копію договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2025 року (а.с.27-28); попереднє визначення сумм судових витрат (а.с.26).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено колегією суддів частково, враховуючи заперечення відповідача щодл розміру витрат на правничу допомогу, принцип пропорційності розподілу судових витрат, з відповідача ФОП ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Також беручи до уваги те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача ФОП ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 331,20 грн (майнова вимога) та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 996,80 грн (1 331,20*1,5).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21 000 (двадцять одна тисяча) грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 996 (одна тисяса дев`ятсот дев`яноста шість) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді