Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №219/11018/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9039/26 Справа № 219/11018/21 Суддя у 1-й інстанції - Гонтар А.Л. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 219/11018/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Гонтар А.Л.у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 01 червня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В жовні 2021 року ПрАТ «Українська страхова компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та відповідачем укладено кредитний договір № 5352с від 17 лютого 2012 року.

На виконання умов вказаного вище кредитного договору № 5352с від 17 лютого 2012 року Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» надала, а відповідач отримала у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у загальному розмірі 6 000 грн строком на 24 місяці з 17 лютого 2012 року по 17 лютого 2014 року включно зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.

На підставі додаткової угоди від 20 грудня 2012 року до кредитного договору № 5352с відповідачу додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в розмірі 3 500 грн на строк 24 місяця з 20 грудня 2012 року по 20 грудня 2014 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.

На підставі додаткової угоди від 23 квітня 2013 року до кредитного договору № 5352с відповідачу додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в розмірі 1 300 грн на строк 24 місяця з 23 квітня 2013 року по 23 квітня 2015 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.

На підставі додаткової угоди від 30 серпня 2013 року до кредитного договору № 5352с відповідачу додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в розмірі 1 300 грн на строк 24 місяця з 30 серпня 2013 року по 30 серпня 2015 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.

Між позивачем та Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» укладено договори добровільного страхування кредитів № 7 від 01 березня 2012 року, № 1 від 03 січня 2013 року, № 9 від 07 транвя 2013 року та № 17 від 02 вересня 2013 року.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачувала.

Оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія» виконала покладені на нього законом та умовами Договору добровільного страхування кредитів обов`язки, до ПрАТ «Українська страхова компанія» перейшло право вимоги в порядку регресу на стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування у розмірі 16450,17 грн, яку останнє просить стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду від 04 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія» в порядку регресу, матеріальну шкоду за виплачене страхове відшкодування в розмірі 16 450 грн 17 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.

Ухвалою Дружківського районного суду Донецької області від 01 липня 2024 року заочне рішення скасовано та справу призначено до судового розгляду на 18 липня 2024 року.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія» в порядку регресу, матеріальну шкоду за виплачене страхове відшкодування в розмірі 16 450 грн 17 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням правил підсудності, оскільки позовна заява булла подана 13 жовтня 2021 рок до Артемівського міськрайонного суду Донецкої області, тоді як відповідно до довідки № 1242-357108 від 05 жовтня 2017 року фактичне місце проживання, як внутрішньопереміщеної особи, є АДРЕСА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та відповідачем укладено кредитний договір № 5352с від 17 лютого 2012 року.

На виконання умов вказаного вище кредитного договору № 5352с від 17 лютого 2012 року Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» надала, а відповідач отримала у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у загальному розмірі 6 000 грн строком на 24 місяці з 17 лютого 2012 року по 17 лютого 2014 року включно зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.

На підставі додаткової угоди від 20 грудня 2012 року до кредитного договору № 5352с відповідачу додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в розмірі 3 500 грн на строк 24 місяця з 20 грудня 2012 року по 20 грудня 2014 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.

На підставі додаткової угоди від 23 квітня 2013 року до кредитного договору № 5352с відповідачу додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в розмірі 1 300 грн на строк 24 місяця з 23 квітня 2013 року по 23 квітня 2015 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.

На підставі додаткової угоди від 30 серпня 2013 року до кредитного договору № 5352с відповідачу додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в розмірі 1 300 грн на строк 24 місяця з 30 серпня 2013 року по 30 серпня 2015 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.

Між позивачем та Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» укладено договори добровільного страхування кредитів № 7 від 01 березня 2012 року, № 1 від 03 січня 2013 року, № 9 від 07 травня 2013 року та № 17 від 02 вересня 2013 року.

Відповідно до п.1.2. вказаних Договорів, предметом вказаних договорів є майнові інтереси КС «Українська кредитна спілка», що не суперечать закону, пов`язані із матеріальними збитками, які завдані останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до Кредитних договорів.

Згідно з п.1.3 вказаних Договорів, страховик (ПАТ «Українська страхова компанія») здійснює страхування кредитного ризику за Кредитними договорами, укладеними між позичальниками та страхувальником (КС «Українська кредитна спілка»), згідно з Реєстром наданих за звітний період кредитів, що укладені в межах Договору про співробітництво між останньою та позивачем.

Підпунктом 2.1.1 вказаних Договорів добровільного страхування кредитів встановлено, що страховим випадком за цим договором по відношенню до конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачених укладеним між ними Кредитним договором, внаслідок будь-яких подій. Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором протягом 10 (десяти) днів після настання строку сплати третього платежу.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, передбачені у кредитному договорі щомісячні платежі не здійснювала.

У відповідності до 5.1 Договорів добровільного страхування кредитів КС «Українська кредитна спілка» повинна повідомити про настання страхового випадку та направити позивачу заяву про виплату страхового відшкодування з додаванням документів згідно з переліком, визначеним цим договором.

Керуючись вимогами п. 5.1 вищезазначеного договору КС «Українська кредитна спілка» направила ПАТ «Українська страхова компанія» заяву від 17 серпня 2021 року про виплату страхового відшкодування у сумі 16 450,17 грн. внаслідок невиконання відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором та додатковими угодами до нього (а.с.48).

Позивачем на підставі вищезазначеної заяви та доданих до неї документів, складено страховий акт № 579кр від 18 серпня 2021 року про страховий випадок та 18 серпня 2021 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 16 450,17 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1122 від 18 серпня 2021 року з відміткою банку про проведення платежу (а.с.49-53).

За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України та частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається зі змісту статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтями 979, 980 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановивши, що ПрАТ «Українська страхова компанія» виконало покладені на неї законом та умовами Договору добровільного страхування кредитів обов`язки щодо виплати страхового відшкодування, до останньої перейшло право вимоги в порядку регресу до відповідачки на відшкодування виплаченого страхового відшкодування.

Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку про задоволення позову, який підтверджений належними та допустимими доказами у справі, оскільки страхова компанія здійснила страхову виплату за договором майнового страхування, до останньої в межах фактичних затрат перейшло право вимоги в порядку регресу до відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Аргументи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто з порушення територіальної юрисдикції, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Разом з тим, ч. 2 ст. 378 ЦПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка 06 березня 2024 року подала до Дружківського міського суду заяву про перегляд заочного рішення, в якій не порушувала питання про непідсудність справи, тому в данному випалку відсутні підстави для скасування оскражуваного рішення з підстав порушення територіальної юрисдикції.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом цієї справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: