Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №216/1511/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10198/26 Справа № 216/1511/26 Суддя у 1-й інстанції - Феняк О. Р. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 216/1511/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» на заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Феняком О. Р. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 07 липня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 16 березня 2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_2 , за допомогою вебсайту (https://creditkasa.com.ua), укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1365-5864, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 3 000 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 30 днів, промо-ставка 1,75% в день, знижена % ставка – 2,50 % в день, стандартна % ставка – 2,50 % в день. Однак, відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання щодо погашення кредиту, процентів, а тому, станом на 13 січня 2026 року, за ним утворилась заборгованість в розмірі 24 825 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 3 000 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 21 825 грн.

Разом з тим, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 9 825,00 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 000 грн, тому позивач просив стягнути з відповідача частину суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 000 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 3 000 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 12 000 грн та просив стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Заочним рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 липня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1365-5864 від 16 березня 2024 року, яка станом на 13 січня 2026 року становить 6 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» 532 грн 48 коп судового збору.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Укр кредит фінанс» не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Суд першої інстанції фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовахв частині нарахування відсотків. Суд послався на несправедливість умов договору та непропорційність суми процентів. Проте, проценти за користування кредитом не є компенсацією за порушення, не є санкцією та не підпадають під правове регулювання норм щодо штрафів/неустойки. Саме співвідношення процентів до тіла кредиту не є критерієм незаконності чи несправедливості процентної ставки, якщо така ставка прямо погоджена сторонами.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, що 16 березня 2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою вебсайту (https://creditkasa.com.ua), укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1365-5864, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 3 000 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 30 днів, промо-ставка 1,75% в день, знижена % ставка - 2,50 % в день, стандартна % ставка - 2,50 % в день.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 3 000 грн підтверджено договором про відкриття кредитної лінії № 1365-5864 від 16 березня 2024 року, квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» через систему платежів LiqPay, розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до надданого позивачем розрахунку, станом на 13 січня 2026 року заборгованість становить 24 825 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 3 000 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 21 825 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцїі дійшов висновку, що у відповідача за тілом кредиту наявна заборгованість за договором № 1365-5864 від 16 березня 2024 року. Така заборгованість виникла у ОСОБА_1 , оскільки взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором він не виконав. Доказів повернення грошових коштів у повному обсязі за кредитним договором, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.

Щодо розміру стягнення з відповідача процентів, то суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення його розміру, оскільки визначений позивачем (кредитором) розмір є непропорційно завищеним і призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду позичальнику (споживачу).

Висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про визначення розміру простроченої заборгованість за кредитом в розмірі 3 000 грн учасниками справи фактично не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначеного розміру заборгованості за відсотками за кредитним договором № 1365-5864 від 16 березня 2024 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Факт укладення між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 . Договору № 1365-5864 від 16 березня 2024 року у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», встановлено судом першої інстанції та в апеляційному порядку сторонами не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів має здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов Договору № 1365-5864 від 16 березня 2024 року, позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3 000 грн на наступних умовах: строк, на який надається кредит 300 днів, строк кредитування 300 днів, базовий період 30 днів, промо-ставка 1,75% в день, знижена % ставка - 2,50 % в день, стандартна % ставка - 2,50 % в день.

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 300 днів до 25 лютого 2026 року.

Оскільки строк дії даного кредитного договору сторонами погоджено до 25 лютого 2026 року, то у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 25 лютого 2026 року включно, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих процентів в межах кредитного договору в розмірі 12 000 грн, із застосуванням до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір було укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим.

Колегія суддів зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення нарахованих процентів в межах кредитного договору в розмірі 12 000 грн, підлягають частковому задоволенню, з вищенаведених підстав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, зміні в частині розміру заборгованості за процентаи за кредитним договором № 1365-5864 від 16 березня 2024 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс», із збільшенням цього розміру з 3 000 грн до 12 000 грн, що тягне за собою зміну рішення суду й у частині загального розміру стягнутої заборгованості з 6 000 грн до 15 000 грн (прострочена заборгованість за кредитом 3 000 грн + прострочена заборгованість за нарахованими процентами 12 000 грн).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» та збільшує цей розмірі з 532,48 грн до 2 662,40 грн.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» підлягає стягненню судовий збір, понесений на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 194,88 грн.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» задовольнити частково.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 липня 2026 року в частині розміру заборгованості за процентами за договором № 1365-5864 від 16 березня 2024 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», змінити, збільшивши цей розмірі з 3 000 грн до 12 000 грн.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 липня 2026 року в частині загального розміру заборгованості за кредитним договором № 1365-5864 від 16 березня 2024 року, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», змінити, збільшивши цей розмірі з 6 000 грн до 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 липня 2026 року в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», змінити, збільшивши цей розмірі з 532,48 грн до 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 194 (три тисячі сто дев`яноста чотири) грн 88 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: