Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №216/162/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8974/26 Справа № 216/162/25 Суддя у 1-й інстанції - СТАРТАНОВИЧ Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 216/162/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Стартановичем Д.В.у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитний договір № 1498743 від 23 лютого 2021 року.

Відповідно до п.2 Договору про надання позики: сума Позики становить 7 000 грн. Процентна ставка становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування Позикою.

30 грудня 2021 року було укладено договір № 30-12\2021 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1498743.

10 березня 2023 року було укладено договір №10-03\2023\01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників в тому числі за договором № 1498743. Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 1498743 від 23 лютого 2021 року.

Загальний розмір заборгованості за користування кредитом становить 23 952,66 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами -16 716 грн, інфляційні збитки - 204,45 грн; нараховані 3% річних - 32,21 грн.

На підставі наведенного вище позивач просив суд стягнути з відповідача загальний розмір заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 23 952,66 грн та судові витрати у справі.

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26 травня 2025 року заяву про перегляд заочного рішення від 10 квітня 2025 задоволено, заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2025 року по справі № 216/162/25 – скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року позов задоволено, стягнуто з стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором № 1498743 від 23 лютого 2021 року у розмірі 23 952,66 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу у сумі 9 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено належним доказами факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договром, не доведено факту укладення договору саме з відповідачем на умовах, зазначених у наданих копіях договорів, не доведено факту та розміру перерахування відповідачу грошових коштів, а також розмір та правові підстави нарахування процентів, які просить стягнути позивач. Суду не надано жодних первинних документів, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розумінні положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Посилається, що наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі, без надання належних і допустимих доказів отримання позичальником кредитних коштів, не підтверджує наявність заборгованості у відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін, як законне і обґрунтоване.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики № 148743. Сума позики становить 7 000 грн, строк 30 днів, базова процентна ставка 1,99 % в день. Відповідач ознайомився з умовами договору та погодився з ними.

Позикодавець умови договору виконав, надавши відповідачу у користування грошові кошти, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та сплати процентів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

30 грудня 2021 року було укладено договір № 30-12\2021 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1498743.

10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03\2023\01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ « Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників в тому числі за договором № 1498743.

Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним договором, заборгованість за яким, станом на 08 сінч 2025 року становить 23 952,66 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту -7 000 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 16 716 грн, інфляційні збитки - 204,45 грн; нараховані 3% річних - 32,21 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язання за укладеним договором позичальником в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами й права позивача, у зв`язку з цим, вимагати від відповідача повернення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 23 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позиви № 1498743, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою.

Підписавши вказаний договів, відповідач погодився з Умовами договору та Правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

30 грудня 2021 року було укладено договір № 30-12\2021 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1498743.

10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03\2023\01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ « Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників в тому числі за договором № 1498743.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вищезазначеним договором перед новим кредитором ТОВ «Коллекс центр» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Розмір заборгованості, який виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання є обґрунтованим та не спростований відповідачем. В апеляційній скарзі відповідач власного розрахунку не наводить.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладення та підписання ОСОБА_1 кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів, та наявності у нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Вищевказаний кредитний договір містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами, строки їх повернення та нарахування.

Враховуючи те, що за умовами вищезазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за основним боргом на підставі вищезазначеного договоору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр», а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та первісним кредитором Кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин, зокрема, надання коштів у кредит, оскільки, відповідно до відповіді АТ «Універсал Банк» від 21 січня 2026 року за № БТ/Е-2057, наданої на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» була емітована платіжна картка, на яку 23 лютого 2021 року було зарахування коштів в сумі 7 000 грн.

Однак суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про правомірність наведеної в розрахунку та пред`явленої до стягнення з позичальника суми заборгованості за договором позики.

ТОВ «Коллект центр» пред`явило до стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у загальній сумі 23 952,66 грн, визначивши її складовими елементами: 7 000 грн борг за тілом позики, 16 716 грн борг за процентами, при цьому без розмежування їх правової природи (у межах строку кредитування та після закінчення строку дії договору), 204,45 грн - інфляційні збитки, 32,21 грн - 3% річних.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у п.78 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 виснувала, що поняття «користування кредитом» є лише окремим випадком «користування чужими коштами», тоді як термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше значення це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України (регулятивні відносини).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані ч. 2 ст. 625 ЦК України (охоронні відносини).

Отже, «користування кредитом» це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (п.80 постанови ВП ВС).

Для вирішення спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contraproferentem (лат. verbachartarumfortiusaccipiunturcontraproferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.122 постанови ВП ВС).

За умовами п.2.2 договору позики сторони погодили строк позики (строк договору) у 30 днів,положень про порядок пролонгації (автопролонгації) даний договір не містить.

У своїй позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» посилається на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», які містять положення про пролонгацію (автопролонгацію) договору позики до 90 днів.

Так, згідно з п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджених наказом директора № 12/08/2021 від 12 серпня 2021 року, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Розділ 7 вказаних Правил містить положення про порядок продовження строку користування позикою.

Однак, у п.6.5 даних Правил ідеться мова про проценти за понадстрокове користування позикою, тоді як розділ 7 цих Правил визначає нарахування відсотків за продовжений строк користування позикою, що дає підстави для застосування принципу contraproferentem.

Крім того, зазначені Правила позичальником підписом, у тому числі й електронним (аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора як у договорі), не підписані, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики № 1498743 від 23 лютого 2021 року, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем позикових коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації (автопролонгації) строку дії договору позики.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відсутність у договорі позики домовленості сторін про пролонгацію (автопролонгацію) строку дії такого договору, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики як його невід`ємна частина, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді можливість продовження строку договору.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності (ст. 3 ЦК України) та уможливив би покладення на слабшу сторону споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту договору позики.

Такий висновок також узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20, і судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак, оскільки зі спливом строку, на який була надана позика, припинилося право нараховувати проценти, то після 23 березня 2021 позикодавець і позивач не мають законних підстав нараховувати відсотки, передбачені договором позики № 1498743 від 23 лютого 2021 року. При цьому позивач не звертався з вимогою про захист свої прав про стягнення процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вищенаведене унеможливлює визнання ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» кредиторами ОСОБА_1 в частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Водночас питання дійсності щодо цієї частини грошової вимоги за договором позики, право якої відступалося від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал», а потім від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр», є предметом відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором

Крім того, оцінюючи поведінку та спосіб ведення справи ТОВ «Коллект Центр», суд враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою фінансовою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшоїсторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

З огляду на означені обставини, апеляційний суд вважає прийнятними посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем стягуваного розміру кредитної заборгованості та відхиляє доводи відзиву позивача щодо правомірності нарахованих сум.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Тому апеляційний суд, здійснюючи розрахунок заборгованості, вважає обґрунтованим і доведеним нарахування позичальнику процентів за користування позикою за договором позики № 1498743 від 23 лютого 2021 року за період з 23 лютого 2021 по 25 березня 2021 у розмірі 4 179 грн (7 000 грн/100 х 1,99 х 30 днів).

У зв`язку з таким перерахунком та у межах заявлених вимог, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України компенсаційні виплати, що були додатково нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 30 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року, становлять: 3% річних – 32,21 грн, інфляційні втрати - 204,45 грн (залишилися незмінними, оскільки нараховані на тіло позики, яке суд не коригував).

Відтак, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» за договором позики № 1498743 від 23 лютого 2021 року становить 11 415,66 грн, з яких: 7 000 грн борг за тілом позики, 4 179 грн борг за процентами за користування позикою, 204,45 грн - інфляційні збитки, 32,21 грн - 3% річних.

Апеляційний суд не встановив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

У зв`язку з цим, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд висновлює про необхідність зміни судового рішення з вищенаведених підстав.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року зміні, шляхом зменшення визначеної до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором позики з 23 952,66 грн до 11 415,66 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пропорційно задоволеним позовним вимогам позивача стягнуті з ОСОБА_1 на користь «Коллект Центр» судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції також підлягають відповідному зменшенню: судовий збір з 2422,40 грн до 1 154,49 грн, витрати на професійну правничу допомогу з 9 000 грн до 4 289,33 грн.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, то за апеляційний перегляд справи з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 892,02 грн.

Керуючись ст. 141, 367-369, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року змінити, зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» розмір заборгованості за договором позики № 1498743 від 23 лютого 2021 року із 23 952,66 грн до 11 415 (одинадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн 66 коп.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року змінити, зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» розмір судового збору з 2 422,40 грн до 1 154 (одна тисяча сто п`ятдесят чотири) грн 49 коп та зменшивши стягнутий розмір витрат на професійну правничу допомогу з 9 000 грн до 4 289 (чотири тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн 33 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 892 (дві тисячі вісімсот дев`яноста дві) грн 02 коп, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: