Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №212/11969/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8766/26 Справа № 212/11969/25 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 212/11969/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скоробагатько Володимир Юрійович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого від 12 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г.у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 червня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 18348-04/2024. Кредитний договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора W0951. За умовами договору відповідачеві був наданий кредит у розмірі 10 000 грн строком на 120 днів під 2,50 % денних.

20 серпня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 20082024, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ`набуло право вимоги до відповідача в сумі 40 000 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 30 000, грн заборгованості за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач умов договору не виконала, кредит та відсотки не повернула.

Також, 22 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 38365-04/2024. Кредитний договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора W1124. Відповідно до розділу 1 договору відповідачеві був наданий кредит у розмірі 4 000 грн строком на 120 днів під 1,50 % денних. Відповідно до пункту 5.3 договору у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного Графіком платежів, Товариство у перший день прострочення нараховує штраф у розмірі 50% від суми, одержаної клієнтом за цим договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування.

25 липня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 25072024, за умовами якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право вимоги до відповідача на суму 11 700 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 700 грн - сума заборгованості за відсотками; 2 000 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями.

Також, 07 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений договір позики № 2187461. Кредитний договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 085271. Предметом договору позики є 4 750 грн, строк дії договору - 30 дні, процентна ставка – 0,01% на день, комісія за надання позики - 29,71%..

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 14/06/21. 23 грудня 2024 року до вказаного договору сторонами була укладена Додаткова угода № 45. За умовами договору та даної Додаткової угоди до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі. Згідно з пунктом 9.1 договору у випадку, якщо жодна із сторін не направить письмового повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку його дії, договір автоматично пролонговується на кожен наступний рік. Відповідно до реєстру боржників № 41 від 24 січня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право вимоги до відповідача на суму 15 675,01 грн, з яких: 4 750 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,78 грн - сума заборгованості за відсотками; 9 500 грн - заборгованість за пенею; 1 411,23 грн - комісія за надання позики.

Після відступлення позивачу прав грошових вимог відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, у зв`язку із чим позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитними договорами та договорами позики у розмірі 67 375,01 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого від 12 червня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 55 грн 01 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір в розмірі 2 511,16 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скоробагатько В.Ю., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволенних позовних вимог позивача скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. У разі неможливості ухвалення нового рішення з підстав, передбачених процесуальним законом, справу в оскаржуваній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на те, що мотивувальна частина рішення містить внутрішні суперечності щодо документів, на підставі яких позивач нібито набув право вимоги за вказаним договором позики. Так, у вступній частині рішення (за викладом доводів позовної заяви) суд зазначає, що право вимоги перейшло на підставі Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та Додаткової угоди № 45 від 23 грудня 2024 року, відповідно до Реєстру боржників № 41 від 24 січня 2025 року. Водночас у частині рішення, де викладено встановлені судом обставини, суд наводить інші відомості: Договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, Додаткова угода № 2 від 28 липня 2021 року, Додаткова угода № 7 від 13 червня 2022 року, Додаткова угода № 48 від 24 січня 2025 року - без жодної згадки про Додаткову угоду № 45 та Реєстр боржників № 41. Таким чином, рішення не містить однозначного й несуперечливого встановлення того, яким саме документом (Додатковою угодою № 45 чи № 48) та на підставі якого реєстру боржників позивач нібито набув право вимоги до Відповідачки за вказаним договором позики. Зазначене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи (пункти 1 і 3 частини першої статті 376 ЦПК України).

Апелянт зазначає, що копії Договору факторингу, додаткових угод до нього та реєстру (витягу з реєстру) боржників не завірені належним чином - не містять чітких відбитків печаток і підписів уповноважених осіб первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що в сукупності з наведеною вище суперечністю ставить під обґрунтований сумнів сам факт та обсяг переходу права вимоги до позивача за цим зобов`язанням.

Крім того зазначає, що застосувавши положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і звільнивши відповідачку від сплати неустойки (штрафу 30 000 грн та пені 9 500 грн), суд водночас залишив поза увагою питання про те, чи не є наведені вище нарахування процентів і комісії за своєю правовою природою та економічним змістом прихованою формою відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, яка так само підпадає під дію зазначеної норми, та чи відповідає їх розмір вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, а також вимогам Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження загальної вартості споживчого кредиту.

Апелянт посилається на те, що за відсутності доказів надсилання позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту перебіг позовної давності щодо заборгованості за договором № 38365-04/2024 має обчислюватися окремо щодо кожного чергового (щомісячного) платежу згідно з графіком платежів, а не з дати закінчення строку дії договору в цілому.

Також посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив графік платежів за кредитним договором, не навів власного розрахунку дати, з якої позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права за кожним окремим платежем, обмежившись загальним посиланням на продовження (зупинення) перебігу строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану. При цьому в тексті рішення застосовано суперечливі формулювання - в одному реченні зазначено, що перебіг позовної давності «зупиняється» на строк дії воєнного стану, а в іншому - що цей строк «продовжується», без наведення власного арифметичного розрахунку застосування цих правил до спірних правовідносин і без перевірки доводів відповідачки про обчислення давності за кожним платежем графіка окремо. За таких обставин висновок суду про недоведеність пропуску позовної давності є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному з`ясуванні обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін, як законне і обґрунтоване.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 18348-04/2024, відповідно до п. п.1.1., 1.2. якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит у сумі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором. Кредит надається строком на 120 днів. Дата погашення кредиту 08 серпня 2024 року.

Згідно з п.п. 1.4., 1.4.1., 1.4.2., 1.5. вказаного Договору за користування кредитом нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка становить 2,50 % в день.

Відповідно до п. 1.6. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.

У розділі 8 Договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «Аванс кредит», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, дані паспорта, місце проживання, ідентифікаційний номер, а також зазначено, що договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Згідно з Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 18348 - 04/2024 від 11 квітня 2024 року кінцевою датою платежу за Договором визначено 08 серпня 2024 року.

Підписавши 11 квітня 2024 року паспорт споживчого кредиту, відповідач підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

Відповідно до копії листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250130181232 від 30 січня 2025 року вбачається, що 11 квітня 2024 року о 09:35:11 год на карту НОМЕР_2 було зараховано кошти в сумі 10 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 372010364.

Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

20 серпня 2024 року між позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» укладено Договір факторингу № 20082024, згідно з умовами якого ТОВ «Аванс кредит» зобов`язалось відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту, а позивач зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату.

25 вересня 2024 року між позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» була укладена додаткова угода № 1 до Договору факторингу № 20082024.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 20082024 від 20 серпня 2024 року божником за кредитним договором № 18348-04/2024 зазначено відповідача, де загальна сума заборгованості за договором складає 40 000 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30 000 грн - сума заборгованості за відсотками.

22 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 38365-04/2024, відповідно до п. п.1.1., 1.2. якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит у сумі 4 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором. Кредит надається строком на 120 днів. Дата погашення кредиту 19 серпня 2024 року.

Згідно з п.п. 1.4., 1.4.1., 1.4.2., 1.5. вказаного Договору за користування кредитом нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка становить 1,5 % в день.

Відповідно до п. 1.6. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.

У розділі 8 Договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «Аванс кредит», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, дані паспорта, місце проживання, ідентифікаційний номер, а також зазначено, що договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Згідно з Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 38365-04/2024 від 22 квітня 2024 року кінцевою датою платежу за Договором визначено 19 серпня 2024 року.

Підписавши 22 квітня 2024 року паспорт споживчого кредиту, відповідач підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

Відповідно до копії листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250130181233 від 30 січня 2025 року вбачається, що 22 квітня 2024 року о 20:25:09 год на карту НОМЕР_1 було зараховано кошти в сумі 4 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 378834294.

Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

25 липня 2024 року між позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» укладено Договір факторингу № 25072024, згідно з умовами якого ТОВ «Аванс кредит» зобов`язалось відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту, а позивач зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25072024 від 25 липня 2024 року божником за кредитним договором № 38365-04/2024 зазначено відповідача, де загальна сума заборгованості за договором складає 11 700 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 700 грн - сума заборгованості за відсотками; 2 000 грн - сума заборгованості по штрафним санкціям.

07 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір позики № 2187461. Кредитний договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 085271. Предметом договору позики є 4 750 грн, строк дії договору - 30 днів, процентна ставка – 0,01% на день, комісія за надання позики - 29,71%.

Відповідно до копії листа АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/7287 від 30 квітня 2026 року вбачається, що 07 вересня 2024 року о 08:56:05, отримувач ОСОБА_1 , карта № НОМЕР_3 , отримала кошти на суму 4 750 грн.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 14/06/21, 28 липня 2021 року Додаткова угода № 2, 13 червня 2022 року Додаткова угода № 7, 24 січня 2025 року Додаткова угода № 47 до договору факторингу № 14/06/21. За умовами договору факторингу № 14/06/2 та Додаткових угод, до ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідно до Витягу з реєстру боржників № 41 від 21 січня 2025 року до Догвору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, перейшло право вимоги до відповідача за договором позики № 2187461 на суму 15 675,01 грн, з яких: 4 750 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,78 грн - сума заборгованості за відсотками; 9 500 грн - сума заборгованість за пенею; 1 411,23 грн - комісія за надання позики.

У свою чергу, відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитними договорами № 18348-04/2024 від 20 серпня 2024 року, № 38365-04/2024 від 22 квітня 2024 року та № 2187461 від 07 вересня 2024 року, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем в загальній сумі 67 375,01 грн.

Задовольняючи частково позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на те, що укладені між ТОВ «Аванс кредит», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 договори підписано електронним цифровим підписом відповідача у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію» та на умовах, визначених у вказаних договорах, тому дійшов висновку про встановлення факту невиконання належним чином відповідачем зобов`язань за договорами з повернення кредитних коштів (основної суми боргу за кредитними договорами та відсотків за користування кредитами).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його законним та вмотивованим, а доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків - необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, частиною першою цієї статті визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Таким чином, між ТОВ «Аванс кредит», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитні договори.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як правильно встановив суд першої інстанції, кредитний договір № 18348-04/2024 від 11 квітня 2024 року, кредитний договір № 38365-04/2024 від 22 квітня 2024 року та кредитний договір № 2187461 від 07 вересня 2024 року підписані відповідачкою власноруч шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджується її волевиявлення на укладення договорів та прийняття їх умов.

Так, підписуючи договори, відповідач підтвердила ознайомлення з умовами договору та Графіками платежів та надала згоду на їх застосування, що прямо передбачено умовами договору.

Разом з тим, кредитні договори містять реквізити платіжного засобу, який відповідачка зазначила самостійно та бажала отримати кредитні кошти саме у такий спосіб. При цьому відповідачка не зазначає про наявність помилки у реквізитах.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідачка надала первісним кредиторам необхідні анкетні дані, а також погодилась на обробку інформації та отримання повідомлень від кредиторів, що є складовою договірних відносин сторін та підтверджує участь відповідачки у процедурі укладення договорів.

Таким чином, укладений між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 кредитний договір № 18348-04/2024 від 11 квітня 2024 року, укладений між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 кредитний договір № 38365-04/2024 від 22 квітня 2024 року, укладений між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 кредитний договір № 2187461 від 07 вересня 2024 року, містять усі істотні умови кредитного договору, а також необхідні реквізити сторін, зокрема персональні дані відповідача, її ідентифікаційні відомості та адресу місця проживання.

Отже, наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності свідчать про належне укладення між сторонами кредитних договорів та досягнення згоди з усіх їх істотних умов.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредитні договори укладені між сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України. Сторони кредитних договорів досягли згоди з усіх істотних умов договорів перед їх укладанням, зокрема, щодо суми кредиту, строку кредиту, процентної ставки за кредитом, розміру процентів за користування кредитом, річної процентної ставки, загальної вартості кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки, відповідач ОСОБА_1 погодилась на укладення договорів саме такого змісту та підписала договори за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договори вважаються укладеними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у загальній сумі 55 875 грн (основної суми боргу за кредитними договорами та відсотків за користування кредитами).

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність належних та допустимих доказів переходу прав вимоги за кредитними договорами від первісних кредиторів до позивача колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи, відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, містяться достатні докази переходу прав вимог за кредитними договорами від первісних кредиторів до позивача.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що висновок суду про недоведеність пропуску позовної давності є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному з`ясуванні обставин справи, оскільки загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Кредитні договори було укладено 11 квітня 2024 року, 22 квітня 2024 року та 07 вересня 2024 року, тому звернення позивача до суду з цим позовом в жовтні 2025 року відбулось в межах трирічного строку.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача висновків суду не спростовують і зводяться лише до незгоди з ухваленим рішенням та переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази у їх сукупності, надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог статей 76- 81, 89 ЦПК України та дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скоробагатько Володимир Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого від 12 червня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: