Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №727/6459/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6459/26

Провадження № 2/727/2359/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку письмового провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівців з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 664925544 від 28.08.2023 року у розмірі 58 591,46 грн, з яких 11 499,34 грн – заборгованість за тілом кредиту, 47 092,12 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніево швидка фінансова допомога» (далі – первісний кредитор, ТОВ «Маніево швидка фінансова допомога») та відповідачем в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір № 664925544 (кредитна лінія), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 927,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, а в подальшому, за ініціативою відповідача, суму кредиту збільшено (здійснено добір) до 11 500,00 грн. Відповідач зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Позивач також зазначив, що право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором послідовно відступлено: 28.11.2023 (на підставі Реєстру прав вимоги № 260 від 28.11.2023 до рамкового Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018) – первісним кредитором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс»); 10.10.2024 (на підставі Реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024) – ТОВ «Таліон Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»); 15.07.2025 (на підставі Реєстру боржників та Акта приймання-передачі від 15.07.2025 до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025) – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь позивача, внаслідок чого позивач набув статусу кредитора відповідача за кредитним договором у повному обсязі заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з роз`ясненням відповідачу права та встановленням строку для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали, копію позовної заяви з додатками суд направив рекомендованою кореспонденцією на адресу місця проживання відповідача, однак поштове відправлення повернулося до суду не врученим, з відміткою відділення поштового зв`язку про повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень щодо позову чи клопотань відповідач до суду не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 126 та частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, у разі якщо повідомлення надіслано за адресою місця проживання (перебування) учасника справи, останньою відомою суду, і повернулося з довідкою про причини повернення, які не свідчать про поважність причин неотримання кореспонденції (зокрема, відсутність адресата за вказаною адресою), особа вважається повідомленою про судовий розгляд належним чином. Оскільки судова кореспонденція направлена відповідачу за адресою, яку він власноруч зазначив у заявці на отримання кредиту та яка також вказана позивачем у позовній заяві як місце проживання відповідача, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, зміст позовних вимог та наданий йому строк для подання відзиву.

У встановлений судом строк, а також станом на час ухвалення рішення, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, доказів поважності причин його неподання не надано, клопотань про продовження процесуального строку не заявлено.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судове засідання не проводилося, а справу розглянуто за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Судом встановлено, що 28.08.2023 між ТОВ «Маніево швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням одноразового ідентифікатора укладено кредитний договір (договір кредитної лінії) № 664925544, індивідуальна частина якого міститься у Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» від 28.08.2023.

Укладенню кредитного договору передувало подання відповідачем заявки на отримання грошових коштів у кредит від 28.08.2023, у якій відповідач власноруч зазначив персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, дату народження, номер телефону, електронну адресу, адресу реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), а також реквізити платіжної картки № 4441-11XX-XXXX-0016 для отримання кредитних коштів.

Факт укладення кредитного договору саме відповідачем підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, згідно з якою: заявку на кредит подано 28.08.2023 р. о 12:03; верифікацію відповідача здійснено через систему BankID НБУ 28.08.2023; одноразовий ідентифікатор VRBG-9462 відправлено на номер телефону відповідача 0669489341 о 12:05:46 та введено відповідачем о 12:06:12; кредитні кошти перераховано о 12:06:52.

Відповідно до умов кредитного договору (пункти 2.1, 2.3) первісний кредитор надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 11 500,00 грн, перший транш у розмірі 7 927,00 грн наданий 28.08.2023р.. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № f5a77fbc-f7cd-4afa-86de-08892f3d8e1b від 28.08.2023 на суму 7 927,00 грн та довідкою первісного кредитора з реквізитами відповідної платіжної операції (ідентифікатор 23dec13f-6994-40c4-bbf8-6447965ce2af), направленої на картку № 4441-11XX-XXXX-0016, яку відповідач власноруч зазначив у заявці на кредит.

30.08.2023р. відповідач ініціював збільшення суми кредиту (добір) на 3 573,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № b0a2731c-e15a-4834-bee1-fa1953beb3f4 від 30.08.2023р. та відповідною довідкою первісного кредитора, внаслідок чого загальна сума наданого кредиту склала 11 500,00 грн (7 927,00 грн + 3 573,00 грн), що відповідає встановленому договором кредитному ліміту.

Згідно з довідкою щодо дій позичальника, 27.09.2023р. відповідач сплатив 2 467,00 грн з метою продовження (пролонгації) дисконтного періоду кредитування ще на 30 днів за зниженою ставкою 1,83 % на день. Із зазначеної суми 2 466,34 грн зараховано в рахунок сплати нарахованих процентів, а 0,66 грн – в рахунок часткового погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим залишок заборгованості за тілом кредиту становив 11 499,34 грн. Інших платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідач не здійснював.

Після закінчення продовженого дисконтного періоду (27.10.2023) відповідач кредит не повернув та проценти не сплатив, у зв`язку з чим відповідно до Паспорта споживчого кредиту (базова процентна ставка після закінчення дисконтного періоду – 1087,70 % річних) з 28.10.2023 проценти на залишок тіла кредиту 11 499,34 грн нараховувались за ставкою 2,98 % на день (342,68 грн на день), що підтверджується розрахунками заборгованості, складеними послідовно первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс».

28.11.2023р. первісний кредитор на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018р. та Реєстру прав вимоги № 260 від 28.11.2023 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Факт та обсяг відступленого права вимоги підтверджуються актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 року та Протоколом узгодження предмета факторингової операції від 28.11.2023року, згідно з якими за Реєстром прав вимоги № 260 передано (та прийнято) фінансування за відступлені права вимоги до 1 368 боржників на загальну суму 17 032 938,24 грн, яке в повному обсязі сплачено ТОВ «Таліон Плюс» первісному кредитору не пізніше 07.12.2023. Станом на дату відступлення (28.11.2023) заборгованість відповідача становила: 11 499,34 грн – тіло кредиту, 17 278,96 грн – нараховані проценти.

У період з 29.11.2023р. по 23.02.2024р. ТОВ «Таліон Плюс», як новий кредитор, продовжувало нарахування процентів на заборгованість відповідача за ставкою 2,98 % на день (342,68 грн на день) без зміни залишку тіла кредиту (11 499,34 грн), що відображено у розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Таліон Плюс». Останнє нарахування процентів у матеріалах справи датоване 23.02.2024, після чого нарахування процентів не здійснювалося; загальна сума заборгованості станом на 23.02.2024 та станом на дату подання позовної заяви (58 591,46 грн, з яких 11 499,34 грн тіло, 47 092,12 грн проценти) не змінювалася.

10.10.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року та Реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024 року відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі заборгованості, що існувала на той момент (58 591,46 грн).

15.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року, Реєстру боржників від 15.07.2025 року та акту приймання-передачі Реєстру боржників від 15.07.2025 року відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на суму 58 591,46 грн, унаслідок чого позивач набув статусу кредитора відповідача. Відсутність будь-яких погашень заборгованості з боку відповідача за час перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та у позивача підтверджується випискою з особового рахунку позивача за кредитним договором за період з 15.07.2025р. по 26.12.2025р., згідно з якою заборгованість відповідача станом на 26.12.2025 року (включно) не змінилася і становить 58 591,46 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту – 11 499,34 грн, прострочена заборгованість за процентами – 47 092,12 грн, заборгованість за штрафними санкціями – 0,00 грн.

Кожен з договорів факторингу у розділі щодо порядку відступлення права вимоги передбачає перехід права вимоги до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги (реєстру боржників / акта приймання-передачі), а також право фактора розпоряджатися одержаним правом вимоги на власний розсуд, у тому числі відступати його на користь третіх осіб. Матеріали справи не містять доказів визнання будь-якого з договорів факторингу або реєстрів (актів) недійсними чи оспорювання їх у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 205, частиною першою статті 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі; він вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в електронному документі і він підписаний відповідно до вимог закону.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у розумінні цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оцінивши досліджені докази (заявку на кредит, Паспорт споживчого кредиту, Довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі, дані про підписання договору одноразовим ідентифікатором VRBG-9462, дані про верифікацію через систему BankID НБУ) у їх сукупності, суд доходить висновку, що кредитний договір № 664925544 від 28.08.2023 укладений саме відповідачем, з дотриманням встановленої законом форми, а сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору (сума кредиту, валюта, строк користування, розмір і порядок нарахування процентів). Подібний правовий висновок відповідає сталій судовій практиці щодо кредитних договорів, укладених через інформаційно-телекомунікаційні системи фінансових компаній з використанням одноразового ідентифікатора (постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19).

Відповідно до наданих первісним кредитором платіжних доручень від 28.08.2023 та від 30.08.2023 і супровідних довідок, кредитні кошти у розмірі 7 927,00 грн та 3 573,00 грн (всього 11 500,00 грн) перераховано на реквізити платіжної картки № 4441-11XX-XXXX-0016, яку відповідач власноруч зазначив у заявці на отримання кредиту як таку, що належить йому і призначена для отримання коштів. Позивачем надано письмові пояснення та довідки первісного кредитора щодо обмежених технічних можливостей небанківської фінансової установи документально підтвердити факт зарахування коштів саме на рахунок клієнта (така інформація перебуває у розпорядженні виключно емітента платіжної картки).

За відсутності відзиву, заперечень або будь-яких доказів з боку відповідача, які б спростовували факт отримання ним кредитних коштів, та з урахуванням наданих позивачем доказів ініціювання і успішного виконання платіжних операцій на реквізити, самостійно зазначені відповідачем, суд, керуючись принципом змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України) та стандартом доказування «баланс імовірностей» (стаття 81 ЦПК України), вважає доведеним факт надання первісним кредитором відповідачу кредитних коштів у розмірі 11 500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржника. Частинами першою, другою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога, а відповідно до частини третьої цієї статті майбутня вимога вважається переданою факторові з дня виникнення права вимоги до боржника без додаткового оформлення відступлення.

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами (договорами факторингу №№ 28/1118-01, 10/1024-01, 15/07/25-Е з додатками, Реєстром прав вимоги № 260, Реєстром прав вимоги № 1, реєстром боржників та актом приймання-передачі від 15.07.2025року, актом звірки взаємних розрахунків та Протоколом узгодження від 28.11.2023, розрахунками заборгованості первісного кредитора і ТОВ «Таліон Плюс», випискою з особового рахунку позивача) послідовний та документально безперервний ланцюг відступлення права вимоги за кредитним договором: первісний кредитор > ТОВ «Таліон Плюс» (28.11.2023) > ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (10.10.2024) > позивач (15.07.2025). На кожному етапі відступлення підтверджено як факт переходу самого права вимоги (підписання відповідного реєстру/акта), так і факт оплати фінансування за таке відступлення між відповідними факторами, а суми заборгованості відповідача, зафіксовані кожним наступним кредитором, є тотожними та послідовними.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; кредитний договір і Правила надання грошових коштів (пункт 12.9, пункт 6.2 Правил) прямо передбачали право первісного кредитора та його правонаступників відступати право вимоги за договором третім особам, у тому числі за договором факторингу. Матеріали справи не містять доказів того, що будь-який із зазначених договорів факторингу, реєстрів прав вимоги чи актів приймання-передачі визнано недійсним у встановленому законом порядку, а відповідно до статті 204 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, презумпція правомірності правочину не спростована.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач є належним кредитором відповідача за кредитним договором № 664925544 від 28.08.2023 в обсязі заборгованості, що існувала на момент останнього відступлення права вимоги (15.07.2025), тобто 58 591,46 грн.

Суд також враховує, що незалежно від того, чи було відповідача повідомлено про кожне з відступлень права вимоги, відповідно до частини першої статті 1082 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє боржника від обов`язку погашення заборгованості, а лише зумовлює його право виконати зобов`язання первісному кредиторові до отримання належного повідомлення; відповідач такого виконання не здійснив.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо строк виконання зобов`язання встановлений, воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до частини першої статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у встановлений строк. Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач після 27.09.2023 року не здійснював жодних платежів в рахунок погашення кредиту та процентів, кредит у встановлені договором строки не повернув, доказів протилежного суду не надано. За таких обставин вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованою по суті.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, суд враховує таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (тобто з 24.12.2023) – 2,5 %; протягом наступних 120 днів (тобто з 23.04.2024) – 1,5 %; а з 21.08.2024 діє постійне обмеження – не більше 1 % на день.

Зазначені норми є імперативними приписами законодавства про споживче кредитування, спрямованими на захист прав споживача як менш захищеної сторони кредитних правовідносин, а тому відповідно до частини третьої статті 6, статті 627 ЦК України обмежують свободу договору і застосовуються незалежно від того, чи передбачав кредитний договір більший розмір процентної ставки та чи заявляв відповідач заперечення щодо розміру нарахованих процентів. Умови договору (та наступні нарахування кредитора чи його правонаступників), що суперечать зазначеним імперативним нормам, є нікчемними в частині перевищення встановленого законом максимуму (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України) і не породжують права вимоги кредитора у відповідній частині.

Як встановлено судом (пункти 17, 19 цього рішення), у період з 24.12.2023р. по 23.02.2024 р. (62 дні) проценти на заборгованість відповідача нараховувалися ТОВ «Таліон Плюс» за ставкою 2,98 % на день (342,68 грн на день, виходячи із залишку тіла кредиту 11 499,34 грн), що перевищує максимально допустиму на той період денну процентну ставку у розмірі 2,5 % на день (287,48 грн на день, з розрахунку 11 499,34 грн х 2,5 %).

З огляду на викладене, проценти за вказаний період (24.12.2023–23.02.2024) підлягають перерахунку судом виходячи з максимально допустимої денної процентної ставки 2,5 %, а саме: 287,48 грн х 62 дні = 17 823,76 грн замість фактично нарахованих 342,68 грн х 62 дні = 21 246,16 грн. Різниця у розмірі 3 422,40 грн (21 246,16 грн – 17 823,76 грн) є такою, що нарахована з порушенням імперативної норми закону, а тому стягненню не підлягає.

Отже, загальний розмір процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача, становить 43 669,72 грн (47 092,12 грн – 3 422,40 грн), а загальний розмір заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, становить 55 169,06 грн, з яких: 11 499,34 грн – заборгованість за тілом кредиту (в цій частині перевищення законодавчих обмежень судом не встановлено, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі); 43 669,72 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти вимог про стягнення процентів у розмірі 3 422,40 грн (47 092,12 грн – 43 669,72 грн) суд відмовляє з підстав, викладених у пунктах 39–42 цього рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви в електронній формі сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (з урахуванням понижувального коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 49891 від 01.05.2026.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, Додаткову угоду № 25771217843 від 01.09.2025 до нього та Акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, згідно з якими адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано позивачу послуги на загальну суму 7 000,00 грн (складання позовної заяви – 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи – 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту – 500,00 грн; підготовка клопотання – 500,00 грн).

Оскільки позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, в розмірі 55 169,06 грн з ціни позову 58 591,46 грн, що становить 94,159 % заявлених вимог, судові витрати підлягають розподілу пропорційно до цієї частини (частина перша статті 141 ЦПК України): судовий збір у розмірі 2 506,89 грн (2 662,40 грн х 0,94159); витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 591,12 грн (7 000,00 грн х 0,94159).

За результатами оцінки наданих доказів у їх сукупності, з урахуванням принципів диспозитивності, змагальності та офіційного з`ясування обставин справи (статті 12, 13, 81 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог: у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 499,34 грн – позов задовольнити повністю; у частині стягнення процентів – задовольнити в розмірі 43 669,72 грн, у решті вимог щодо процентів (3 422,40 грн) – відмовити з підстав перевищення позивачем (та його правопопередниками) встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки за період з 24.12.2023 по 23.02.2024; судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 6, 203, 204, 205, 207, 215, 512, 514, 516, 526, 530, 599, 610-612, 625, 627, 638, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13) заборгованість за кредитним договором № 664925544 від 28.08.2023 у розмірі 55 169 грн 06 коп., з яких: 11 499,34 грн – заборгованість за тілом кредиту, 43 669,72 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у розмірі 9 098 (дев`ять тисяч дев`яносто вісім) грн 01 коп., з яких: судовий збір – 2 506,89 грн, витрати на професійну правничу допомогу – 6 591,12 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М. Танасійчук