Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №727/7234/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7234/26

Провадження № 2/727/2554/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

секретар судового засідання – Маковійчук В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, –

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з посиланням на набуття права вимоги за трьома кредитними договорами (договорами позики) на підставі послідовних договорів факторингу (відступлення права вимоги), просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 25 799,94 грн, а саме: за Договором № 75622649 від 15.07.2021 – 3 359,99 грн; за Договором № 104061088 від 02.08.2021 – 9 824,83 грн; за Договором № 96347 від 31.01.2022 – 12 615,12 грн, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 грн судового збору та 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (позикодавець) та відповідачем в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено договір позики № 75622649, за умовами якого відповідачу надано позику в розмірі 4 970,00 грн з процентною ставкою 1,60 % за кожен день користування позикою.

02 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (кредитодавець) та відповідачем в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 104061088, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 100,00 грн; пунктом 1.5.2 Договору встановлено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день, а пунктом 1.6 Договору – стандартну (базову) процентну ставку у розмірі 5,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, яка відповідно до пункту 4.2 Договору застосовується як інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань.

31 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (кредитодавець) та відповідачем в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 96347, за умовами якого встановлено кредитну лінію з лімітом 65 556,00 грн; відповідачу надано перший транш у розмірі 10 000,00 грн строком на 362 дні з процентною ставкою 150,00 % річних та комісією за надання першого траншу у розмірі 1 000,00 грн (10 % від суми траншу).

Позивач зазначив, що кредитодавці свої зобов`язання з надання коштів за всіма трьома договорами виконали в повному обсязі, перерахувавши кошти на рахунок (картку) відповідача, а відповідач зобов`язань з повернення коштів та сплати процентів (комісій) не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Позивач також зазначив, що право вимоги за Договором № 75622649 перейшло від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» послідовно до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (27.01.2022), ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (10.01.2023) та позивача (18.02.2025); право вимоги за Договором № 104061088 перейшло від ТОВ «МІЛОАН» послідовно до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (10.02.2022), ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (10.03.2023) та позивача (18.02.2025); право вимоги за Договором № 96347 перейшло від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» безпосередньо до позивача (28.01.2025).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками направлені судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду не врученим у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

З урахуванням вимог статей 128, 130 ЦПК України та усталеної практики Верховного Суду щодо належного повідомлення учасників справи, суд вважає, що судова кореспонденція направлена відповідачу за належною, підтвердженою офіційними джерелами адресою його реєстрації, а тому відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, про зміст позовних вимог та про право подати відзив на позовну заяву. У встановлений судом строк, а також станом на час ухвалення цього рішення, відзив на позовну заяву, будь-які заперечення чи докази на спростування позовних вимог від відповідача до суду не надійшли.

У позовній заяві позивач просив розглянути справу за відсутності його представника, за наявними у справі матеріалами, та зазначив про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи. Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), підстави для ухвалення заочного рішення в порядку статті 280 ЦПК України відсутні; рішення у справі ухвалюється судом за загальними правилами з урахуванням особливостей, встановлених для спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що 15 липня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем в електронній формі, з підписанням електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення правочину у письмовій формі, укладено договір позики № 75622649, за умовами якого відповідачу надано позику в розмірі 4 970,00 грн з процентною ставкою 1,60 % від суми позики за кожен день користування. Кошти в розмірі 4 970,00 грн перераховані на картковий рахунок відповідача 15.07.2021, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач зобов`язання з повернення позики та сплати процентів у встановлений строк не виконала.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, який узгоджується з детальною відомістю щоденного нарахування, наданою первісним кредитором, станом на 27 січня 2022 року (дату відступлення права вимоги) заборгованість відповідача за цим договором становила 3 329,01 грн, з яких 1 693,42 грн – тіло позики, 1 635,59 грн – нараховані проценти за користування позикою. Додатково позивачем нараховано 27,09 грн інфляційних втрат та 3,89 грн трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України за весь період прострочення до дня подання позовної заяви.

Також Судом встановлено, що 02 серпня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 104061088, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 100,00 грн; пунктом 1.5.2 Договору встановлено базову процентну ставку 0,01 % від фактичного залишку кредиту за день, а пунктом 1.6 Договору – стандартну (базову) ставку 5,0 % від фактичного залишку кредиту за день, яка згідно з пунктом 4.2 Договору застосовується як інший, погоджений сторонами розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання. Кошти в розмірі 4 100,00 грн перераховані на картку відповідача 02.08.2021 через платіжну систему LiqPay, що підтверджується квитанцією про переказ. Ідентифікація відповідача як позичальника здійснена з використанням одноразового ідентифікатора (SMS-коду), що підтверджується довідкою про ідентифікацію кредитного договору.

Судом досліджено надану ТОВ «МІЛОАН» відомість про щоденне нарахування та погашення заборгованості за цим договором за період з 02.08.2021 по 12.01.2022, згідно з якою: заборгованість за тілом кредиту станом на 12.01.2022 становила 2 249,00 грн (з урахуванням часткових погашень тіла кредиту, здійснених відповідачем у процесі неодноразової пролонгації строку кредитування); заборгованість за процентами станом на цю саму дату становила 6 001,53 грн. Судом також встановлено, що починаючи з 30.11.2021 нарахування процентів здійснювалося безперервно, без подальших погашень тіла кредиту чи процентів, за стандартною (базовою) ставкою 5,0 % на день, встановленою пунктом 1.6 Договору, від незмінного залишку тіла кредиту 2 249,00 грн, що складає 112,45 грн за кожен день прострочення (2 249,00 грн ? 5,0 %).

Право вимоги за цим договором відступлено ТОВ «МІЛОАН» на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 10 лютого 2022 року. Позивач визначив заборгованість за процентами станом на дату відступлення права вимоги у розмірі 7 575,83 грн.

Також судом встановлено, що 31 січня 2022 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 96347, за умовами якого встановлено кредитну лінію з лімітом 65 556,00 грн (перший транш – 10 000,00 грн, строком на 362 дні за ставкою 150,00 % річних; другий транш – не більше 55 556,00 грн за ставкою, що не перевищує 550,00 % річних). Відповідачем отримано перший транш у розмірі 10 000,00 грн, з якого 8 967,83 грн спрямовано на погашення заборгованості відповідача за іншим кредитом (№ 86838 від 16.10.2021), 1 000,00 грн – на сплату комісії за надання траншу, 32,17 грн – на рахунок відповідача, що відповідає умовам Паспорта споживчого кредиту та Заяви на видачу кредиту, підписаної відповідачем. Комісія за надання першого траншу становить 1 000,00 грн (10 % від суми траншу) і сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів.

Згідно з наданою карткою обліку виконання договору (детальним розрахунком за період з 31.01.2022 по 28.01.2025), заборгованість відповідача за цим договором станом на 28 січня 2025 року (дату відступлення права вимоги) становила 12 615,12 грн, з яких: 7 421,01 грн – тіло кредиту (в межах першого траншу), 4 194,11 грн – проценти за користування кредитом, нараховані за ставкою 150,00 % річних (що становить 0,4110 % за день), 1 000,00 грн – комісія за надання траншу. Право вимоги за цим договором відступлено ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» безпосередньо на користь позивача 28 січня 2025 року.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію його укласти, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному цим Законом; використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису, а електронний договір – до правочину, укладеного у письмовій формі. Судом встановлено, що всі три договори укладені відповідачем в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів, надісланих на її контактний номер телефону, з підтвердженням особи відповідача наданими нею персональними даними (РНОКПП НОМЕР_1 ), що збігаються з даними, зазначеними позивачем у позовній заяві. Доказів, які б спростовували волевиявлення відповідача на укладення цих договорів саме на погоджених у них умовах, матеріали справи не містять.

Кредитодавці свої обов`язки з надання коштів за всіма трьома договорами виконали, перерахувавши кошти на картку (рахунок) відповідача, що підтверджується відповідними платіжними документами. Відповідач у встановлені договорами строки кредити (позику) не повернула, проценти (комісії) не сплатила, внаслідок чого відповідно до статей 610, 612 ЦК України виникло прострочення грошового зобов`язання за кожним з трьох договорів.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом досліджено надані позивачем договори факторингу (відступлення права вимоги) та акти приймання-передачі реєстрів боржників, якими підтверджується послідовний перехід права вимоги за Договором № 75622649 від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (27.01.2022), від останнього до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (10.01.2023) та від нього до позивача (18.02.2025); за Договором № 104061088 – від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (10.02.2022), від нього до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (10.03.2023) та від нього до позивача (18.02.2025); за Договором № 96347 – безпосередньо від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до позивача (28.01.2025). Оскільки відповідачем зазначені договори факторингу та їх наслідки не оскаржені і не спростовані, а первісні кредитори у кожному з трьох випадків мали дійсне, встановлене судом право вимоги, суд визнає позивача належним кредитором відповідача за всіма трьома договорами в обсязі, що існував на момент відповідного переходу права вимоги.

Перевіривши розрахунок заборгованості за Договором № 75622649, суд встановив, що він є арифметично вірним та узгоджується з наданою первісним кредитором детальною відомістю щоденного нарахування: сума тіла позики (1 693,42 грн) та процентів за користування (1 635,59 грн), нарахованих за погодженою сторонами ставкою 1,60 % на день у межах строку дії договору до дати відступлення права вимоги, є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Щодо вимоги про стягнення 27,09 грн інфляційних втрат та 3,89 грн трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суд зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) встановлено, що у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а нарахована за цей період неустойка (штраф, пеня) підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки прострочення виконання зобов`язання за Договором № 75622649 розпочалося у 2021 році та тривало, зокрема, протягом усього періоду дії в Україні воєнного стану (з 24 лютого 2022 року і дотепер), а позивачем не надано розрахунку, який би дозволяв виокремити ту частину нарахованих 27,09 грн інфляційних втрат та 3,89 грн трьох процентів річних, що припадає виключно на період до 24 лютого 2022 року, суд, керуючись пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та виходячи з того, що будь-які сумніви щодо обсягу звільнення боржника від відповідальності за статтею 625 ЦК України повинні тлумачитися на користь боржника, доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині в повному обсязі (30,98 грн). Суд звертає увагу, що цей висновок не поширюється на проценти за користування позикою, які за своєю правовою природою є не заходом відповідальності за порушення зобов`язання, а погодженою сторонами платою за користування коштами (стаття 1048 ЦК України), а тому підлягають стягненню з підстав, викладених у пункті 24 цього рішення.

Щодо заборгованості за Договором № 104061088, то суд перевіривши заявлену позивачем суму процентів за цим договором (7 575,83 грн станом на 10 лютого 2022 року – дату відступлення права вимоги на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»), суд, з метою забезпечення обґрунтованості рішення, здійснив власну перевірку цієї суми на підставі наявних у справі доказів. Як встановлено в пункті 15 цього рішення, надана ТОВ «МІЛОАН» відомість щоденного нарахування підтверджує заборгованість за процентами в розмірі 6 001,53 грн станом на 12 січня 2022 року, а також підтверджує, що починаючи з 30 листопада 2021 року нарахування процентів здійснювалося безперервно за незмінною ставкою 5,0 % на день від незмінного залишку тіла кредиту 2 249,00 грн, тобто в розмірі 112,45 грн за кожен день, без подальших погашень чи перегляду умов.

Застосувавши цю ж, встановлену на підставі наявних доказів та умов пункту 1.6 Договору, методику розрахунку до періоду з 13 січня по 10 лютого 2022 року (29 днів, що передували даті відступлення права вимоги), суд визначив додаткову суму процентів у розмірі 3 261,05 грн (112,45 грн ? 29 днів), а загальний розмір заборгованості за процентами станом на 10 лютого 2022 року, за розрахунком суду, становить не менше 9 262,58 грн (6 001,53 грн + 3 261,05 грн).

Оскільки за результатами здійсненої судом перевірки розмір процентів, обґрунтований умовами договору та наявними доказами (не менше 9 262,58 грн), перевищує суму, фактично заявлену позивачем до стягнення (7 575,83 грн), а відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума процентів у розмірі 7 575,83 грн є повністю доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню в заявленому розмірі, без зменшення. Суд також враховує, що вимог про стягнення інфляційних втрат чи трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України за цим договором позивачем не заявлено, а тому питання застосування мораторію, встановленого пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за цим договором не виникає.

Щодо заборгованості за Договором № 96347 то перевіривши розрахунок заборгованості за Договором № 96347, суд встановив, що він узгоджується з наданою карткою обліку виконання договору (детальним щоденним розрахунком) за весь період з 31.01.2022 по 28.01.2025 та є арифметично вірним. Проценти нараховані за ставкою 150,00 % річних, погодженою сторонами для першого траншу кредитної лінії, що еквівалентно 0,4110 % за кожен день користування кредитом; комісія за надання траншу в розмірі 1 000,00 грн нарахована одноразово відповідно до пункту, який встановлює її розмір на рівні 10 % від суми наданого траншу, і узгоджується з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних чи неустойки (пені, штрафу) за цим договором позивачем не заявлено.

Судом також перевірено застосовану за цим договором ставку процентів на предмет відповідності пункту 5 частини першої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (доповненому Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року), яким встановлено максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з поетапним зменшенням граничного розміру – 2,5 % протягом перших 120 днів, 1,5 % протягом наступних 120 днів з дня набрання чинності зазначеними змінами, і остаточним граничним розміром 1 % на день починаючи з 21 серпня 2024 року. Оскільки застосована за Договором № 96347 ставка (150,00 % річних, що становить 0,4110 % на день) є значно нижчою за встановлений законом граничний розмір денної процентної ставки (1 %) навіть для періоду нарахування після 21 серпня 2024 року, а за Договорами № 75622649 та № 104061088 нарахування процентів завершилося (заборгованість зафіксована на дату відступлення права вимоги) ще у 2022 році, тобто до набрання чинності зазначеними змінами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру процентів за жодним з трьох договорів з підстав перевищення встановленого законом граничного розміру денної процентної ставки.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог – у загальному розмірі 25 768,96 грн, з яких: за Договором № 75622649 – 3 329,01 грн (1 693,42 грн тіла позики та 1 635,59 грн процентів); за Договором № 104061088 – 9 824,83 грн (2 249,00 грн тіла кредиту та 7 575,83 грн процентів); за Договором № 96347 – 12 615,12 грн (7 421,01 грн тіла кредиту, 4 194,11 грн процентів та 1 000,00 грн комісії), а в частині стягнення 30,98 грн (27,09 грн інфляційних втрат та 3,89 грн трьох процентів річних за Договором № 75622649) – про відмову в позові.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на суму 25 768,96 грн з ціни позову 25 799,94 грн (що становить 99,88 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 2 659,20 грн (2 662,40 грн ? 25 768,96 грн / 25 799,94 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 13 000,00 грн (за надання усної консультації з вивченням документів – 4 000,00 грн та складання позовної заяви – 9 000,00 грн), суд встановив, що факт та розмір цих витрат підтверджені договором про надання правової допомоги, заявкою на надання юридичної допомоги № 581 від 01.04.2026, витягом з акту про надання юридичної допомоги № 33 від 30.04.2026 та прайс-листом адвокатського об`єднання, за яким погоджені ціни відповідають наданим послугам.

Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до частини п`ятої цієї ж статті у разі недотримання вимог частини четвертої суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас, з огляду на зміст спрощеного позовного провадження та завдання цивільного судочинства, визначені статтею 2 ЦПК України, суд, навіть за відсутності відповідного клопотання іншої сторони (яка не була повідомлена про право його подання внаслідок неотримання нею судової кореспонденції не з вини суду), вправі та повинен з власної ініціативи оцінити співмірність заявлених до стягнення з боржника витрат на правничу допомогу зі складністю справи.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судових засідань; відповідач відзиву не подала, спору по суті між сторонами не виникло; надані адвокатським об`єднанням послуги (усна консультація та складення однієї позовної заяви) є типовими для справ цієї категорії та значною мірою мають шаблонний характер, а обсяг фактично виконаної роботи, попри одночасне стягнення заборгованості за трьома кредитними договорами, не є значним порівняно з ціною позову (25 799,94 грн). За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрat на правничу допомогу (13 000,00 грн, що становить майже 50 % ціни позову) є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та її значенням, а тому підлягає зменшенню, керуючись частинами четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України, до 7 000,00 грн, яку суд визнає розумною та пропорційною з урахуванням характеру спору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76–81, 128, 130, 133, 137, 141, 263–265, 268, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 512, 514, 516, 526, 529, 530, 610, 612, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість у загальному розмірі 25 768 грн 96 коп., з яких:

– за Договором № 75622649 від 15.07.2021 – 3 329,01 грн (1 693,42 грн тіла позики та 1 635,59 грн процентів за користування позикою);

– за Договором № 104061088 від 02.08.2021 – 9 824,83 грн (2 249,00 грн тіла кредиту та 7 575,83 грн процентів за користування кредитом);

– за Договором № 96347 від 31.01.2022 – 12 615,12 грн (7 421,01 грн тіла кредиту, 4 194,11 грн процентів за користування кредитом та 1 000,00 грн комісії за надання траншу).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 659 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

В задоволенні позовних вимог у частині стягнення 30 грн 98 коп. (27,09 грн інфляційних втрат та 3,89 грн трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за Договором № 75622649 від 15.07.2021) – відмовити.

У задоволенні решти вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (у розмірі 6 000,00 грн) – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М. Танасійчук