Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №945/106/25 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/106/25

Провадження № 2/945/325/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду з позовом, сформованим в системі «Електронний суд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 26.12.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4247645, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 360 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем кредитора. Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з якими він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

У період з 26.12.2023 по 26.07.2024 за вказаним кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» було нараховано проценти за користування грошовими коштами в сумі 58 710,00 грн. При цьому відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки за кредитним договором, не надавав кошти на погашення кредиту та процентів.

26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого права вимоги, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту відповідачу перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».

Оскільки у відповідності до положень кредитного договору, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, строк кредиту 360 днів, ТОВ «Українські фінансові операції» здійснено нарахування процентів за користування кредитом. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 4247645 становить 110 135,00 грн, яка складається з: 11 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 58 710,00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ «Лінеура Україна»; 40 425,00грн - заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості в розмірі 110 135,00 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Представником відповідача ОСОБА_2 -адвокатом Головченко О.А. сформовано в системі «Електронний суд» відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник посилається на недоведеність алгоритму дій, які має вчинити користувач у Вебсайті або Мобільному застосунку «Credit7», не доведено, що кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відсутні докази того, що сторони домовились про застосування Закону України “Про електронну комерцію” у спірних відносинах, а надані документи мають лише посилання на такий Закон.

Договір №4247645 від 26.12.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, нібито підписано зі сторони позичальника цифровим підписом 46155 26.12.2023 о 18:40:50 годині та цим же підписом додаток №2 - Інформаційне повідомлення підписано в той самий час. Разом з тим, цифровим підписом 75879 в цей же час: 18:40:50 26.12.2023 мало би бути підписано ОСОБА_2 паспорт споживчого кредиту, який також додається до позову. Таким чином не відомо, як міг ОСОБА_2 підписати о 18:40:50 26.12.2023 одразу три різні між собою документи різними цифровими підписами, різні документи, - в одну мить. Аналогічні сумніви також і щодо підписання цифровим підписом додаткової угоди від 27.12.2023 та паспорту споживчого кредиту до додаткової угоди: 05:19:11 27.12.2023, 48012.

Крім того, належних допустимих доказів факту перерахування кредитних коштів, позивач не надає. Листи ТОВ “Пейтек Україна”, ТОВ “Універсальні платіжні рішення” не є первинними бухгалтерськими документами.

Також зазначає, що з огляду на зміст та характер наданого договору факторингу від 26.07.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» був укладений саме договір відступлення права вимоги, а не договір факторингу.

Щодо нарахування відсотків представник відповідача зазначив, що ідповідно до військового квитка відповідача, довідки (форма 5) військової частини НОМЕР_2 за №163 від 04.04.2025, відповідач ОСОБА_2 дійсно в період з 26.02.2022 по 04.04.2025 є діючим військовослужбовцем та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, наразі перебуваючи у складі в/ч НОМЕР_2 . Окрім того, ОСОБА_2 є учасником бойових дій. З огляду на вище викладене, має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Прдано заперечення і щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн, зазначаючи про недотримання вимог співмірності, з рахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Така справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд заявляється у спрощеному провадженні, обсяг виконаних робіт не є об`ємним чи складним. Заявлена сума до стягнення витрат на професійну правничу допомогу складає трохи менше 10 % від ціни позову, що є надмірним. Окрім того, у випадку стягнення судом лише тіла кредиту, то сума витрат взагалі набагато більша та є неспівмірною. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.Таким чином, виходячи з тієї суми, яку можливо суд визначить та з огляду на можливу суму стягнення, просить враховувати при вирішенні питання про пропорційний розподіл витрат.

Представником позивача сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовну заяву ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_2 частково, а саме тіло кредиту: 11 000,0 грн, судовий збір 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Також зазначає, що на підтвердження укладання Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «46155», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Щодо переходу права вимоги. Між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, згідно якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги. ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було передано витяги з Реєстру боржників, що містять інформацію щодо всіх боржників за відповідними кредитними договорами. Оскільки дані про інших боржників не стосуються предмета даного спору витяг, наданий позивачем, містить лише релевантну інформацію щодо відповідача. Водночас зазначені витяги є належними та допустимими доказами, оскільки сформовані на підставі переданих матеріалів та містять усю необхідну інформацію для підтвердження правомірності вимог позивача. Також Відповідача було повідомлено про зміну кредитодавця на номер: 380969966526 29.07.2024 11:20, message id: s105028106.

Щодо судових витрат зазначив, що витрати на правничу допомогу є необхідними та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, їх розмір співмірний зі складністю справи, фактичним обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом.

Представником відповідача сфомовано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що представник відповідача погоджується з представником позивача про безпідставність нарахування відсотків, тобто спір щодо цього питання відсутній.

Разом з тим, як зазначалось у відзиві на позовну заяву, позивач не довів виникнення домовленості на укладання спірного договору в електронній формі, а відповідач в свою чергу заперечує факт укладання. Щодо стягнення судових витрат в сумі 10 000 представник залишився на попередній позиції, викладеній у відзиві.

Розпорядженням керівника апарату суду № 262 від 25.06.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_3 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18.06.2026.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Лопіну О.О.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.06.2026 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без участі.

Предвставник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у відзиві. Крім того зазначив, що відповідач у період укладення спірного договору користувався послугами кредиторів, тому не пам`ятає, щоб брав кредит у ТОВ “Лінеура Україна”, при цьому позивачем не доведено перерахування коштів саме відповідачу. За такого, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 26.12.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено Договір № 4247645 про надання споживчого кредиту.

За умовами Кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» надає відповідачу кредит у розмірі 7 000 гривень (п. 1.2 Кредитного договору) строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 20 днів (п. 1.3 Кредитного договору).

За користування кредитом клієнт сплачує ТОВ «Лінеура Україна» проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,5% в день та застосовується в межах всього строку кредиту (п. 1.4.1 Кредитного договору).

Згідно з п. 1.6 Кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою складає 70 000,00 грн.

Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 .

Даний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 46155.

Разом з цим, відповідачем підписано електронним підписом додатки до договору, паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення.

Крім того, 27.12.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено Додатковий Договір № 4247645 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.12.2023.

За умовами Додаткового договору сума кредиту складає 4 000,00 грн (п.1.2) з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 20 днів.

Пунктом 1.3 передбачено внесення змін у п.1.2 Договору та викладення його у наступній редакції: тип кредиту-кредит. Сума кредиту(загальний розмір) складає 11 000,00 грн.

Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 .

Даний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 48012.

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, відповідно до договору на переказ коштів №20240726-5347 від 26.07.2024, грошові кошти перераховано на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 7 000,00 грн 26.12.2023.

За змістом повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 3535-2607 від 26.07.2024, кредитні кошти на суму 4 000,00 грн у відповідності до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 успішно перераховані 27.12.2023 о 05 год. 20 хв. 18 сек. на платіжну картку НОМЕР_1 .

Як вбачається з листа АТ КБ “Приват Банк” № 20.1.0.0.0/7-260828/89216-БТ від 02.09.2026 на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). З виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 . Встановлено, що 27.12.2023 на його рахунок надійшли кошти в сумі 4 000 грн, а 26.12.2023 – в сумі 7 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором станом на 26.07.2024 у відповідача загальна сума заборгованості становить 69 710,00 грн, з яких: тіло кредиту - 11 000,00грн, проценти -58 710,00 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну корупцію).

Статтею 12ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Із досліджених судом Договору встановлено, що останні укладені в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, що свідчить про те, що відповідач всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом установлено, що на підставі укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українській фінансові операції» договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, право вимоги за Договором перейшло до нового кредитора на суму 69 710,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - тіло кредиту; 58 710,00 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується реєстром боржників.

ТОВ «Українські фінансові операції» після відступлення права вимоги за Кредитним договором до відповідача, у межах строку дії договору нараховано відсотки за користування кредитом за процентною ставкою 2,5% у сумі 40 425,00 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції».

При цьому скориставшись своїм правом позивачем заявлено до стягнення заборгованість за договором у розмірі 11 000,00 грн, що становить тіло кредиту.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 11 000,00 грн, відповідачем не здійснено платежу на погашення заборгованості, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, у вказаному розмірі.

Враховуючи наведене, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, беручи до уваги, що відповідач істотно порушив умови укладеного ним договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 11 000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися професійною правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання професійної правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн до матеріалів справи надано: копію договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024; копію акту №4247645 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.12.2024 згідно Договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року на загальну суму 10 000,00 грн; детальний опис робіт № 4247645 від 11.12.2024 (наданих послуг).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд встановив, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, враховуючи надані послуги адвоката, предмет позову, ціну позову, також те, що відповідачем заявлено про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вважає, що сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 4 000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує також, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 422,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач скористався правом зменшення позовних вимог та позовні вимоги задоволено повністю, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 2 422,40 грн сплаченого судового збору з відповідача, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 27, 141-142, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4247645 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.12.2023 в розмірі 11 000,00грн – що є заборгованістю за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 2 442,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Твариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896; адреса: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ЛОПІНА