Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №484/2052/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2052/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"22" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М.М. за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

у квітні 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6710426 від 27.04.2024 в розмірі 31136,60 грн, судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 27.04.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 6710426, згідно з умовами якого відповідач отримав 4500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, відповідно до графіку сплати кредитних коштів. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

24.09.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №110-МЛ. Відповідно до умов договору відбулося відступлення права вимоги, та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 6710426 від 27.04.2024, що укладений між Кредитодавцем та відповідачем. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 31136,60 грн, а саме: - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4500 гривень; прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 990,00 гривень; прострочена заборгованість за відсотками становить 20046,60 гривень, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5600 гривень.

Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за вказаними кредитним договором, сплачений при зверненні до суду судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, в позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позов чи заяву про відкладення розгляду справи не надав.

У відповідності ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наданих документів, та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 6710426, згідно якого останньому було надано кредит в сумі 4500 грн, строком на 345 днів. Вказаним договором передбачена процентна ставка 511,0 % річних, 1035 грн комісія за надання кредиту.

24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №110МЛ від 24 вересня 2024, згідно з умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло права вимоги за даним кредитним договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6710426 від 27.04.2024 року. .

Відповідно до відповіді АТ «Приватбанк» від 05.06.2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № с51687451935454250, на яку 27.04.2024 року було зараховано грошові кошти в сумі 4500,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження неправильності здійсненого нарахування та розміру заборгованості. Доказів сплати останнім заборгованості по кредитному договору матеріали справи не містять.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі Договору про відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024, заборгованості за кредитом в розмірі 25536,60 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 4500 грн, заборгованості за відсотками 20046,60 грн, заборгованості за комісією 990 грн.

Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача 5600,00 грн. заборгованості за неустойкою.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором заборгованості за неустойкою (пеня) у розмірі 5600 грн задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) від 08.04.2026 року № 21772 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2183,56 грн (пропорційно до розміру задовлених позовних вимог 82%).

Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», Актом №Д/19938 від 09.03.2026 року наданих послуг відповідно до якого сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000 грн., детальним описом наданих послуг до Акту №Д/199368 від 09.03.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на викладене, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 грн.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2183,56 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3280 гривень.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором №6710426 від 27.04.2024 року, в загальному розмірі 25536,60 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4500 грн, заборгованість за процентами 20046,60 грн, заборгованість по комісії 990 грн, судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2183,56 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3280 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: М.М. Ротар