Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №486/1260/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/1260/26

1-кп/467/122/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка кримінальне провадження №12026152120000044, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 лютого 2026 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курганівка Шепетівського району, Хмельницької області, маючого середню – спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх/непрацездатних осіб не має, зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

У невстановлені в ході досудового розслідування час і місці та у невстановлений спосіб, але не пізніше 13 березня 2026 року ОСОБА_4 , переслідуючи ціль протиправного збагачення, керуючись корисливим мотивом, маючи мету збуту психотропної речовини, діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав у невстановленої особи не менш як два згортки із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP, котру в подальшому зберігав при собі з метою збуту, а 13 березня 2026 року о 14 год. 26 хв., перебуваючи між другим та третім поверхами у шостому під`їзді багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, незаконно збув ОСОБА_6 , анкетні дані якої змінено згідно положень Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», 2 паперових згортки із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, – PVP загальною масою 0,7781 г за грошові кошти у сумі 300,00 грн.

Тим самим, ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а так само і незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини.

Таких висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, на основі аналізу сукупності усіх без винятку наявних у нього доказів, з урахуванням того, що такими (доказами) у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тоді як процесуальними джерелами доказів є: 1) показання, 2) речові докази, 3) документи, 4) висновки експертів (ст.84 КПК).

Безпосередньо отримуючи усні показання у цьому провадженні, у порядку ст. 351 КПК України, був допитаний обвинувачений ОСОБА_4 , який повністю відкинув висунуте йому обвинувачення, заперечив його причетність до описаних в обвинувальному акті подій, у зв`язку із чим дав суду такі показання.

Зокрема, що 13 березня 2026 року прийшов до знайомого, який проживає по вул. Дружби народів ( прим. зараз - Європейська) у м. Південноукраїнську.

Вийшовши від нього, біля під`їзду будинку зустрів знайому панянку на ім`я ОСОБА_7 , разом із якою була ще якась дівчина, яку він не знає.

Оскільки вони попросили у нього цигарку, то він повернувся разом із ними до приміщення під`їзду, де ОСОБА_7 попросила його скинути гроші на її картку.

Погодившись на це, він пішов до магазину «Апельсин», де спочатку зарахував гроші на свою картку, а потім перекинув на її картковий рахунок, номер якого вона повідомила в СМС.

Після чого рушив додому.

В цей же день йому зателефонував поліцейський на ім`я ОСОБА_8 , запитавши, чи не брав він у ОСОБА_7 кошти, на що він згодився показати банкомат.

Поліцейський сказав, що то були «помічені» гроші, привезли його до відділку поліції, де він розписався у їхніх паперах.

Вказав, що ніяких згортків не збував.

16 квітня 2026 року він завітав до свого знайомого ОСОБА_9 , який проживає по АДРЕСА_3 .

Не встиг ОСОБА_9 зварити каву, коли у двері подзвони, як виявилось, поліцейські,

знайшли у нього в кишенях 500,00 грн. та згорток з порошком, як вони сказали, PVP.

Проте, він не пам`ятає чи давав йому хтось того дня кошти, але у нього в кишені був лише гаманець з дрібними грошима і військовий квиток.

Тим самим, поліцейські підкинули йому гроші і згорток коли він лежав на землі лицем до низу під час затримання.

Усі речі, що були знайдені у квартирі ОСОБА_9 йому не належать.

Загалом, він нікому нічого не збував, тим більше, наркотики, проходив лікування після поранення.

Свідки, допитані за процедурною, регламентованою ст. 352 КПК України, будучи приведеними до присяги, кожен окремо, дали суду такі показання.

Так, свідок ОСОБА_10 показав, що працює техніком з обслуговування терміналів оплати.

Одного дня, десь на початку весни 2026 року йому зателефонували з поліції і попросили відкрити термінал, що знаходиться поблизу магазину «Умка» по вул. Соборності, 5 у м. Південноукраїнську, з метою дістати кошти, які, за словами поліцейських, були помічені.

При цьому, у поліції був перелік купюр з номерами, які, власне, співпали із номерами купюр, які поліцейські дістали з термінала, а саме: 2 чи 3 купюри номіналом у 100 гривень, точно не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив факт проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності його матері.

Зокрема, вказав, що ОСОБА_8 дійсно перебував у нього вдома. При цьому, з ними була дівчина. А коли вона пішла, у двері подзвонили поліцейські.

Проте, з приводу збуту наркотиків йому нічого не відомо. Чи збував обвинувачений наркотичні засоби раніше, також нічого не знає.

Свідок ОСОБА_11 , анкетні дані якої змінено згідно положень Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», вказала на обвинуваченого ОСОБА_4 як такого, що 13 березня 2026 року та 16 квітня цього ж року збув їй наркотичні засоби – психотропну речовину – PVP.

Зокрема, 13 березня 2026 року поліцейські дали їй 300,00 грн., після чого вона зв`язалась із ОСОБА_4 , домовившись про зустріч.

Весь час вона діяла під наглядом поліції.

Зустрівшись із ОСОБА_4 біля магазину «Старий Друже», вона передала йому 300,00 грн., які він комусь відправляв через термінал.

Після цього, вони ходили по місту і шукали наркотики, а ОСОБА_8 постійно комусь телефонував.

16 квітня 2026 року близько 12:00 години вона знову придбала у ОСОБА_4 наркотики, але вже по АДРЕСА_5 , на квартирі у ОСОБА_9 , куди вона прийшла за вказівкою самого ж ОСОБА_4 .

Вона віддала йому 500,00 грн., після чого вони разом пішли до магазину «АТБ», де він віддав їй два згортки так званого, за його словами, «Альфа PVP».

На квартирі у ОСОБА_9 ОСОБА_4 , діставши з карману згортки, насипав їх вміст на папір та зважив вагами.

Отримане у ОСОБА_4 вона відразу віддала поліції.

Загалом, як вказала свідок, вона раніше знала ОСОБА_4 як такого, що допомагав усім діставати наркотичні засоби.

Вона й раніше до нього зверталась з таким питанням, але ніколи не брала участі у закупках під супроводом поліції.

Сама ж вона вживає наркотичні засоби, але нечасто і на обліку у лікаря – нарколога не перебуває.

Тим самим, як розцінює суд, свідок прямо вказала на обвинуваченого ОСОБА_4 як такого, що збув їй психотропну речовину -PVP 13 березня 2026 року та 16 квітня 2026 року, а вона в цей час діяла як така, якій уповноваженими на те особами було доручено проведення оперативної закупки.

Загалом же, дослідивши і проаналізувавши усі у сукупності докази сторони обвинувачення, за фактом збуту 13 березня 2026 року особливо небезпечної психотропної речовини, суд установив наступний перебіг розвитку події.

Так, із повідомлення слідчого ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про початок досудового розслідування від 27 лютого 2026 року вбачається, що у межах кримінального провадження №1202615212000009 від 13 січня 2026 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, на підставі рапорту начальника СД ВП №3 було установлено, що невідома особа незаконно здійснює збут психотропних речовин PVP на території м. Південноукраїнська.

У зв`язку із цим, 27 лютого 2026 року уповноваженою особою до ЄРДР було унесено відомості за №12026152120000044 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

У межах цього провадження слідчий 05 березня 2026 року звертається до слідчого судді Миколаївського апеляційного суду із клопотаннями про надання дозволу на проведення слідчої ( розшукової ) дії – аудіо-, відео контролю розмов або інших звуків, рухів та дій, пов`язаних із діяльністю ОСОБА_6 , яка вказала слідству на ОСОБА_4 як такого, що незаконно збуває психотропні речовини на території м. Південноукраїнська.

Аналогічне клопотання того ж дня було унесене слідчим і стосовно безпосередньо самого ОСОБА_4 .

А так само і клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії – знаття інформації з електронних комунікаційних мереж із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою, а також одержанні, перетворенні та фіксації різних видів сигналів, що передаються телефонними каналами зв`язку за абонентським номером НОМЕР_1 , який користується ОСОБА_4 .

Ухвалами слідчого судді Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2026 року було задоволено усі три клопотання слідчого і надано дозволи на аудіо-, відео контролю розмов або інших звуків, рухів та дій ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та знаття інформації з електронних телекомунікаційних мереж у спосіб, що запропонований слідчим у відповідному клопотанні.

Отримавши дозволи на проведення НСРД, слідчий 10 березня 2026 року у порядку ст. 40 КПК України, просить начальника ВП №3 доручити співробітника СКП ВП №3 виконати у повному обсязі слідчі дії: 1) аудіо -, відео контроль ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

За наслідками виконання цього доручення і, відповідно, проведення аудіо,- відео контролю розмов, звуків, рухів ОСОБА_6 оперуповноваженим СП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області складено відповідний протокол від 19 травня 2026 року, із якого слідує, що слідча дія проводилась 13 березня 2026 року у період часу з 12:01 год. по 14:32 год., тобто, безпосередньо у період самої оперативної закупівлі.

Попередньо прокурор у кримінальному провадженні №12026152120000044 від 27 лютого 2026 року з урахуванням того, що слідству вже відома особа ОСОБА_4 , як такого, що продовжує збувати особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, та з метою отримання відомостей щодо збуту ним цієї речовини, 12 березня 2026 року приймає рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у останнього особливо небезпечної психотропної речовини – PVP на суму 300,00 грн.

Тож, у зв`язку із цим, в процесі підготовки до проведення оперативної закупки слідчий 13 березня 2026 року виносить постанову про використання під час такої закупки грошових коштів у сумі 300,00 грн., а саме: 1 банкноти номіналом 100 гривень серії ЄБ 5671120 та 1 банкноти номіналом 200 гривень серії АН6703818, які суд оглянув за допомогою фотододатку до цієї постанови.

Тоді як із протоколу від 13 березня 2026 року слідує, що ці кошти призначаються для оперативної закупівлі психотропних речовин ОСОБА_6 у ОСОБА_4 , у зв`язку із чим вони були вручені ОСОБА_6 , яка залучена до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих дій.

Відразу після цього слідчий в присутності о/у ОСОБА_12 провів огляд ОСОБА_6 , заборонених речовин при ній не виявив, натомість видав для проведення оперативної закупки 300,00 грн. із серіями та номерами, що вказані вище.

Безпосередньо перебіг самої контрольної закупівлі, що мала місце 13 березня 2026 року у період часу з 12:01 год. до 15:20 год., зафіксовано у відповідному протоколі від 13 березня 2026 року.

Зокрема, із документу слідує, що ОСОБА_6 , перебуваючи під супроводом поліції, зустрілась з ОСОБА_4 , передала йому грошові кошти у сумі 300,00 грн., а після тривалого блукання по місту останні зайшли до шостого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , де ОСОБА_6 очікувала ОСОБА_4 , між другим та тертім поверхами, оскільки той заходив до однієї з квартир будинку.

О 14 год. 26 хв. ОСОБА_4 надає ОСОБА_6 два паперові згортки із невідомою речовиною, після чого вони розходяться.

Проте, так як ОСОБА_6 конфіденційно співпрацює із поліцією в цей час, то відразу після цього повертається до службового автомобіля, де й видає отримані від ОСОБА_4 два паперові згортки, які вилучаються слідчим о 14 год. 34 хв. і поміщаються слідчим до полімерного пакету PSP 1482687.

Власне, ці ж обставини під час допиту в суді підтвердила свідок ОСОБА_6 , у т.ч. й із зазначенням часу та місця збуту ОСОБА_4 двох паперових згортків.

Паралельно 13 березня 2026 року у період часу з 12:01 год. до 14:32 год. о/у СКП ВП №3 проводиться аудіо-, відео контроль розмов та інших звуків, рухів та дій ОСОБА_13 , хід і результати якого оформлено протоколом від 19 травня 2026 року та зафіксовано на micro SD об`ємом 32 Гб № 121 та DVD –R 4.7. Гб №118т, відеозаписи із яких переглянуто в судовому засіданні та які на підставі постанови слідчого від 19 травня 2026 року визнані речовими доказами у справі.

Після добровільної видачі конфідентом придбаних нею у ОСОБА_4 двох паперових згортків, у т.ч. й згідно її ж заяви, слідчий постановою від 13 березня 2026 року визнав їх речовим доказом у справі, попередньо помістивши до експертного пакту № PSP 1482687.

Постановою від 16 березня 2026 року слідчий призначив експертизу за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин,їх аналогів та прекурсорів» з метою встановлення, чи відноситься видана ОСОБА_6 порошкоподібна речовина у двох паперових згортках до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, у т.ч. який вид та вага цієї речовини.

Із справи слідує, що на експертизу слідчий надав експертний пакет № PSP 1482687, у який 13 березня 2026 року помістив видані ОСОБА_6 два паперові згортки із порошкоподібною речовиною, котрі були придбані нею у ОСОБА_4 цього ж дня.

Та висновком №СЕ -19/115-26/4044-НЗПРАП від 16 березня 2026 року експерт підтвердив, що кристалічна речовина білого кольору в двох паперових згортках, які були поміщені до пакету № PSP 1482687, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP загальною масою 0, 7781 г.

Тож, у підсумку, суд відхиляє позицію захисту стосовно того, що обвинувачений ОСОБА_14 не причетний до придбання, зберігання та збуту ОСОБА_6 13 березня 2026 року особливо небезпечної психотропної речовини - PVP загальною масою 0, 7781 г., позаяк, усі ці перелічені докази у сукупності однозначно вказують на нього, як того, що збув ОСОБА_6 психотропну речовину за 300,00 грн.

Тоді як на факт отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_6 300,00 грн. вказують у сукупності показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та протокол огляду речі від 13 березня 2026 року за його ж участю.

Зокрема, ОСОБА_6 в суді показала, що після того як передала ОСОБА_4 отримані нею від поліції 300,00 грн., то останній невдовзі поклав їх до платіжного терміналу, після чого постійно розмовляв телефоном.

Свідок ОСОБА_15 показав, що указані кошти були вилучені поліцією.

Тож, у т.ч. й протоколом огляду купюр, що були видані поліції свідком ОСОБА_15 , підтверджується, що ОСОБА_4 13 березня 2026 року помістив до платіжного терміналу саме ті кошти, які були залучені до оперативної закупівлі та видані ОСОБА_6 цього ж дня, а у подальшому передані йому нею, а саме: 1 банкнота номіналом 100 гривень серії ЄБ 5671120 та 1 банкнота номіналом 200 гривень серії АН6703818, що підтверджується змістом самого протоколу та зображенням №3 із фототаблиці до протоколу огляду речі.

Тому не мають сенсу і доводи захисту стосовно того, що на відеозаписі аудіо,- відео контрою не зафіксовано обличчя ОСОБА_4 , позаяк, усі докази вказують саме на нього, у т.ч. й показання свідка ОСОБА_6 , яка раніше знала обвинуваченого.

Тоді як сама оперативна закупівля була направлена на викриття злочинної діяльності безпосередньо ОСОБА_4 , який потрапив в поле зору правоохоронців ще до початку підготовки до цієї негласної слідчої дії, в ході якої ОСОБА_6 повинна була взаємодіяти саме із ним, позаяк, він фігурував в усіх процесуальних документах слідства, що були пов`язані із проведення закупівлі 13 березня 2026 року.

Отже, суд не має жодного сумніву у тому, що ОСОБА_4 не пізніше 13 березня 2026 року придбав з невідомих слідству джерел особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, зберігав її при собі з метою подальшого збуту ОСОБА_6 та о 14 год. 26 хв. 13 березня 2026 року збув останній за грошові кошти у сумі 300,00 грн. під повним контролем поліції.

При цьому, суд не установив порушення вимог ч.3 ст. 271 КПК України, позаяк, не виявив обставин чи фактів, які б вказували на підбурювання ОСОБА_4 до учинення правопорушення і вбачав, що орган досудового розслідування діяв виключно у пасивний спосіб.

Стосовно події 16 квітня 2026 року

У межах кримінального провадження №12026152120000044 від 27 лютого 2026 року слідством була проведена ще одна (друга) оперативна закупка у ОСОБА_4 .

Зокрема, на підставі постанови прокурора від 18 березня 2026 року із використанням заздалегідь ідентифікованих коштів в сумі 500,00 грн., спеціальних технічних засобів аудіо-, відео контролю особи та з подальшим затриманням ОСОБА_4 та вилученням указаних грошових коштів, а так само із залученням ОСОБА_13 .

На виконання цієї постанови слідчий прийняв рішення ( постанова від 16 квітня 2026 року) використати під час оперативної закупки ідентифікаційні засоби – грошові кошти у сумі 500,00 грн., а саме: одну банкноту номіналом 500 гривень серії ЄМ №7608917, зображення якої, зокрема, містяться у додатку до постанови слідчого від 16 квітня 2026 року.

В цей же день слідчий, згідно протоколу огляду покупця від 16 квітня 2026 року, видав ці кошти ОСОБА_6 для проведення оперативної закупки.

Згідно протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 16 квітня 2026 року та протоколу про результати проведення негласної слідчої дії – аудіо, відео контролю особи – ОСОБА_4 із додатками – 1) micro SD об`ємом 32 Гб № 120 та 2) DVD –R 4.7. Гб №119т, котрі були переглянуто судом, фіксація події відбувалась 16 квітня 2026 року у проміжок часу з 10:01 год. до 12:07 год., коли ОСОБА_6 прийшла до квартири АДРЕСА_6 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_9 , а дещо пізніше туди прибув ОСОБА_4 .

Після того, як ОСОБА_6 передала йому отримані від слідчого кошти у сумі 500,00 грн., вони залишили квартиру ОСОБА_9 , повернувшись до неї через деякий час, а о 12:02 год. ОСОБА_4 почав насипати невідому порошкоподібну речовину в паперовий згорток, який ОСОБА_6 узяла із собою і вийшла з квартири.

Надалі ОСОБА_6 видала паперовий згорток слідчому, який був упакований до експертного пакету №PSP 1482701.

Що, у свою чергу, призвело до призначення слідчим експертизи з метою встановлення предмету кримінального правопорушення, внаслідок проведення якої було установлено, що надана у цьому пакеті речовина містить у своєму складі психотропну речовину,обіг якої заборонено, - PVP масою у складі речовини 0, 2185 г.

Окрім цього, 16 квітня 2026 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та в ході проведення його особистого обшуку в присутності понятих було вилучено, серед іншого, й згорток з невідомою порошкоподібною речовиною, який поміщено до експертного пакету №NPU 6092034, відносно якої (речовини) висновком експерта №СЕ-19/115-26/6012-НЗПРАП від 30 квітня 2026 року було установлено, що указана речовина містить у собі особливо небезпечну психотропну речовину,обіг якої заборонено, - PVP, маса якого у складі речовини становить 0, 2168 г.

Таке зумовило звинувачення ОСОБА_4 у тому, що 16 квітня 2026 року, він, діючи повторно, у невстановлені в ході досудового розслідування час і місці та у невстановлений спосіб, але не пізніше 16 квітня 2026 року, переслідуючи ціль протиправного збагачення, керуючись корисливим мотивом, маючи мету збуту психотропної речовини, умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав у невстановленої особи не менш як два згортки із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP, котру в подальшому зберігав при собі з метою збуту, а 16 квітня 2026 року о 12 год. 02 хв., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_6 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, повторно незаконно збув ОСОБА_6 , анкетні дані якої змінено згідно положень Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», один паперовий згорток із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, – PVP загальною масою 0,2185 г за грошові кошти у сумі 500,00 грн.

Окрім цього, як вказано в обвинувальному акті, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP, в цей же день зберігав при собі один паперовий згорток із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP, масою 0, 2186 г, яку 16 квітня 2026 року у період часу з 15 год. 25 хв. по 15 год. 42 хв. виявлено та вилучено поліцією на першому поверсі приміщення під`їзду № 5 в будинку №33 по вул. Європейській в м. Південноукраїнську під час затримання.

Проте, суд, спираючись на положення ч.3 ст. 337 КПК України, на наслідками перевірки перебігу і ходу досудового розслідування вважає за можливе виключити із висунутого ОСОБА_4 обвинувачення посилання на обставини події, що мала місце 16 квітня 2026 року, і тим самим виключити ознаку повторності у його діях.

Приймаючи таке рішення, суд урахував висновки ККС ВС у справі №161/1921/20.

Зокрема, ВС виснував, що приписи ст. 214 КПК не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи і передбачені відповідною частиною ст. 307 КК як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння (наприклад, протиправне придбання, зберігання з метою збуту і збут психотропної речовини в ч. 1 ст. 307 КК) і за правилами кваліфікації кваліфікуються як такі, що утворюють один склад злочину.

Далі ВС вказав, що НСРД - контроль за вчиненням злочину щодо двох окремих злочинів (за відсутності в органу досудового розслідування відомостей про наявність ознак продовжуваного або триваючого кримінального правопорушення та єдиного умислу щодо вчинюваних діянь), кожен із яких, на переконання слідчого, прокурора, містить ознаки самостійного одиничного злочину, які лише за правилами їх юридичної оцінки кваліфікуються за відповідною частиною ст. 307 КК (за так званої в кримінальному праві розірваної повторності тотожних злочинів), оскільки за приписами ст. 33 КК не мають ознак сукупності, має бути здійснений на підставі окремої постанови прокурора щодо кожного окремого кримінального правопорушення.

Здійснення в такому кримінальному провадженні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки щодо фіксування двох самостійних тотожних злочинів, кожен із яких кваліфікується за відповідною частиною ст. 307 КК, на підставі однієї постанови прокурора є здійсненням НСРД щодо виявлення і фіксації другого злочину без належної процесуальної підстави, що за приписами ч. 2 ст. 86 КПК є безумовною підставою визнання доказів недопустимими.

Проведення НСРД - контролю за вчиненням повторного злочину без внесення відомостей до ЄРДР щодо розслідування кожного самостійного одиничного кримінального правопорушення за наявності розірваної повторності тотожних злочинів у кримінальному провадженні, де до ЄРДР внесено відомості лише про перший із послідовно вчинених злочинів, є здійсненням досудового розслідування другого і наступних злочинів до внесення відомостей до ЄРДР, що тягне за собою правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 214 КПК.

У цій справі було установлено, що кримінальне провадження № 12026152120000044 було унесене до ЄРДР 27 лютого 2026 року.

В рамках цього провадження було проведено дві оперативні закупки у ОСОБА_4 : 1) 13 березня 2026 року на підставі постанови прокурора від 12 березня 2026 року та 2) 16 квітня 2026 року на підставі постанови прокурора від 18 березня 2026 року.

Обидві постанови прокурором були винесені в межах кримінального провадження № 12026152120000044 від 27 лютого 2026 року та обидві оперативні закупівлі були проведені в межах цього ж провадження.

Проте, невідкладно після завершення другої оперативної закупівлі, яка мала місце 16 квітня 2026 року, цього ж дня слідчий уносить відомості за її результатами до ЄРДР за №12026152120000078.

Зокрема, друга оперативна закупівля була завершена 16 квітня 2026 року о 13 год. 10 хв., а відомості до ЄРДР за її результатами були унесені о 14 годині 28 хв. за №12026152120000078.

У межах цього провадження постановою заступника начальника ВП №3 від 16 квітня 2026 року визначається слідча група, постановою заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури від 16 квітня 2026 року призначається група прокурорів, а слідчий цього ж дня повідомляє прокурора про початок досудового розслідування у провадження № 12026152120000078 від 16 квітня 2026 року і дає у порядку ст. 40 КПК України доручення про проведення слідчий дій у ньому.

В цей же день, 16 квітня 2026 року постановою прокурора кримінальне провадження № 12026152120000044 від 27 лютого 2026 року за ознаками ч.2 ст. 307 КК України та кримінальне провадження № 12026152120000078 від 16 квітня 2026 року за ознаками ч.2 ст. 307 КК України були об`єднані під загальним номером №12026152120000044.

Суд установив, що обидві оперативні закупівлі були проведені на підставі двох окремих постанов прокурора та в межах строку дії ухвал Миколаївського апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД, а також, що відомості за результатами другої оперативної закупівлі були внесені до ЄРДР невідкладно.

Але фактично друга оперативна закупівля у ОСОБА_14 була проведена в межах провадження № 12026152120000044 від 27 лютого 2026 року і до внесення її результатів до ЄРДР за №12026152120000078 від 16 квітня 2026 року.

Тобто, негласна слідча дія була проведена до внесення відомостей до ЄРДР.

Саме таких випадок аналізував ВС у справі № 161/1921/20.

Адже він виходив із того, що згідно із ч.3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста).

Надалі ВС виснував, що допущені під час досудового розслідування порушення КПК щодо порядку його здійснення стосовно отримання доказів стороною обвинувачення безсумнівно призводять до порушення прав і свобод людини і громадянина, вимог статей 19, 62 Конституції України, зокрема про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, і такий висновок спирається, зокрема, на мотиви, викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011.

Проведення НСРД до внесення відомостей до ЄРДР, як і здійснення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки без належної процесуальної підстави, є такими безумовними підставами визнання доказів недопустимими через порушення порядку здійснення досудового розслідування щодо їх отримання (ст. 86 КПК), що не потребують від суду наведення додаткових мотивів щодо того, що порушено ті чи інші права і свободи людини, передбачені Конвенцією та/або Конституцією України, оскільки порушення таких прав, і зокрема права на справедливий суд, зумовлено самим характером недодержання порядку, встановленого КПК щодо збирання доказів у цій справі.

Порушення приписів ст. 86 КПК (у контексті недотримання вимог ч. 3 ст. 214, ч. 4 ст. 246, ч. 7 ст. 271 цього Кодексу) призводить до порушення прав і свобод людини, зокрема права на захист і справедливий суд, що суперечить положенням статей 19, 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

При цьому, суд вважає цей висновок ВС релевантним даній справі, виходячи із того, що ККС не розглядав питання дотримання строку внесення відомостей до ЄРДР, передбачених ч.1 ст. 214 КПК ( 24 години чи більше).

Він виходив із відсутності в органу досудового розслідування відомостей про наявність ознак продовжуваного або триваючого кримінального правопорушення та єдиного умислу щодо вчинюваних діянь, а так само і фактичного проведення НСРД до усунення відомостей про злочин до ЄРДР, що й слідує із його висновків.

Таке, власне, й мало місце у цій справі, позаяк, удії ОСОБА_4 не були об`єднані єдиним умислом, у т.ч. й тому, що для кожної можливості збути заборонену речовину, йому необхідно було придбати її та зберігати певний час при собі, а умислу, направленого на незаконне збагачення, він досягав відразу після отримання коштів від закупника, що вказує на наявність так званої розірваної повторності тотожних злочинів.

Що, у свою чергу, зобов`язувало слідство провести другу оперативну закупівлю у ОСОБА_4 після внесення відомостей до ЄРДР, після чого прокурором мала б бути винесена друга постанова про її проведення та отримано нові дозволи суду апеляційної інстанції на проведення негласних слідчих дій.

Тут суд вважає слушним вказати, що норми, визначені в статтях 214, 217 КПК України, є імперативними з абсолютно і недвозначно визначеними вимогами до порядку здійснення кримінального провадження. Вони чітко і категорично регламентують поведінку учасників кримінальних процесуальних відносин і не підлягають розширеному тлумаченню щодо повноважень і компетенції осіб, які діють від імені держави під час притягнення до кримінальної відповідальності. Таке врегулювання не залишає особі, яка застосовує ці норми, можливостей для вільного розсуду, а їх неправильне застосування призводить до того, що провадження здійснюється всупереч вимогам КПК неповноважною особою, тобто до порушення встановленого законом порядку.

З цих мотивів, суд визнає усі здобуті в ході другої оперативної закупівлі докази недопустимим, а саме: протокол огляду покупця від 16 квітня 2026 року, протокол перепису коштів від 16 квітня 2026 року, протокол за результатами контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 16 квітня 2026 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо, відео контролю особи від 19 травня 2026 року, за «плодами отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) – й висновок експерта №СЕ -19 /115-26/6011- НЗПРАП від 17 квітня 2026 року, у т.ч. й відповідні речові докази ( флеш – карти та диски).

Тим самим, суд вважає не доведеними обставини події, що мали місце 16 квітня 2026 року,що тягне за собою їх виключення із обвинувачення.

До питання зберігання з метою збуту психотропної речовини, вилученої при затриманні

Через відсутність будь – яких доказів, суд вважає недоведеною обставину, що вилучену при затриманні ОСОБА_4 заборонену до обігу психотропну речовину – PVP масою 0,2186 г останній дійсно зберігав саме з метою збуту.

Тоді як ці його дії стороною обвинувачення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, не кваліфіковані.

Зокрема, на мету збуту вилученої речовини не вказує ані протокол обшуку від 16 квітня 2026 року, ані протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за номером телефону ОСОБА_4 від 20 травня 2026 року, які є неналежними ні для доказування цієї обставини, ні загалом для кримінального провадження.

З огляду, щонайменше, на те, що вилучені у ході обшуку предмети швидше вказують на обставини щодо зберігання і вживання наркотичних/психотропних засобів (трубки для куріння), і ні самі по собі, ні в сукупності з іншими доказами, не підтверджують умислу на їх збут.

Тоді як із протоколу зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 20 травня 2026 року неможливо безсумнівно установити і беззаперечно ствердити, що йшлося саме про наркотичні засоби.

Немає таких відомосте й у інших доказах, що долучені до справи.

Тоді як сам по собі висновок експерта №СЕ -19/115-26/6012-НЗПРАП від 30 квітня 2026 року вказує на лише на предмет злочину і може бути оцінений як такий, що свідчить про спрямованість умислу.

Тож, обставини зберігання ОСОБА_4 особливо небезпечної речовини - PVP масою 0,2186 г, що вилучена у нього при затриманні, саме з метою її збуту не підтверджені сукупністю доказів, тоді як суд самостійно прекваліфікувати такі його дії за тією чи іншою статтею КК України, у т.ч. ст. 309 КК, змоги не має через відсутність будь – яких доказів щодо спрямованості умислу.

Бо суд не може обґрунтовувати свої висновки на припущеннях, з урахуванням того, що відповідно до ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Тому на підставі ч.3 ст. 337 КПК України суд виключає із обвинувачення й цю обставину.

Разом із цим, суд відхиляє доводи обвинуваченого стосовно того, що грошові кошти у сумі 500,00 грн. та паперовий згорток були покладені до його кишені поліцією при затримання, позаяк, їх передача між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 простежується за матеріалами справи, у т.ч. й через покарання конфідента ОСОБА_13 , які були отримані безпосередньо судом.

Та у підсумку суд вважає безсумнівно доведеними лише обставини по факту придбання, зберігання з метою збуту і збуту ОСОБА_4 забороненої до обігу психотропної речовини – PVP, які мали місце 13 квітня 2026 року.

Кваліфікація дій обвинуваченого і стаття закону про кримінальну відповідальність, за якою він визнається винуватим і має нести покарання

Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.2 ст. 307 КК України дійсною та вірною.

З урахуванням того, що у частині 2 статті 307 КК України йдеться про незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, якщо ці дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

В цьому випадку, слід врахувати, що п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого.

Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені статями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

Пункт 4 цієї ж постанови передбачає, що під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації .

Про умисел на збут наркотичних засобів можуть свідчити інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

У постановах від 20 червня 2011 року у справі № 5-кс11, від 7 лютого 2013 року у справі № 5-30кс12 Верховний суд України вказав, що якщо особа вчинила тільки одне чи кілька, незалежно від кількості та поєднання, альтернативних діянь, передбачених статтею 307 КК, злочин визнається закінченим з моменту скоєння одного із зазначеного в диспозиції цієї статті діяння. У випадку, коли винна особа вчинила одну або кілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями. Незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує, оскільки в таких випадках на її скоєння в особи не було (не виникало) окремого умислу.

При цьому, у разі визнання особи винуватою у вчиненні декількох діянь, які відповідають складу злочину, передбаченого однією і тією самою статтею (частиною статті) закону про кримінальну відповідальність, всі ці діяння кваліфікуються в сукупності за відповідною статтею (частиною статті) лише один раз і окремої кваліфікації не потребують (див. постанову ВС від 27 вересня 2018 року у справі № 686/6613/16-к);

Тож, суд установив, що у дійсності 13 березня 2026 року ОСОБА_4 придбав у невстановленої особи, у невстановленому місці та у невстановлений спосіб психотропну речовину – PVP з метою її подальшого збуту, зберігав її при собі з тією ж метою та збув її конфіденту, що був залучений до слідства з метою викриття і фіксації його злочинної діяльності.

При цьому, придбана, збережена ОСОБА_4 при собі та у подальшому збута за грошві кошти конфіденту речовина – PVP відповідно до Списку №2 Таблиці №1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що затверджений постановою КМУ № 770 від 06 травня 2000 року (з наступними змінами і доповненнями), PVP є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

То цього ж, очевидно, що усі дії ОСОБА_4 , пов`язані із придбанням,зберіганням і збутом особливо небезпечної психотропної речовини суперечили положенням Закону України «Про наркотичні засоби» від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР ( з наступними змінами і доповненнями) та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, наркотичних речовин і прекурсорів та зловживанням ними» від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР ( з наступними змінами і доповненнями).

Зокрема, що відповідно до ч.2ст. 7 Закону України від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і рослин, включених до Таблиці I Переліку, на території України забороняється, за винятком діяльності з обігу таких наркотичних засобів, психотропних речовин і рослин у цілях, на підставах і з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом.

Тому з урахуванням того, що стороною обвинувачення доведено факт незаконного придбання, зберігання з метою збуту та збут ОСОБА_4 особливо небезпечної психотропної речовини, то такі його дії відповідають диспозиції ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно, незважаючи на виключення із обвинувачення обставин щодо повторного незаконного придбання, зберігання з метою збуту та збут ОСОБА_4 особливо небезпечної психотропної речовини та зберігання ним такої речовини з метою збуту, його дії все одно підлягають кваліфікації за ч.2 ст.307 КК України.

Обставини, які помякшують та/або обтяжують покарання

У цій справі суд не вбачає наявності ані обставин, що пом`якшують покарання (ч.1 ст. 66 КК) чи то інших обставин, що можуть вплинути на його пом`якшення ( ч.2 ст. 66 КК), ані обставин, що його обтяжують ( ст. 67 КК).

Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує:

(1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

(2) те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами;

(3) юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Тому в аспекті ступня тяжкості учиненого кримінального правопорушення суд бере до уваги, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин, особливості й обставини його учинення, у т.ч. й умисну форму вини, спосіб, стадію вчинення, особливу небезпеку предмета правопорушення для здоров`я особи, поведінку обвинуваченого до, під час та після учинення злочину, у т.ч. що він не визнавав своєї провини, намагався звинуватити представників правоохоронних органів у неправомірних діях щодо нього, не засуджував свою протиправну поведінку.

З урахуванням того, що особлива суспільна небезпека такого роду злочинів полягає в тому, що вони загрожують не лише конкретній особі (призводить до незворотних змін в організмі, психічних розладів, високого рівня смертності), а й безпеці всього суспільства та державній стабільності.

Що стосується особи обвинуваченого, то він має певну кримінальну історію, зокрема, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за правопорушення проти власності, але в силу ст. 89 КК України не судимий; зараз також притягується до кримінальної відповідальності за учинення правопорушення, пов`язаного з наркотиками (провадження перебуває на розгляді Новокодацького районного суду м. Дінпра);

не працевлаштований, не навчається, військовозобов`язаний, на утриманні неповнолітніх та/або непрацездатних осіб не має; на обліку у лікаря – нарколога та лікаря – психіатра не перебуває, має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, батьків;

за місцем проживання характеризується з негативного боку (зловживає алкогольними напоями, веде антисоціальний спосіб життя), за місцем несення служби характеризуються посередньо, а 31 травня 2025 року самовільно залишив медичну роту ВЧ НОМЕР_2 .

Водночас, суд враховує відсутність у справі обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

У зв`язку із чим вважає домірним призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч.2 ст. 307 КК України у виді 6 років 6 місяців років позбавлення волі, у т.ч. й з огляду на відсутність підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1,75 КК України.

На думку суду, виходячи із принципів співмірності та індивідуалізації відповідальності, саме таке покарання за своїм видом та розміром є адекватним ступеню тяжкості учиненого правопорушення, його характеру та даним переважно негативним даним про особу обвинуваченого.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, враховуючи визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та призначення покарання у виді позбавлення волі в поєднані з даними про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Позаяк, ст. 374 КПК передбачає, що суд у резолютивній частині вироку має зазначити, крім іншого, «рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили».

Суд враховує, що різниця між пунктами а) та с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що ці пункти визначають різний правовий характер, різні підстави, різні вимоги до рішення про тримання під вартою.

Пункт а) вимагає лише законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання. Пункт с) вимагає розумної підозри, наявності ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи. Крім того, для затримання за пунктом с) передбачаються спеціальні гарантії частини 3 статті 5 Конвенції. Також гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту а).

За правом багатьох країн затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою, і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 §1 а), в якій не зазначається про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні (правова позиція, викладена у рішенні «Monnel and Morris v. the United Kingdom», заяви № 9562/81 та 9818/82, від 02 березня 1987 року).

Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Ruslan Yakovenko v. Ukraine», заява № 5425/11, від 04 червня 2015 року).

Термін «після засудження» не можна тлумачити так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Wemhoff v. Germany», заява 2122/64, від 27 червня 1968 року).

Отже, незважаючи на те, що за законодавством України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законної сили, з погляду статті 5 Конвенції воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт а): законне ув`язнення особи після її засудження компетентним судом.

Строк відбування покарання належить обчислювати з дня затримання ОСОБА_4 , тобто, з 16 квітня 2026 року.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, слід розподілити згідно із ч.2 ст.124 КПК України, зокрема, стягнути із обвинуваченого на користь держави витрати, за проведення експертизи №СЕ-19/115-26/4044-НЗПРАП від 16 березня 2026 року.

Витрати, пов`язані із проведенням решти експертиз, мають бути віднесені на рахунок держави, бо вони не були буди покладені в основу підтвердженого обвинувачення.

Речовими доказами належить розпорядитись у порядку ст. 100 КПК України.

Попередньо, на підставі ч.4 ст. 174 КПК України, частково скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Південноукраїнського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2026 року, а саме: у частині речових доказів, які не підлягають конфіскації.

При цьому арешт мобільного телефону, що був вилучений у обвинуваченого, належить залишити чинним до виконання цього вироку у частині конфіскації майна, що є власністю обвинуваченого.

Суд, однак, не застосовує у цій справі спеціальну конфіскацію, оскільки прокурор не вказав до яких саме речових доказів вона має бути застосована.

При тому, що ВС неодноразово наголошував на тому, що тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи, і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації - гроші, цінності тощо, та чи вирішувалось питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 ( шість) місяців з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто, з 16 квітня 2026 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили – залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення експертизи №СЕ-19/115-26/4044- НЗПРАП від 16 березня 2026 року у розмірі 2 228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн. 50 коп.

Витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення експертизи №СЕ-19/115-26/6011 –НЗПРАП від 17 квітня 2026 року у розмірі 1 925 грн. 44 коп. та експертизи №СЕ-19/115-26/6012 – НЗПРАП від 30 квітня 2026 року у розмірі 2 406 грн. 80 коп. – віднести на рахунок держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Південноукраїнського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 квітня 2026 року – скасувати у частині арешту електронних вагів, грошових коштів купюрою 500 грн. серії МБ №8760073, згортку з невідомою порошкоподібною речовиною та грошових коштів купюрою 500 грн. серії ЄП №7608917.

Залишити чинним арешт мобільного телефону марки «Rtdmi Note», IMEI: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , із сім картою оператора «Лайф» та сім – картою оператора «МТС» - до виконання рішення про конфіскацію майна ОСОБА_4 у порядку виконання цього вироку.

Речові докази:

1) флеш карту Micro SD 32 GB № 121т; 2) диск DVD-R 4.7 GB №118т; 3) флеш карту Micro SD 32 GB № 120т; 4) диск DVD-R 4.7 GB №119т; 5) диск DVD-R 4.7 GB №117 т, 6) флешку «Micro SD 32 GB» із відеозаписами проведення у квартирі АДРЕСА_6 - залишити в матеріалах справи №486/1260/26.

2) грошові кошти: купюра номіналом 500 грн. серії ЕП №7608917 (пакет PSP 1482647), купюра номіналом 100 грн. серії ЄБ №5671120 та купюра номіналом 200 грн. серії АН № 670318 (пакет PSP 1482689) – повернути до ВП № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.

3) електронні ваги (експертний пакет NPU6092039), 4 (чотири) трубки для куріння (експертний пакет NPU 6092038), трубка для куріння з нашаруваннями (експертний пакет NPU6092036), предмет, схожий на ніж ( експертний пакет NPU 6336607), пристрій для куріння з полімерних пляшок ( експертний пакет NPU6336608), два згортки з вмістом порошкоподібної речовини, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої заборонено, -PVP загальною масою 0,7781 ( експертний пакет PSP1482687 з паперовою биркою «Об`єкт дослідження №482НЗ», порошкоподібну речовину із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP масою 0, 2185 г (експертний пакет PSP 1482701 з паперовою биркою «Об`єкт дослідження №693 НЗ»), порошкоподібну речовину із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP масою 0, 2186 г (експертний пакет NPU 6092034 з паперовою биркою «Об`єкт дослідження № 696 НЗ» - знищити.

4) мобільний телефон «Rtdmi Note», IMEI: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , із сім картою оператора «Лайф» та сім – картою оператора «МТС» ( експертний пакет № NPU 6092037) – конфіскувати у дохід держави.

5) грошові кошти банкнотою 500, 00 грн. серії МБ №8760073 (експертний пакет NPU 6092035) – повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_16