Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №473/6665/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 473/6665/25

Провадження № 2/467/314/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

представника позивача Глушич І.І. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою, поданою адвокатом Глушич Інною Іванівною в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Глушич Інна Іванівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2008 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час спільного проживання вони перебували у відносинах, притаманних подружжю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом. Згідно договорів купівлі-продажу від 10 серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбали у спільну часткову власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , по частці кожному, а також земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.1500 га з кадастровим номером 4820355700:02:071:0009, розташовану за цією ж адресою, по частці у спільній частковій власності кожному. З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 позивач звернулась до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу, якою було заведено спадкову справу після смерті останнього за №43/25. Посилаючись на неможливість оформлення спадкових справ позивачем у нотаріальному порядку у зв`язку з наданням нотаріусом роз`яснення про наявність іншого спадкоємця першої черги - матері померлого ОСОБА_2 та через відсутність документів на підтвердження родинних зв`язків із спадкодавцем, прохала встановити факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2025 року позовна заява, поданою адвокатом Глушич Інною Іванівною в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки була залишена без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 грудня 2025 року позовна заява, поданою адвокатом Глушич Інною Іванівною в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки визнана неподаною та повернута позивачу.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2026 року ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 грудня 2025 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року справу направлено до Арбузинського районного суду Миколаївської області по підсудності.

УхвалоюАрбузинського районного суду Миколаївської області суду від 12 березня 2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

УхвалоюАрбузинського районного суду Миколаївської області суду від 29 квітня 2026 року закрито підготовче провадження і справу призначено до розгляду.

УхвалоюАрбузинського районного суду Миколаївської області суду від 04 червня 2026 року постановлено повернутися до стадії підготовчого судового засідання та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

УхвалоюАрбузинського районного суду Миколаївської області суду від 10 серпня 2026 року закрито підготовче провадження і справу призначено до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та прохала їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи в її відсутність та визнання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання двічі не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи за місцем реєстрації.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 квітня від приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Франкевич І.М. витребувано копію спадкової справи № 43/2025, заведену після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матеріалів якої вбачається, що 03 червня 2025 року з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 звернулась мати померлого - ОСОБА_2 .

Також 03 червня 2025 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась ОСОБА_1 як особа, з якою померлий проживав однією сім`єю, але не перебував у шлюбі.

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_4 мати померлого - ОСОБА_2 подала заяву, в якій відкликала свою заяву про відмову від прийняття спадщини від 03 червня 2025 року.

Також, матеріали спадкової справи містять заяву від 13 листопада 2025 року ОСОБА_3 , доньки спадкодавця, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

З повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб від 03 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_5 у період з 11 вересня 1982 року по 10 січня 1995 року перебував у шлюбі з ОСОБА_6 , а також у період з 23 червня 1995 року по 26 січня 2017 року - у шлюбі з ОСОБА_7 .

Крім цього, з повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження від 03 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 матір`ю ОСОБА_5 є ОСОБА_10 .

За змістом повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб від 03 червня 2025 року видно, що ОСОБА_10 після укладення шлюбу 24 березня 1990 року змінила прізвище на ОСОБА_10 .

19 вересня 2025 року приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Франкевич І.М. надіслала на адресу ОСОБА_1 лист № 265/02-14, в якому повідомила, що іншим спадкоємцем, який звернувся з заявою про прийняття спадщини, окрім позивача, є матір померлого ОСОБА_2 , інші спадкоємці станом на 19 вересня 2025 року з заявами про прийняття спадщини не звертались. Роз`яснено, що позивачем не було подано документів про підтвердження родинних відносин з спадкодавцем, її неможливо віднести до спадкоємців четвертої черги спадкування, рекомендовано для захисту своїх прав звернутись до суду.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Аналіз наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові компоненти: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі №5-рп/99 про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст.ст.3,74 СК України).

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі №554/8629/17 (провадження №61-3012св21).

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст.76,77 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 ЦК України та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч.2 ст.1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (ч.2 ст.1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст.1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (ст.1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч.2 ст.1274 ЦК України); спадкова трансмісія (ст.1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (ч.3 ст.1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої-п`ятої черги.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст.1261 ЦК України.

За змістом ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. До відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №755/14155/16-ц (провадження №61-23350св19).

Вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Схожі висновки наведені Верховним Судом у постанові від 30 травня 2019 року у справі №346/1178/17 (провадження №61-48393св18).

Вимог щодо зміни черговості одержання позивачем як спадкоємцем за законом права на спадкування у зв`язку з тим, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані останньою не заявлялось.

Отже, з огляду на те, що встановлення позивачу факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем як чоловіка та жінки без шлюбу (четверта черга) необхідно їй як наслідок лише для отримання в подальшому права на спадщину за законом разом із спадкоємцями першої черги та такий факт самостійно не породжує юридичних наслідків, тому факт проживання позивача із спадкодавцем однією сім`єю як чоловік та жінки без реєстрації шлюбу, в цій конкретній цивільній справі, не підлягає встановленню, оскільки не породжує юридичних наслідків для позивача.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви, поданої адвокатом Глушич Інною Іванівною в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива