Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №635/6001/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6001/26

Провадження № 1-кп/635/1122/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю:

прокурора – ОСОБА_2 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пересічне Дергачівського району Харківської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, який займав посаду стрільця -санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 01.02.2022 року Фрунзенським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, звільнений від відбування покарання на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 14.12.2023 року,

- 08.09.2022 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі, 22.05.2024 року, звільнений умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 20.05.2024 року,

- 05.02.2025 року Орджонікідзевським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309,71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,-

встановив:

Судом встановлено, що 22.05.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №147 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_3 призначений на посаду стрільця-санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_3 у порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 28.09.2024 не повернувся з лікувального закладу до місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яке знаходилось у АДРЕСА_2 , та у період часу з 28.09.2024 по 01.05.2026 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 з 28.09.2024 по 01.05.2026 проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової сужби.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 408 КК України, як нез`явлення вчасно на службу з лікувального закладу, з метою ухилитися від військової служби (дезертирство), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні повністю визнав в обсязі обвинувачення, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення, в час, спосіб та при обставинах, на які вказує досудове слідство. Пояснив, що дійсно 28.09.2024 року не повернувся з лікувального закладу до місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 і до 01.05.2026 року перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд. Докази його вини, здобуті на досудовому слідстві, визнає повністю і не оспорює, в своїх діях щиро розкаявся, засуджує свої дії, зазначив, що бажає продовжувати проходити військову службу.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у вчиненому діянні визнав повністю і суду дав показання, що вчинив злочин саме при вищевикладених обставинах, суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих матеріалів на нього, які є в матеріалах кримінального провадження,

При цьому суд роз`яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, згідно яких сторони у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, доведена повністю.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується негативно. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 бажає продовжувати проходити військову службу і отримав згоду командира військової частини НОМЕР_2 на продовження проходження військової служби у в/чА7383.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, поряд з наведеними вище даними про його особу, відсутністю обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, відсутність заподіяної шкоди, конкретні обставини справи.

За таких обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті закону, що передбачає кримінальну відповідальність за ч. 4 ст. 408 КК України, а саме: у виді позбавлення волі.

В той час судом встановлено, що ОСОБА_3 відбуває покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 05.02.2025 року за ч.1 ст.309,71 КК України у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

Оскільки обвинувачений вчинив злочин за цим кримінальним провадженням до ухвалення вироку Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 05.02.2025 року, то остаточне покарання йому необхідно призначити з урахуванням положень ч. 4 ст.70 КК України, тобто, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Оскільки нормами ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 75 Кримінального кодексу України встановлено пряму заборону застосування цих статей у кримінальних провадження за ст.408 КК України, ці питання судом не вирішуються.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на час розгляду справи відбуває покарання у ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)», згідно з вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.02.2025 року, який набрав законної сили. Тому суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.02.2025 року, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання частково відбутий строк покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.02.2025 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1