Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №645/7697/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/7697/26

Провадження № 2/645/4446/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Хілінського М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

До Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 04 липня 2008 року Фрунзенским відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 192 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.07.2008 року) та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі цієї позовної заяви і до досягнення повноліття.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 04 липня 2008 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , було зареєстровано шлюб Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 192 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.07.2008 року). Позивач прізвище після укладення шлюбу не змінювала. Від шлюбу мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ). Позивач зазначає, що на сьогоднішній день спільне життя з відповідачем не склалося. Головною причиною є повна втрата почуття любові та поваги один до одного, виникли кардинально різні підходи до виховання дітей, що призводить до постійних суперечок. Подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам та інтересам дітей. Питання про поділ майна у даному провадженні не заявляється. Відповідач повністю згоден на розірвання шлюбу, не заперечує проти задоволення позовних вимог та підтверджує, що наша сім`я розпалася остаточно. Шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться. Надання строку на примирення є недоцільним, оскільки це не змінить їхнього спільного рішення і лише затягне судовий процес. Діти проживають разом з позивачем. Відповідач добровільно бере участь у матеріальному забезпеченні дітей, надає грошові кошти на їхнє утримання, але недостатньо. Тому, Позивач звертається до суду із даною позовною заявою. Позивач категорично заперечує проти збереження шлюбу, та вважає що примирення неможливе. Строк для примирення не потрібен.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 10.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

17.08.2026 позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій позивач просила про розгляд справи за її відсутності, в позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

ОСОБА_2 , належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності. Крім того зазначив, що повністю, всебічно та беззастережно визнає позовні вимоги щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення повноліття. Шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться, сім`я розпалася остаточно. Надання строку на примирення не потребує, проти задоволення позову не заперечує.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстровано шлюб Фрунзенским відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 192 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.07.2008 року).

Сімейне життя не склалося, подружніх стосунків сторони не підтримують, спільного домашнього господарства не ведуть.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Фрунзенським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 795, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданому Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 977.

Діти мешкають разом з матір`ю, що не заперечується стороною відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Підстав для надання строку сторонам для примирення суд не вбачає.

Той факт, що сторони мають неповнолітніх дітей, само по собі не може бути підставою для відмови в розірванні шлюбу, оскільки судом встановлено, що сім`я фактично розпалася, розірвання шлюбу не впливає на права та обов`язки батьків по відношенню до дітей.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в частині розірвання шлюбу.

Щодо вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст.183, ч. 1 ст.184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при цьому припинення фактичних шлюбних відносин між батьками та проживання окремо від дитини, - не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини до досягнення дитиною повноліття, приймаючи також до уваги, що діти, проживають з позивачем і перебувають на її утриманні, відповідач є працездатною особою, під час розгляду справи судом не встановлено наявності у платника аліментів на утриманні інших малолітніх (неповнолітніх) осіб, непрацездатних осіб, виконавчих листів, за якими б проводилися стягнення, інших аліментних зобов`язань, а також інших обставин, визначених ст. 182 СК України, які мають прийматися судом до уваги при розгляді питання про стягнення аліментів.

На підставі чого та з урахуванням викладеного вище, а також, враховуючи, що законодавчо визначений розмір аліментів, які стягуються з платника аліментів становить 1/3 частину заробітку (доходу), суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ґрунтуються на вимогах закону, та є такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягають аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з моменту звернення в суд і до досягнення їхнього повноліття

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» з 01.01.2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць визначено у розмірі 3 209,00 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2 817,00 грн.; дітей віком від 6 до 18 років 3 512,00 грн.

Частиною першою ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78, 79 ЦПК України встановлено правила визначення належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в частині першій передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників..

В даному випадку суд враховує стан здоров`я відповідача, надані учасниками справи докази. При цьому доказів стосовно наявності інших дітей або непрацездатних членів родини та інших обставин, визначених законом, відповідач не надав. Однак норми СК України закріплюють право саме стягувача аліментів визначати спосіб стягнення аліментів. У зв`язку з викладеним, суд вважає необхідним і достатнім для гармонійного розвитку дітей стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04.08.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів– задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 04 липня 2008 року Фрунзенским відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 192 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04.08.2026 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1331 грн. 20 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ,.

Повний текст рішення складено 22.09.2026 року.

Суддя Е.Є. Сілантьєва