Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №452/97/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/97/26

Провадження № 1-кп/452/237/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 22024140000000069 від 21 січня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кандалашка Мурманської області рф, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, з вищою освітою, раніше судимий вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2026 року за ч.1 ст.436-2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання за ст. 75 КК України на 1 (один) рік, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 , ч. 3 ст. 436-2 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення (злочини) за наступних обставин.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 20 лютого 2014 року визначене початком тимчасової окупації території України, яка розпочалась із збройного вторгнення регулярних військ рф на територію АР Крим і м. Севастополь.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

24 лютого 2022 приблизно о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24 лютого 2022 року, на виконання зазначеного вище наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

ОСОБА_4 , будучи зареєстрованим у соціально-орієнтованій мережі «Однокласники» під публічним, загальнодоступним обліковим записом « ОСОБА_6 », посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,за допомогою особистого стаціонарного комп`ютера марки «ВТС» з жорстким диском «Seagate» 5VM4DBTW, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи із прямим умислом та керуючись ідеологічними мотивами, шляхом надання команди «вважає класним» (рос. «считает классным»), яка автоматично розміщує публікації на особистій сторінці користувача, 11.04.2022 здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Зокрема, 11 квітня 2022 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за місцем проживання, ОСОБА_4 у вказаний спосіб поширив публікацію, попередньо розміщену ІНФОРМАЦІЯ_3 користувачем « ОСОБА_7 », у вигляді прапора СРСР і тексту: «Украинские солдаты хотели посмеяться над «глупыми русскими совками». Но волна постов с этой героической бабушкой говорит о том, что они ошиблись! И в результате, они только создали нам новый символ Мужества, Отваги и Чести!», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Вказана публікація (відеографічнийматеріал), поширена ОСОБА_4 , станом на 11.06.2025 була поширена серед значної кількості користувачів соціальної мережі «Одноклассники», зокрема 803 875 користувачів відреагували на неї, поставивши позначку «клас», що свідчить про публічний характер цієї публікації.

Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 436-2 КК України як поширення матеріалів, у яких міститься виправдування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи зареєстрованим у соціально-орієнтованій мережі «Однокласники» під публічним загальнодоступним обліковим записом « ОСОБА_6 », посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,за допомогою стаціонарного комп`ютера марки «ВТС» з жорстким диском «Seagate» 5VM4DBTW, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи із прямим умислом та керуючись ідеологічними мотивами, шляхом надання команди «вважає класним» (рос. «считает классным»), яка автоматично розміщує публікації на особистій сторінці користувача, 11 квітня 2022 у невстановлений досудовим розслідуванням час, поширив допис, попередньо опублікований користувачем « ОСОБА_8 » від 09.04.2022 року із зображенням прапора СРСР і тексту: «Поддерживаю!!! Бабушка, которая вышла с красным знаменем к нацистам, уже прозвана в сети «Родина – мать» и стала символом ПОБЕДЫ РОССИИ !!!», - чим здійснив повторне поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Вказана публікація, поширена ОСОБА_4 , станом на 11 червня 2025 була поширена серед значної кількості користувачів соціальної мережі «Одноклассники», зокрема 2 687 користувачі її переглянули та вподобали, а 112 користувачів нею поділились, що свідчить про публічний характер вищевказаної публікації.

Крім цього, перебуваючи за місцем проживання, ОСОБА_4 у такий же спосіб - шляхом надання команди «вважає класним» (рос. «считает классным»), яка автоматично розміщує публікації на особистій сторінці користувача, 19 січня 2024 у невстановлений досудовим розслідуванням час поширив допис, попередньо опублікований 19 січня 2024 користувачем «Дебандеризация ІІ», із зображенням трьох воїнів з різних історичних епох, один з яких - сучасний військовослужбовець, та написом: «Каждое столетие мир объединяется против русских чтобы получить от них по морде и успокоится ещё на сто лет», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Вказана публікація, поширена ОСОБА_4 , станом на 11 червня 2025 була поширена серед значної кількості користувачів соціальної мережі «Одноклассники», зокрема 249 користувачі її переглянули та вподобали, а 31 користувач нею поділився, що свідчить про публічний характер цієї публікації.

Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 436-2 КК України як повторне поширення матеріалів, у яких міститься виправдування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує, не оспорює та не заперечує. Пояснив, що має родичів в російській федерації, з якими спілкувався у соціально-орієнтованій мережі «Однокласники». Знав, що ця соціальна мережа заборонена в Україні, втім, використав професійні знання щоб обійти блокування. Зазначені в обвинувальному акті публікації він поширював шляхом надання команди «вважає класним». Збройную агресію рф проти України не підтримує. У вчиненому щиро кається, та жалкує з приводу вчиненного, просив суворо його не карати.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор та захисник також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів) при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 436-2 КК України як поширення матеріалів, у яких міститься виправдування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році та за ч. 3 ст. 436-2 КК України як повторне поширення матеріалів, у яких міститься виправдування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до приписів ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При призначенні обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є нетяжким та тяжким злочинами, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 судом встановлено, що він має 53 років, на наркологічному, психіатричному обліках не перебуває (а.с.76), є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства (а.с.77), за місцем фактичного проживання характеризується позитивно (а.с.75), раніше судимий вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2026 року за ч.1 ст.436-2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання за ст. 75 КК України на 1 (один) рік (а.с.73-74).

У відповідності зі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України обтяжували б покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Судом також надана оцінка досудовій доповіді Самбірського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Міністерства юстиції України від 15.05.2026 року, відповідно до якої, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільним покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України (а.с.54-59).

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій вказаних статей, бо вказане покарання, за своїм видом і розміром суд вважає справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень, суд, призначаючи покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

З урахуванням викладеного, суд призначає покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ч. 1 ст. 70 КК України з застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Згідно приписів ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Як встановлено судом ОСОБА_4 не мав корисливого мотиву вчиняючи інкриміновані кримінальні правопорушення.

Згідно Особливої частини КК, вказані злочини законодавець відніс до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а тому відсутні підстави для застосування конфіскації майна ОСОБА_4 .

Аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 15 липня 2026 року справа № 686/3625/23.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України обов`язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які б переконливо свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст. 76 КК України та Законом України «Про пробацію» наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети.

Враховуючи особу обвинуваченого (на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває; за місцем проживання характеризується як особа скарг на поведінку якого не надходило; є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства; на час вчинення кримінальних правопорушень не судимий), наявність обставини, яка пом`якшують покарання - щирого каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також враховуючи кару як другорядну мету покарання, суд погоджується з думкою прокурора та органу пробації, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, та вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України, при цьому покласти на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Суд зауважує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням передбачає покладення на особу, звільнену від відбування такого покарання, певних обов`язків, виконання яких свідчить про виправлення засудженого. У протилежному випадку, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 78 КК України, направляє засудженого для відбування призначеного покарання. Тобто звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання є його шансом на виправлення без поміщення до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Поміж тим, покладення на останнього обов`язків, визначених ст. 76 КК України, є тим засобом, що дозволить перевірити ОСОБА_4 на його здатність виправитись без ізоляції від суспільства.

Як встановлено судом вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2026 року ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.436-2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Вирок набув законної сили.

Інкриміновані кримінальні правопорушення ОСОБА_4 вчинив 11 квітня 2022 року, 19 січня 2024 року, тобто до ухвалення вищезазначеного вироку.

Відповідно до висновку, сформованого у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку. У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

Оскільки вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2026 року, залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, зазначений вирок підлягає самостійному виконанню, положення ч. 4 ст. 70 КК України судом не застосовуються.

Процесуальні витрати за проведення Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБ України судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № СЕ25-12/Л/1/1 від 07.10.2025 року в сумі 9359,70 грн. (а.с.178) на підставі ст. 118 КПК України, включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався, необхідності у його застосуванні у судовому провадженні не вбачається.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази за твердженням прокурора відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України та призначити йому покарання:

?за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі без конфіскації майна;

?за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення меньш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично прибувати для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 9359,70 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2026 року виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 394 КПК України.

Головуюча суддя