Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №638/17189/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/17189/26

Провадження № 1-кп/638/2012/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026221070000539 від 06.05.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка, Баштанського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, неодруженого, із середньою спеціальною освітою, який на момент скоєння правопорушення перебував на посаді інженера-сапера військовослужбовця 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи обізнаним про введення на всій території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», дія якого в подальшому неодноразово продовжувалася, останній раз — строком на 90 діб, до 02 серпня 2026 року, вчинив умисний злочин за таких обставин.

Так, 05.05.2026 близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_4 проходив поруч із житловим будинком, розташованим за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пров. Драгоманівський, буд. 10, де, помітивши, що двері до підвального приміщення відчинені та не обладнані замком, зайшов усередину. Перебуваючи у підвальному приміщенні, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими сторонніми особами, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4 виявив велосипед марки «Winner» червоно-чорного кольору з написом «Hacker» на рамі, після чого таємно викрав його.

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 5 566 грн 67 коп.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини вчинення злочину так, як вони викладені вище, у вчиненому щиро розкаявся.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини обвинувачення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України та за їх згодою провів судовий розгляд даної справи, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо всіх її обставин, які ніким не оспорюються.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю, і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого, судом встановлено, що він має середню спеціальну освіту, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, військовослужбовець та за місцем несення служби характеризується позитивно, неодружений, однак згідно його слів має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд вбачає щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд не вбачає.

При призначенні покарання суд виходить із положень ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обтяжуючі та пом`якшуючі покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції, передбаченої даною нормою.

За змістом ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання щодо можливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без реального відбування покарання, суд враховує дані про його особу, зокрема те, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, викрадене майно повернуто потерпілій, що дозволяє стверджувати про те, що вчинений злочин не потягнув тяжких наслідків, ОСОБА_6 повністю визнав вину, засудив свою поведінку та щиро розкаявся у вчиненому, що на переконання суду, обумовлює можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, а тому суд звільняє його від відбування покарання з випробуванням.

Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України, попередньо скасувавши арешт згідно ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377, 394, 469, 471, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Процесуальні витрати в розмірі 400 гривень за проведення судової товарознавчої експертизи від 23.05.2026 №867/26 стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Скасувати арешт речових доказів, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 29.05.2026.

Речові докази, а саме велосипед «Winner» червоно-чорного кольору з наявним написом на рамі «Hacker», розмір колес 26 х 2.125, який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5 , вважати повернутим останній.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченим у той же термін з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1