Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №638/23104/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/23104/26

Провадження № 1-кп/638/2190/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221200000966 від 07.07.2021 року, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Бєлгород, Росія, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно непрацевлаштований, раніше не судимий, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 року приблизно о 17 год 20 хв, ОСОБА_5 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник словесний конфлікт з ОСОБА_6 . Під час словесного конфлікту між ОСОБА_5 . ОСОБА_6 виникла бійка в ході якої, ОСОБА_5 , тримаючи у лівій руці розкладний ніж почав наносити удари ножем по ОСОБА_6 . В результаті вказаних дій ОСОБА_5 , з метою припинення бійки та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 у бійку втрутився ОСОБА_7 , який почав розтягувати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після чого, у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Далі, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, тримаючи у лівій руці розкладний ніж наніс ОСОБА_7 один удар ножем в область лівої кисті з ушкодженням сухожилків згиначів пальців.

В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 були спричинені наступні тілесні ушкодження: різана рана лівої кисті з ушкодженням сухожилків згиначів 2,3,4,5 пальців, що в своїй течії призвела до розвитку посттравматичної контрактури міжфалангових суглобів лівої кисті з порушенням функції 1 ступеню, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-1283/2021 від 13.09.2021 року належать до ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою стійкої втрати працездатності менш як на одну третину, відповідно до п. 2.2.1 «а», «б», «в» і п. 2.2.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься актовий запис про смерть від 08.04.2025 року № 186, з якого вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю, підтвердивши вищезазначені обставини скоєння кримінального правопорушення в повному обсязі.

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності позиції ОСОБА_5 , роз`яснивши обвинуваченому про позбавлення в подальшому права оскаржувати обставини, що не досліджувалися судом першої інстанції, в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З урахуванням викладеного, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що подія правопорушення мала місце, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю, його дії вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу, винну у вчиненні кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України відноситься до нетяжкого злочину.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Бєлгород, Росія, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно непрацевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, визнання ним вини, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає за необхідне і достатнє обрати обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі, з урахуванням приписів ст. 69-1 КК України.

Однак, враховуючи приписи ст. 50 КК України, беручи до уваги що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності, враховуючи інші дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , ставлення обвинуваченого до скоєного, щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо без ізоляції його від суспільства, із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно зі ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.07.2021 року у справі № 638/10406/21 (провадження № 1-кс/638/1612/21) необхідно скасувати.

Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 04.05.2026 року цивільний позов цивільного позивача – потерпілого ОСОБА_7 до цивільного відповідача – обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376, 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за виконанням вироку покласти на місцеві органи пробації.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід не обирати.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.07.2021 року у справі № 638/10406/21 (провадження № 1-кс/638/1612/21) – скасувати.

Речові докази, а саме:

- зріз з килиму (2 шт.) – знищити після набрання вироком законної сили;

- розкладний ніж – залишити зберігати в камері зберігання речових доказів до набрання вироком законної сили, потім знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів: засудженому з дня отримання копії вироку, іншим учасникам судового провадження з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1