Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №463/6582/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/6582/26

Провадження № 2/463/2532/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі: головуючої судді Ціпивко І. І. з участю секретаря судового засідання Гусак К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Лисичанський відділ державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про припинення стягнення аліментів,-

встановив:

Стислий виклад позицій сторін

ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду міста Львова із позовною заявою, в якій просить звільнити його від сплати на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , стягнутих на підставі рішення Личаківського районного суду міста Львова у справі № 463/7432/25, провадження № 2/463/2145/25 від 15.09.2025 року, у зв`язку із завершенням навчання.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2025 року у справі № 463/7432/25, провадження № 2/463/2145/25, з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжував навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 серпня 2025 року і до припинення навчання або досягнення ним 23-річного віку. На час звернення до суду ОСОБА_3 навчання закінчив, що підтверджується довідкою № 30 від 21 липня 2025 року, виданою Національним університетом «Львівська політехніка». У зв`язку з припиненням навчання повнолітнього сина позивач вважає, що правові підстави для подальшої сплати аліментів відпали, а тому просить звільнити його від сплати аліментів, стягнутих вказаним рішенням суду.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14.07.2026 року головуючою у справі визначено суддю Ціпивко І.І.

На запит суду щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача 31 липня 2026 року отримано відповідь, згідно з якою встановлено зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Ціпивко І.І. від 31.07.2026 прийнято до розгляду справу, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17 вересня 2026 року.

Розгляд справи по суті відбувся 17.09.2026 без участі сторін.

Позивач ОСОБА_1 надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги визнала.

Представник третьої особи Лисичанського відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти, позов задовольнити.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.09.2026, є дата складення повного тексту судового рішення 21 вересня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився у м. Хмельницькому, про що складено актовий запис про народження № 1553. Факт його народження підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 14 липня 2005 року Хмельницьким міськрайонним управлінням юстиції.

Батьками в зазначеному свідоцтві про народження дитини вказано громадян України: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 .

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2025 року у справі № 463/7432/25, провадження № 2/463/2145/25, позовні вимоги про стягнення аліментів на період навчання задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 серпня 2025 року і до припинення навчання або досягнення ним 23-річного віку.

ОСОБА_3 закінчив навчання, що підтверджується довідкою № 30 від 21.07.2025 року, виданою Національним університетом "Львівська політехніка".

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Положеннями частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 3402-ІІІ «Про охорону дитинства»).

За змістом положень частини 3 статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 3402-ІІІ «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, який передбачено у частині 4 статті 155 Сімейного кодексу України.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статтях 150, 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Положеннями статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

До такого правового висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 682/690/16-ц (провадження № 61-1469св17).

За змістом ст. 199 СК України, законодавець чітко визначив обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, тобто на весь період навчання, який охоплює період з вступу до закінчення чи відрахування з навчання.

Положення статті 192 Сімейного кодексу України вказують на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а стаття 273 Сімейного кодексу України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182 184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями статті 273 Сімейного кодексу України має на меті скасування їх присудження.

Як визначено у статті 197 Сімейного кодексу України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду (стаття 188 Сімейного кодексу України).

Згідно правової позиції Касаційного цивільного суду ВС у справі №308/4214/18 стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Право на утримання є тимчасовим і припиняється автоматично, коли відпадають умови, за яких воно було призначене. Це відбувається у таких випадках: досягнення 23-річного віку. Це безумовна підстава. Отримання диплома та випуск із навчального закладу. Відрахування з навчального закладу: якщо студент припинив навчання це є підставою для припинення виплат.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Аналізуючи наведені докази, встановивши факт закінчення ОСОБА_3 навчання та з`ясувавши обставини, які є підставою для припинення стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що у зв`язку із припиненням навчання повнолітнім сином правові підстави для подальшого стягнення аліментів відсутні, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 110, 112 СК України, ст. 12, 13, 81, 206, 247, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначених рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 23 жовтня 2025 року у справі № 463/7432/25, провадження № 2/463/2145/25, у зв`язку з завершенням дииною навчання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: Львівська область, місто Червоноград, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Лисичанський відділ державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 93100, Україна, Луганська область, місто Лисичанськ, вул. Менделєєва, будинок 53, код ЄДРПОУ 34864826.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Ірина ЦІПИВКО