Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №644/8864/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 644/8864/24

Провадження № 2/638/924/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,

представника позивача Плачинди К.О.,

представника відповідача Миронової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" звернулось до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 217996,75 грн., судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» уклали кредитний договір № 2038364616, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованою ставкою 19.99% за користування кредитом. Загальний розмір кредиту 157485 грн. В свою чергу відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого станом на 21 червня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 217996,75 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 153595,70 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом 64401,05 грн. 21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 2038364616 від 09 грудня 2021 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2024 року вказану позовну заяву передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

12 травня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що надана до суду Виписка по особовим рахункам з 09.12.2021р. по 21.06.2024р. містить перерахування відповідача за період з 04.01.2022р. по 19.10.2022р. та не підтверджує передання коштів та відкриття рахунку. Також вказує, що позивач в позовній заяві просить розглядати справу за відсутності представника позивача, позивач тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять. Наданий до суду Розрахунок заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Крім того, зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 200 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 4,4 години, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, правовий аналіз спірних правовідносин 2,0 години вартістю 4000,00 грн, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. При наявності Клопотання позивача розглянути справу без його участі. Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, відповідач вважає розмір витрат на правничу допомогу завищеною, яка підлягає зменшенню.

19 травня 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначає, що надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача у розумінні вимог законодавства. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене заборгованість Відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі даних документів.

19 листопада 2025 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому вона зазначає, що згідно виписки по особовим рахункам АТ «ОТП Банк» за період з 09.12.2021 по 21.06.2024 вбачається, що відповідач здійснювала погашення кредиту по договору, а саме : 04.01.2022 на суму 5000 грн (док. № 3268030) 10.01.2022 р на суму 827,00 грн ( док. № 11885738) 10.01.2022 на суму 1413,00 грн ( док. № 11885731) 08.02.2022р. на суму 4 200 грн ( док. 11878981) 09.02.2022 на суму 49 грн ( док. № 14438671) 09.02.2022р на суму 1600,30 грн (док. № 14438633) 04.10.2022 на суму 500 грн (док. 4066935) 04.10.2022 на суму 500,00 грн (док. 3732271) Всього по тілу кредиту сплачено 14 089,30 грн Згідно наданого розрахунку заборгованості позивачем враховано при здійсненні розрахунку заборгованості наступні платежі як сплачені : 827 грн (док. № 11885738) + 1413 грн ( док. № 11885731) = 2 240 грн. та 49 грн (док. № 14438671) +1600,30 грн (док. № 14438633) = 1649,30 грн. Всього на суму 3889,30 грн. Отже позивачем не враховано сплату позивачем 10 200 грн. (14 089,30 грн – 3 889,30 грн) по погашенню тілу кредиту при здійсненні розрахунку заборгованості. По відсоткам відповідач сплатила: 10.01.2022 р на суму 2 760 грн (док. № 11885737) 09.02.2022 на суму 2550,70 грн (док. № 14438655) 19.10.2022 на суму 500 грн (док. № 25376912). Всього по відсоткам сплачено 5 810,70 грн, що дорівнює сумі зазначеної в розрахунку заборгованості як сплачена відповідачем. А також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перерахування позивачем на користь відповідача страхового платежу згідно договору страхування від 09.12.2021.

25 серпня 2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що Доводи відповідачки про неврахування позивачем платежів на загальну суму 10 200,00 грн є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні порядку зарахування коштів. Усі сплачені відповідачкою кошти у період з 04.01.2022 р. по 19.10.2022 р. були повністю обліковані та зараховані кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України та умов Кредитного договору. Згідно з банківською випискою, процес погашення відбувається у два етапи: спочатку клієнт вносить кошти на рахунок (кредит рахунку), а потім банк списує їх і розподіляє на відсотки та тіло кредиту (дебет рахунку). Відповідач у своєму розрахунку (на суму 14 089,30 грн) додала ці операції одна до одної. Платіж у січні: Відповідач внесла в касу 5 000,00 грн (04.01.2022). Банк розподілив ці кошти 10.01.2022: 2 760,00 грн пішло на відсотки, а 827,00 грн та 1 413,00 грн (разом 2 240,00 грн) — на тіло кредиту. Відповідач же абсурдно додала внесені 5 000,00 грн і списані з них 827,00 грн та 1 413,00 грн. Платіж у лютому: Внесено 4 200,00 грн (08.02.2022). Банк розподілив їх 09.02.2022: 2 550,70 грн — на відсотки; 49,00 грн та 1 600,30 грн (разом 1 649,30 грн) — на тіло кредиту. Відповідач знову додала до внесених 4 200,00 грн ще й списані з цієї ж суми 1 649,30 грн. У жовтні відповідач внесла 500,00 грн (04.10.2022). Спочатку банк зарахував їх на тіло кредиту (документ № 4066935). Однак 19.10.2022 банк зробив сторнування (скасування) цієї операції (документ № 24928507) і перенаправив ці 500,00 грн на погашення відсотків (документ № 25376912). Відповідач проігнорувала сторнування і двічі врахувала ці 500 грн як погашення тіла кредиту, хоча фактично вони пішли на відсотки. Загалом відповідач за весь період внесла на рахунок лише 3 реальні платежі: 5 000 грн + 4 200 грн + 500 грн = 9 700 грн.

Також зазначає, що доводи відповідача про відсутність доказів перерахування страхового платежу "на користь відповідача" є юридично необґрунтованими та ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов договору. Страховий платіж за договором страхування від 09.12.2021 підлягав перерахуванню не відповідачу, а страховій компанії (страховику) за письмовим розпорядженням та волевиявленням самої відповідачки при укладенні договору. Перерахування зазначених коштів на рахунок страховика здійснено у суворій відповідності до умов договору та розпорядження позичальника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

Судом встановлено, що 09 грудня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2038364616.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору Банк надає позичальнику кредит на наступних умовах: загальний розмір кредиту складає 157485 грн.; датою остаточного повернення кредиту є 09 грудня 2024 року.

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом фіксується фіксована процентна ставка у розмірі 19,99% річних.

Згідно п.3 вищевказаного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту зазначені у Паспорті споживчого кредиту.

Паспорт споживчого кредиту до Договору про споживчий кредит від 09.12.2021 року та Графік платежів, що є Додатком № 1 до Кредитного договору № 2038364616, ОСОБА_1 також підписала власноручним підписом, про що свідчить її обізнаність про порядок повернення кредиту, зокрема кількість та розмір платежів, періодичність внесення.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання із істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 21/06/24, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «ОТП Банк», визначених в реєстрі боржників, в тому числі за договором № 2038364616 від 09 грудня 2021 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 217996,75 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 153595,70 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом 64401,05 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступи до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності кредитного договору, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги до ОСОБА_1 , які належали первісному кредитору до позивача у справі.

Враховуючи невиконання відповідачем кредитних зобов`язань, останній має непогашену заборгованість перед позивачем у розмірі 217996,75 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 153595,70 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом 64401,05 грн.

Відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований, суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості які б свою чергу мали противагу розрахунком позивача.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд доходить висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачеві за відступлення права вимоги борг не сплатив, за таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, позов ТОВ “ФК “Еліт Фінанс” до ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 9200 грн.

Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ( п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 03-07/24 від 03 липня 2024 року, укладеного з адвокатом Литвиненко О.І.; акт № 1 приймання-передачі наданих послуг, з розрахунком суми судових витрат, який включає надання первинної консультації замовнику (0,5 годин - 1000 грн), правовий аналіз наявних документів у замовника по справі (2 години - 4000 грн), підготовка позовної заяви (2,1 година - 4200 грн); платіжну інструкцію № 3560.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства,навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені представником ТОВ “ФК “Еліт Фінанс” витрати на правничу допомогу в розмірі 9200 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

Отже, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ “ФК “Еліт Фінанс” підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Питання про стягнення суми судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс” заборгованість у розмірі 217996 (двісті сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс” судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс” (ЄДРПОУ 40340222, адреса: м. Київ, пл. Солом`янська 2).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Л.М. Рибальченко