Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №610/3224/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

№ 610/3224/26 № 3/610/1072/2026

м. Балаклія17 вересня 2026 року

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Черняхів Житомирської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, рнокпп НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в:

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі "Олег Колесник проти України" ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ № 4515 від 09.07.2026 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:

« 09.07.2026 близько 10.40 по АДРЕСА_2 , командуванням військової частини НОМЕР_2 був виявлений з явними ознаками алкогольного сп`яніння (хитка хода, різкий запах алкоголю з ротової порожнини) лейтенант юстиції ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов`язків, про що було повідомлено групу ВСП АДРЕСА_3 та доставлено до КНП БМРХО "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", для проходження огляду на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння. Однак, лейтенант юстиції ОСОБА_1 від проходження огляду стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності свідків. Довідка відмови № 162 від 09.07.2026. Покази свідків від 09.07.2026 (додаються).

Таким чином, за викладених вище обставин лейтенант юстиції ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, займаючи посаду помічник командира з правової роботи в/ч НОМЕР_2 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, в умовах особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП».

ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (судової повістки) до його електронного кабінету 19.08.2026 (а.с. 27), однак в судове засідання не з`явився.

Ураховуючи, що судом були вжиті заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на участь у судовому засіданні, приймаючи до уваги строк розгляду справи, принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, відсутність вимог обов`язкової участі особи, щодо якої розглядається протокол за даною категорією справ, одночасно враховуючи, що 18.08.2026 розгляд справи вже відкладався, суддя вважає можливим розглянути справу за його відсутності, оскільки він на свій власний розсуд розпоряджається своїми правами.

До того ж, право на захист та участь у розгляді справи також реалізовано шляхом надання ОСОБА_1 16.09.2026 письмових заперечень, в яких просив закрити провадження у справі за відсутності події і складу інкримінованого адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що алкогольні напої в той день він не вживав, отже в нього не було жодних ознак алкогольного сп`яніння.

Пояснив, що він був доставлений 09.07.2026 безпосередньо до КНП БМРХР "БКБЛІЛ" працівником ВСП. При цьому, попередньо, поза межами лікарні йому ніхто не запропоновував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

В матеріалах справи також відсутнє направлення командира (начальника) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений посадовою особою ВСП, то вказаний факт також має бути доведений належним чином. Недотримання обов`язкової процедури направлення робить будь-які подальші процесуальні дії посадової особи ВСП та працівників закладу охорони здоров`я незаконними, а отримані матеріали - недопустимими доказами.

Зазначив, що фактично від проходження огляду не відмовлявся. Так, під час перебування у лікарні йому було запропоновано пройти тестування за допомогою технічного засобу («алкотестер»), у якому вже був заздалегідь встановлений розпакований мундштук, тому він висловив законну вимогу надати новий, індивідуально запакований мундштук із можливістю самостійного вибору упаковки. Також самостійно запропонував здати сечу на аналіз, що працівником медичного закладу було проігноровано. Після чого без проведення тестування склали матеріали про нібито вчинену «відмову».

Вказав, що під час нібито його відмови від проходження огляду у лікарні відеозапис не проводився, свідки залучені не були. Зазначені в протоколі свідки не були присутні безпосередньо в кабінеті закладу охорони здоров`я під час його спілкування з медичним персоналом, вони перебували на вулиці за межами приміщення лікарні й підставили свої підписи згодом на вимогу службової особи ВСП.

Вважав, що сама по собі довідка № 162 без долучених матеріалів (акта, відеозапису, пояснень свідків) не є беззаперечним доказом фактичного ухилення від огляду. А в акті відмови взагалі відсутні відомості про посаду, військове звання, прізвище та ініціали уповноваженої особи, яка мала б складати цей документ, він містить лише підписи нібито двох свідків, в ньому зазначено лише дату (09.07.2026), проте повністю відсутній точний час та конкретне місце/адреса складання та висловлення відмови.

Вказав, що фактично він обіймає посаду офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_2 та має військове звання капітан юстиції, разом з тим в протоколі помилково зазначено, що він складений відносно лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира з правової роботи. Некоректне вказання військового звання та посади свідчить про неналежне встановлення та ідентифікацію особи - суб`єкта правопорушення під час складання протоколу.

Крім того, до матеріалів протоколу не додано наказу яким би капітан ОСОБА_2 був уповноважений на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Також у справі відсутні докази (накази, розпорядження), які підтверджують наявність у посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 повноважень здійснювати процесуальні дії за межами зони його постійної дислокації.

Посилався на те, що було порушено процедуру проведення огляду: відсутній відеозапис та свідки. До того ж, до матеріалів адміністративної справи не долучено ніяких показів свідків, про які вказано у протоколі (а.с. 42-46).

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження обвинувачення до суду надано:

1)протокол про адміністративне правопорушення від 09.07.2026, від підпису в якому та ознайомлення з яким ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків;

2)витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 20.12.2025 про зарахування до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та про прийняття справ та посади старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_1 ;

3)копію посвідчення офіцера на ім`я ОСОБА_1 ;

4)довідку за направленням ОСОБА_1 09.07.2026 об 11.10 год на огляд з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, від якого відмовився;

5)акт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння від 09.07.2026, відповідно до якого свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчили той факт, що помічник командира з правової роботи в/ч НОМЕР_2 лейтенант юстиції ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, та у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, як розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Тобто, ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає такі окремі кваліфікуючі ознаки:

1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

2) поява військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

3) виконання військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

4) відмова військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів або під час виконання ними обов`язків військової служби від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Суть обвинувачення зведена до того, що ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби на території військової частини (в пункті її тимчасової дислокації) за адресою: АДРЕСА_2 , перебував з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків.

В протоколі свідками правопорушення зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які неодноразово викликалися для надання пояснень за зазначеними у протоколі адресами місця проживання (а.с. 15-16, 25-26, 36-37, 38-39), а також шляхом надсилання судових повісток про виклик до в/ч НОМЕР_2 для їх вручення та забезпечення явки вказаних військовослужбовців (а.с. 18, 22, 31, 35), однак в судове засідання вказані свідки не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Внаслідок неявки вказаних свідків в судове засідання не вдалося встановити, чи були наявні у ОСОБА_1 ознаки алкогольного чи іншого сп`яніння, які саме, що стало підставою для вимоги до нього пройти огляд на стан сп`яніння, та чи відмовився він від проходження такого огляд, враховуючи, що вказані обставини ОСОБА_1 заперечував.

На підтвердження відмови ОСОБА_1 09.07.2026 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння суду надано довідку за направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, від якого відмовився, підписану лікарем ОСОБА_3 , та акт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підписаного свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Крім того, в протоколі зазначено, що покази свідків від 09.07.2026 додаються.

Проте письмових пояснень ні лікаря, ні свідків не надано, безпосередньо в суді свідки вказані відомості не підтвердили, до суду не з`явились.

Таким чином, відсутня достатня сукупність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби на території військової частини з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, ця обставина в судовому засіданні не підтверджена.

Наданих же доказів недостатньо для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Отже вину ОСОБА_1 не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, в межах обвинувачення, а відтак, доводи, наведені у протоколі, ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Отже обвинувачення є недоведеним, а недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з цього суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 252, 247, 280, 284-285 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя Стригуненко В.М.