Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №461/5452/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5452/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

22 вересня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої — судді Павлюк О. В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Сороки П. В.,

позивача — ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) про стягнення коштів, —

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача, у якому просить стягнути з останнього безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 52700,00 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти на загальну суму 52700,00 грн за надання послуг з виготовлення і фарбування дерев`яної міжкімнатної перегородки, сходових плінтуса, а також здійснення монтажних робіт. Незважаючи на те, що Позивач сплатив всю суму за замовлені послуги Відповідачу, останній ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, замовлена робота не виконана, Відповідач ігнорує у листуванні, не бере слухавки та ухиляється від особистих зустрічей. Неодноразові звернення Позивача до Відповідача залишились безрезультатними. Оскільки Відповідач добровільно не повертає кошти, Позивач вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Ухвалою від 20.07.2026 суд залишив вказану позовну заяву без руху, встановивши Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач виправив недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою від 14.07.2026 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановивши сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Позивач, який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив такі задовольнити.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками, а також судові повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст. 187 ЦПК України.

Як вбачається з інформації, розміщеній на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта», вказане відправлення Відповідач не отримав у зв`язку з його відсутністю за вказаною адресою.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Суд вжив передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення Відповідача та створив умови для реалізації принципу змагальності сторін.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов у встановлений судом строк не подав та жодних клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, не заявив, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті з ухваленням заочного рішення. При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч.1 ст.5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У Главі 83 ЦК України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як вбачається з матеріалів справи та встановив суд, відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 52700,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями про переказ грошових коштів, а також листуванням між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зазначила таке: «аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали».

Відсутність правової підстави — це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд встановив, що сторони мали на меті укласти договір побутового підряду з виготовлення меблів, Позивач передав Відповідачу грошові кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.628 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, істотними умовами договору побутового підряду є предмет (конкретна робота, її результат), ціна (кошторис) та строк виконання.

Зі змісту долучених до матеріалів справи доказів вбачається лише факт передачі грошових коштів, та те, що Відповідач зобов`язався виготовити меблі до вказаного строку.

Водночас, такі докази не визначають, які саме меблі підлягали виготовленню, їх характеристики, розміри, матеріали тощо, а також не зазначена загальна вартість замовлення, а тому сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору підряду, а отже договір між ними не був укладеним.

Сам по собі факт передачі коштів та зазначення строку виготовлення меблів не свідчить про належне укладення договору, оскільки відсутня визначеність предмета та ціни робіт, що є обов`язковими для договорів даного виду. Інші докази укладення між сторонами договору в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене вище, оскільки договір побутового підряду між сторонами укладений не був, а тому Відповідач ОСОБА_2 набув грошові кошти у розмірі 52700,00 грн без достатньої правової підстави. Враховуючи наведене, з останнього на користь Позивача слід стягнути безпідставно набуті кошти у розмірі 52700,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265, 280-289 ЦПК України, суд —

В И Р І Ш И В :

1. Позов — задовольнити.

2. Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) безпідставно збережені кошти у розмірі 52’700,00 грн (п`ятдесят дві тисячі сімсот гривень).

3. Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 1’331,20 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ольга ПАВЛЮК