Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №461/6295/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6295/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Ідея Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 04.03.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (надалі «Кредитор») і боржником, яким/якою є - ОСОБА_1 (надалі «Відповідач/Позичальник») було укладено Кредитний договір № C-507-007057-19- 980 від 04.03.2019 року, надалі – «Кредитний договір/Договір», відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 74 870,53 грн. Свої зобов`язання Кредитор виконав, надавши грошові кошти Позичальникові. Всі права вимоги за кредитним договором № C-507-007057-19-980 від 04.03.2019 з усіма додатковими договорами та угодами до нього), укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ІДЕЯ БАНК», було відступлене Банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», надалі за текстом «Позивач». Позивач набув право вимоги до Боржника, якиою є ОСОБА_1 , за Кредитним договором № C-507- 007057-19-980 від 04.03.2019. Відповідач зі своєї сторони, не виконав умови Кредитного договору, а саме не здійснила належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 216713,78 грн., яка складається з: 74 870,53 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту та 141 843,25 грн - прострочена заборгованість за відсотками. Зважаючи на вищенаведене, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Ухвалою суду від 17 серпня 2026 року провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Позивач не надав належного та достатнього документального підтвердження обґрунтованості заявленої до стягнення суми процентів та не підтвердив її детальним розрахунком, який би дозволяв встановити порядок і періоди їх нарахування, розмір фактично сплачених Відповідачем коштів та залишок заборгованості. Також звертає увагу, що розмір нарахованої заборгованості за звичайними відсотками перевищує розмір основної заборгованості за кредитом. Водночас відповідачка визнає факт отримання тіла кредиту в розмірі 74 870,53 грн, однак вважає вимоги в частині стягнення відсотків недоведеними, а розмір витрат на правничу допомогу завищеним та неспівмірним із складністю справи. Таким чином, просить суд позовні вимоги задовольнити частково у розмірі тіла по кредиту - 74 870,53 грн.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій вказує на те, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, не оскаржував умови договору та не надає доказів повного погашення боргу.

Відповідач у запереченні (на відповідь на відзив) зазначив, що висловлювання позивача у відповіді на відзив носять суб`єктивний характер, не відповідають офіційно-діловому стилю та не підтверджуються доказами. Відповідач звертає увагу на те, що з наданої банківської виписки вбачається безпідставне списання комісій за обслуговування рахунку. Крім того, відповідач навів власний контррозрахунок відсотків, виходячи зі ставки 24% річних за 81 місяць користування кредитом (що становить 121 338,00 грн), і вказав, що заявлена позивачем сума відсотків (141 843,25 грн) є перебільшеною та необґрунтованою. Відтак, просить суд частково задовольнити позов, а саме в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 74 870,53 грн.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 04.03.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (надалі «Кредитор») і боржником ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № C-507-007057-19- 980 від 04.03.2019 року, надалі – «Кредитний договір/Договір», відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 74 870,53 грн.

Свої зобов`язання Кредитор виконав, надавши грошові кошти Позичальникові.

Всі права вимоги за кредитним договором № C-507-007057-19-980 від 04.03.2019 з усіма додатковими договорами та угодами до нього), укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ІДЕЯ БАНК», було відступлене Банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Позивач набув право вимоги до Боржника, якою є ОСОБА_1 , за Кредитним договором № C-507- 007057-19-980 від 04.03.2019.

Відповідач зі своєї сторони, не виконала умови Кредитного договору, а саме не здійснила належним чином погашення кредиту.

У зв`язку з цим, позивач ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № C-507- 007057-19-980 від 04.03.2019, в розмірі 216713,78 грн, з яких: - Прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 74 870,53 грн.; - Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 141 843,25 грн.; - Прострочена заборгованість за комісіями в розмірі 0 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Кредитний договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та підпадає під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є загальнообов`язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Умовами Кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов угоди, що підтверджується випискою по поточному рахунку.

Однак, відповідач не повернула отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки, комісію та інші платежі за угодою.

Згідно облікової політики Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», Позивач, після відступлення прав вимоги, не нараховував відсотки та комісії по Кредитному договору.

Відповідно до умов Кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання Відповідачем будь-яких обов`язків, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, Позивач має право вимагати дострокового виконання зобов`язання з повернення кредиту за Договором.

Таким чином, зважаючи на невиконання Позичальником зобов`язання стосовно умов повернення кредиту, Позивач вправі вимагати дострокового стягнення з Відповідача заборгованості по кредиту, заборгованості за відсотками та комісії.

Позивачем направлено Відповідачу вимогу про виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором, надавши можливість відповідачу добровільно врегулювати заборгованість, однак вимога не була виконана.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором є обчисленням з використанням математичних дій, який має ґрунтуватися на основі інформації про користування відповідачем банківськими послугами, що фіксуються на особовому рахунку клієнта (клієнтський рахунок), та на умовах, передбачених відповідним договором.

Отже, розрахунок заборгованості є письмовим доказом у розумінні ст. 95 ЦПК України, але не первинним доказом виконання конкретних операцій з коштами наданими у кредит.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справист.79 ЦПК України.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

У своєму позові ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № C-507- 007057-19-980 від 04.03.2019, в розмірі 216713,78 грн, з яких: - Прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 74 870,53 грн.; - Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 141 843,25 грн.; - Прострочена заборгованість за комісіями в розмірі 0 грн.

Оцінюючи у сукупності зазначені докази, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу за Кредитним договором.

Щодо заявленого до стягнення розміру відсотків, то суд з таким розміром погодитись не може.

Позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості та її розміру подано до суду угоду № C-507-007057-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки, заява № C-507-007057- 19-980 від 04.03.2019 на приєднання до договору добровільного страхування життя, довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб, анкета- опитувальник клієнта-фізичної особи, тарифи на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб-нових клієнтів банку, згода фізичної особи-власника персональних даних та суб`єкта кредитної історії, витяги з реєстру боржників до договорів факторингу, виписка з карткового рахунку відповідача з 04.03.2019 по 25.07.2023 р.

Документами, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є Витяги з Реєстру боржників до договорів факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, № 01.02-38/23 від 26.07.2023, № 08/11/2024 від 08.11.2024, в яких зазначено, що сума заборгованості за кредитним договором № C-507-007057- 19-980, становить: 216713,78 грн, з яких: 74 870,53 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 141 843,25 грн. - загальна заборгованість по відсоткам.

В той же час, немає детального розрахунку заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом.

Матеріали справи містять банківську виписку по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом розміру боргу.

Зазначений документ не є належним доказом наявності заборгованості, оскільки не містить будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор за кредитним договором.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов`язки попередника.

В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Отже, обґрунтований розрахунок заборгованості повинен надавати суду можливість здійснити його перевірку.

З огляду на наведене, такий розрахунок повинен містити, зокрема: обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені умовами договору.

З довідки-розрахунку не вбачається, в якому розмірі, на яку суму отриманого та неповернутого кредиту щомісячно нараховувались проценти, а також за який період позивач вважає необхідним стягнути проценти.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи детального розрахунку заборгованості, суд позбавлений можливості перевірити заявлений до стягнення розмір заборгованості за відсотками (141 843,25 грн), правильність його нарахування та період нарахування.

Вказане підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Львівського апеляційного суду по справі № 461/4697/25 від 07.04.2026 року.

Відповідно до Угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (далі - Угода), а саме: відповідно до п.1 Угоди, Банк відкриває Клієнту в рамках банківського продукту Card Blanche ONLINE ID поточний рахунок ОСОБА_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках цієї Угоди та Договору комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО), та випускає Клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard. Банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн. (п.п. 2.1 Угоди); ліміт кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Угоди, становить 74900,00 грн. (п.п.2.2 Угоди); процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24 % річних (п. 2.3 Угоди); розмір обов`язкового мінімального платежу визначається Тарифами та ДКБО (п. 2.4 Угоди).

Враховуючи наведене, відповідачем здійснено контррозрахунок заборгованості за процентами із застосуванням процентної ставки 24% річних. 74 900 грн *24% / 12 = 1498 грн (розмір нарахованих відсотків на місяць).

З урахуванням суми наданого кредиту у розмірі 74900,00 грн та строку кредитування з березня 2019 по лютий 2025 року (6 років та 9 місяців (81 місяць)) сума процентів становить: 74 900,00 грн ? 24 % / 12 ? 81 місяць = 121338 грн.

Таким чином, за 81 місяць користування кредитом сума процентів, розрахована виходячи з річної відсоткової ставки передбаченої Договором, становить 121 338 грн, тоді як Кредитодавець заявлено до стягнення 141 843,25 грн, що на 20 505,25 грн перевищує суму процентів, розраховану виходячи із встановленого законом обмеження.

Згідно виписки з банківської карти, долученої до справи за період з 06.03.2019 року по 08.01.2020 року, відповідачем здійснювались оплати на погашення заборгованості.

Зокрема, 29.03.2019 року відбулось повернення кредиту двома транзакціями по 14 900 грн та 10 000 грн ; 08.04.2019 року 3710 грн; 07.05.2019 року погашення строкового основного боргу та процентів у сумі 6000 грн; 06.06.2019 року погашення строкового основного боргу та процентів у сумі 6000 грн; 18.06.2026 року погашення строкового основного боргу та процентів по договору у сумі 5000 грн; 08.07.2019 року погашення строкового основного боргу та процентів на суму 6000 грн; 06.08.2019 року погашення строкового основного боргу та процентів у сумі 7000 грн; 16.10.2019 року погашення строкового основного боргу та процентів у сумі 5628, 90 грн; 08.01.2020 року погашення прострочених процентів на суму 638, 87 грн.

Зазначене підтверджує, що загальна сума процентів, нарахованих за кредитним договором, становить 121 338,00 грн, тоді як позивач заявляє до стягнення 141 843,25 грн.

Таким чином, надаючи оцінку долученим до матеріалів справи доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та слід стягнути з відповідача заборгованість за Договором № C-507-007057- 19-980 від 04.03.2019 у розмірі 196 208,53 гривень, що складається з тіла по кредиту - 74 870,53 грн. та процентів, нарахованих за кредитним договором - 121 338,00 грн.

Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Звертаючись з позовом до суду, представник ТОВ «Українські фінансові операції» просило стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на підставі Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 02.02.2026 № C- 507-007057-19-980, заявки № C-507-007057-19-980 на виконання доручення до Договору від 01.08.2024 № 01/08/2024-А, рахунку на оплату від 02.02.2026 № C-507-007057-19-980-2025, детального опису робіт (наданих послуг) від 02.02.2026 № C-507-007057-19-980.

Отже, відповідачем доведено, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу на загальній сумі 5000 грн у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанцій.

Разом з тим, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, беручи до уваги критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягає стягненню 1 900,00 грн., що буде відповідати вимогам пропорційної та необхідності.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 410,49 грн. (з розрахунку 196 208,53 грн./ 216 713,78 грн х 2662,4 грн. = 2 410,49 грн.).

Керуючись ст. ст.2,10, 12, 141,247, 258, 259,263-265, 274-279,280-282 ЦПК України,

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 04070, місто Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», заборгованість за Договором № C-507-007057- 19-980 від 04.03.2019 у розмірі 196 208,53 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 04070, місто Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», судовий збір у розмірі 2 410,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 04070, місто Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», витрати на правову допомогу у розмірі 1 900,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя І.Р.Волоско