Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №336/3976/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3976/26

Провадження №: 2/336/3371/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Недєльчєвої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому зазначив, що у періоду з 01.11.2018 року по 31.01.2026 року надав відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , які відповідачами не сплачені на суму 32 962,50 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути із відповідачів разом із судовими витратами.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб, судове засідання призначено на 14.09.2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі повідомлялися про розгляд справи в порядку, передбаченому ЦПК України, відзиву не надали.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Встановлено, що позивач у період з 01.11.2018 року по 31.01.2026 року надав відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , які відповідачами не сплачені на суму 32 962,50 грн.

Вищевикладене підтверджується розрахунком заборгованості за період з 01.11.2018 року по 31.01.2026 року (особовий рахунок № НОМЕР_1 ); довідкою заборгованості за надані послуг; відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначено, що ОСОБА_1 належить 51/100 вищезазначеної квартири, а ОСОБА_2 - 49/100.

Правовідносини між позивачем та Споживачами в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830 (далі - Правил), Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315 про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг та іншими нормативно-правовими актами України. Позивач відносно до Відповідача, як споживача послуг, являється виконавцем житлово-комунальних послуг, а саме з централізованого постачання гарячої води та постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Як визначено п.п. 35-37 Правил, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

За приписами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до положень статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред`явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).

Вказані норми встановлюють презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна.

З урахуванням приписів ст. ст. 319, 360 ЦК України суд виходить з того, що в силу належності квартири відповідачам на праві спільної часткової власності, кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено,/

Отже, через те, що кожен з відповідачів є власником частини квартири, стягнення повинно бути зроблено відповідно до часток відповідачів: з ОСОБА_1 (власник 51/100 часток) в сумі 16 810,87 грн., з ОСОБА_2 (власник 49/100 частки квартири) - в сумі 16 151,63 грн..

А тому, аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» підлягають задоволенню.

При зверненні до суду із позовом Концерн «Міські теплові мережі» сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.11.2018 року по 31.01.2026 року в сумі 16 810,87 гривень та судовий збір в розмірі 1357,82 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.11.2018 року по 31.01.2026 року в сумі 16 151, 63 гривень та судовий збір в розмірі 1304,58 грн.

Відповідно до ст. 187 ч. 2 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – Концерн «Міські теплові мережі», яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137; ЄДРПОУ 32121458.

Відповідач – ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП невідомий.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.С.Боєв

14.09.26