Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №334/6755/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 21.09.2026

Справа № 334/6755/26

Провадження № 3/334/1661/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

відповідно до протоколу серії ЕПР1 №700346 від 22.06.2026 року, 22.06.2026 року о 22:12 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Kia Magentis», державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що невідповідає обстановці), проте пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Від огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, що зафіксовано на бодікамеру поліцейського БК№470535; 475314. Про повторність повідомлений, від керування транспортним засобом відсторонений.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Вишняков Д.О. заперечили проти обставин, викладених у протоколі, вказавши на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у час, вказаний у протоколі. Вказаний автомобіль стояв у запаркований у дворі, коли приїхали поліцейські. ОСОБА_1 на момент прибуття працівників поліції вже тривалий час не керував автомобілем, оскільки вживав алкогольні напої. Коли прибули поліцейські ОСОБА_1 відкрив автомобіль та надав можливість поліцейським його оглянути. В подальшому, під час спілкування у них виник словесний конфлікт та ОСОБА_1 було затримано в адміністративному порядку і доставлено до відділення поліції.

Окремо, ОСОБА_1 вважає за необхідне довести до відома суду, що, звісно, на відео поведінка ОСОБА_1 є непристойною, але це все є відголосками війни та наслідками отриманих психологічних травм та отриманих поранень, у тому числі у голову.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.9. а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до абзацу 1 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В абзацах 3 та 4 даного пункту встановлено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Так, у судовому засіданні судом досліджений відеозапис, долучений до матеріалів справи, яким дійсно підтверджуються пояснення ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, навіть не перебував за його кермом, і на місці надавав пояснення аналогічні тих, що надав суду.

На відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції йдуть разом із ОСОБА_1 до його автомобілю та просять відчинити двері і показати вміст багажника. ОСОБА_1 виконує вказівки поліцейських, але веде себе агресивно та зухвало, оскільки явно перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Після цього поліцейські роблять припущення, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, хоча на самому відеозаписі зафіксовано, що і ОСОБА_1 і поліцейські на початку розмови знаходились на значній відстані від автомобілю і разом йшли до нього, при цьому автомобіль стояв з вимкненим двигуном та жодних ознак того, що ОСОБА_1 керував ним у час хоча б близький до початку відеозапису немає. Також відсутні будь-які інші докази того, що ОСОБА_2 керував у той час автомобілем.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП). Винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд не має права самостійно відшукувати докази на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Зокрема, в даному випадку можна врахувати, що адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням спеціального права, є співмірним із кримінальним покаранням.

Тому, суд вважає, що оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження самого факту керування транспортним засобом, тому і вимога працівника поліції пройти медичний огляд на стан сп`яніння була необґрунтованою. З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що працівниками Національної поліції не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом, натомість, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення повністю спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи. А обставини викладені у протоколі ґрунтуються виключно на припущенні працівників поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись 247, 283, 294 КУпАП, суддя

постановив:

провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в Запорізький апеляційний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін