Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №342/1101/24 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1101/24

Провадження № 1-кп/342/50/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городенка матеріали кримінального провадження №12024091150000081 від 05.06.2024

про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, депутатом не обирався, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

за ст. 336 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Вказане кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення стану в Україні» в Україні введено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Крім того, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, 14 продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб (тобто до 12 серпня року).

Вимогами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Дотримання такого обов`язку закріплене і у ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та іншими нормативно-правовими актами, зокрема ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, всупереч наведеним правовим нормам, військовозобов`язаний ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, 29.04.2024 ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року, будучи військовозобов`язаним, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 . У цей же день ОСОБА_5 пройшов військово-лікарську комісію, і на підставі графи III Розкладу хвороб визнаний придатним, згідно довідки ВЛК №77/7/247 від 29.04.2024, до військової служби.

Встановивши відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали б ОСОБА_5 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, 30.04.2024 старшим інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 вручено бойову повістку. Також, під час вручення повістки ОСОБА_5 , останньому роз`яснено необхідність прибуття о 08:00 год. 01 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого відправлення до військової частини НОМЕР_1 .

Отримавши бойову повістку ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ст. 65 Конституції України, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», розуміючи, що захист незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України, людей, їх життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканості і безпеки є необхідним в демократичному суспільстві, а триваюча збройна агресія Російської Федерації проти України, яка супроводжується вчиненням воєнних злочинів і злочинів проти людяності становить суспільну небезпеку, яка загрожує життю нації, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 01 червня 2024 року для відправлення до військової частини, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні за ст. 336 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що 29.04.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в той же день пройшов військово-лікарську комісію. Військово-лікарською комісією його було визнано придатним до військової служби. Ствердив, що висновок ВЛК не оскаржував. Після чого йому було вручено бойову повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08 год. 00 хв. 01 червня 2024 року для відправлення до військової частини НОМЕР_1 . Після вручення повістки йому було роз`яснено наслідки неявки до військкомату та попереджено про кримінальну відповідальність. Однак, до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений у повістці час, а саме 08 год. 00 хв. 01 червня 2024 року, він не з`явився, оскільки захворів. У медичні заклади щодо лікування не звертався, лікувався вдома. Проте, що захворів нікого, в тому числі ТЦК не повідомляв. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо його не карати. Зробив для себе правильні висновки та ствердив, що має намір йти служити, на що збирає необхідні документи.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні при призначенні покарання обвинуваченому просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв слідству, за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні, окрім двох неповнолітніх дітей, має також матір, яка часто хворіє, сам ОСОБА_5 має ряд хвороб, а також те, що ОСОБА_5 має намір йти служити, тому йому слід призначити мінімальне покарання у межах санкції ст.336 КК України із встановленням іспитового строку 1 рік.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вимоги ст.65 КК України є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов`язують суд при призначені покарання врахувати не лише ступінь тяжкості скоєного злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Статтею 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_5 є нетяжким злочином.

До пом`якшуючих покарання обставин обвинуваченого ОСОБА_5 суд відносить визнання вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно дост. 67 КК України, відсутні.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що в силу ст.89 КК України обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий (вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2024 був засуджений за ч.1 ст.125 КК України із призначенням покарання у виді штрафу, у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який сплачений 13.03.2024), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах КНП «Городенківська БЛІЛ» Городенківської міської ради не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, не одружений, відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_5 №2425 від 13.06.2024 ОСОБА_5 згідно ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» немає права на відстрочку від призову на військову службу».

В досудовій доповіді орган пробації зазначив, що вивченням особи обвинуваченого встановлено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик його небезпеки для суспільства оцінюється як середній, відтак орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі можливе, не може становити небезпеку для суспільства, у т.ч. для окремих осіб.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим призначене судом покарання із застосуванням ст.75 КК України не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, що повністю узгоджується з Постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 05.02.2024 року у справі № 625/67/23 (провадження № № 51-4983 км 23).

Аналогічна позиція також викладена у Постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.11.2023 року у справі № 641/1067/23 (провадження № 51-5308км23), у якій зазначено, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні збройною агресією РФ та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов`язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Беручи до уваги встановлені у цій справі обставини, наявність пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, його позитивну характеристику, соціальні зв`язки, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням вимог ч.1 ст. 69 КК України, а саме призначити основне покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 336 КК України.

На переконання суду саме таке покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України є пропорційним, адекватним, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого злочину і даними про його особу, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення.

Крім цього, на переконання суду, призначене покарання забезпечує дотримання балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Щодо зазначення захисником, що з врахуванням встановлених даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , наявності у нього обставин, які пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, та те, що на утриманні обвинуваченого є двоє неповнолітніх дітей, матір, яка часто хворіє, сам обвинувачений має ряд хвороб, та те, що обвинувачений має намір йти служити, то обвинуваченому слід призначити мінімальний термін покарання, передбачений санкцією статті 336 КК України із застосування ст.75 КК України, із встановленням іспитового строку 1 рік, суд зазначає також наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе при призначенні таких основних покарань, як виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі за умови визначення його на строк не більше п`яти років. Однак призначення одного із зазначених покарань само по собі не вирішує питання про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Для його застосування потрібно встановити достатню для цього підставу. У статті 75 КК відсутнє чітке визначення такої підстави, але її зміст надає суду можливість конкретизувати її залежно від обставин справи. У ній зазначено, що звільнення від відбування покарання з випробуванням допустиме тоді, коли суд дійде висновку, що, виходячи із тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин, виправлення засудженого можливе без відбування покарання. Тому суду завжди потрібно детально з`ясувати фактичну тяжкість такого діяння, особу винного та інші обставини справи.

Під час розгляду кримінального провадження, судом не встановлено підстав для висновку про можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України. Запропоноване стороною захисту покарання у виді позбавлення волі із застосуванням 75 КК України є неспівмірним вчиненому правопорушенню за ст.336 КК України з огляду на конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції України), що відповідає позиції Верховного Суду у справах №629/2438/23 від 22 жовтня 2024 року, № 669/398/23 від 30 квітня 2024 року. Зазначення захисником та обвинуваченим ОСОБА_5 інформації про те, що у ОСОБА_5 на утриманні, окрім двох неповнолітніх дітей є також матір, яка часто хворіє, а також те, що ОСОБА_5 має намір йти служити, на що збирає необхідні документи, то така жодними доказами не підтверджена. А надані довідки КНП «Городенківська БЛІЛ» Городенківської міської лікарні щодо проходження амбулаторного лікування, від 15.01.2025; від 12.01.2026; від 18.02.2026; №116 та довідка сімейного лікаря від 11.07.2025 не вказують на те, що обвинувачений не може проходити військову службу у складі Збройних сил України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 369-371, 373-374, 394 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 за даним вироком рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1