Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №335/12114/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №335/12114/25

Провадження №2/333/2129/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справи №335/12114/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що 06.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4363820 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надала позичальнику кредит у сумі 2000,00 грн, строком на 360 днів, зі сплатою процентів. ТОВ «Лінеура Україна» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 2000,00 грн., але позичальник, в свою чергу, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. 23.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №23/09/2024, відповідно до якого ТОВ «Українські фінансові операції» отримало право вимоги до боржників, у тому числі і за кредитним договором № 4363820 від 06.02.2024 року. Як зазначає позивач, відповідач не виконує належним чином умов кредитного договору, а тому він звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, яка становить 20000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Також позивач просить суд в порядку частин 10-11 ст. 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

10 березня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідач не заперечує факту укладення договору. Разом з тим, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 року та такі нарахування підлягають списанню. Крім того, як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_1 та довідки форми 5 №1776/ф5/531 від 09.02.2026 року останній проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а отже на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім цього, згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 12.02.2026 року №2026-0212-1329-3372-0 солдат ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму вогнепального кульового поранення правої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток гомілки у нижній третині у вигляді ампутаційної кукси правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна. Стан після оперативного лікування – ампутація правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна. На даний момент перебуває на довготривалому лікуванні. Перебування в зоні бойових дій підтверджується також посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_3 від 26 січня 2026 року. Також відповідач не був повідомлений про укладання договорів факторингу.

Представник позивача, будучи своєчасно і належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглядати справи за його відсутності.

Відповідач і його представник, будучи повідомленими судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

06.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4363820 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.21-30).

Згідно з п.1.2 договору сума кредиту складає 2000,00 грн.

На підставі п. 1.3 договору строк кредитування 360 днів.

Відповідно до п.п. 1.4.1, 1.4.2 договору стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, денна процентна ставка – 2,5 %.

Згідно з п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_4 .

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало останньому кредит в сумі 2500,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» і не оспорюється відповідачем.

23.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» як клієнтом та ТОВ «Українські фінансові операції» як фактором було укладено договір факторингу №23/09/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі стосовно відповідача (а.с.90-98).

У витязі з Реєстру боржників до договору факторингу, за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором №4363820 від 06.02.2024 року у загальній сумі 14550,00 грн., з яких: 2000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 11550,00 грн. – нараховані відсотки, 1000,00 грн – сума заборгованості за пенею (а.с.48-49).

Матеріали справи також містять розрахунок заборгованості за кредитним договором №4363820 від 06.02.2024 року, згідно з яким заборгованість відповідача станом на 31.05.2025 року по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 20000,00 гривень, з яких: 2000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 11550,00 грн. – нараховані відсотки, 6450,00 гривень – нараховані відсотки за 129 календарних днів (24.09.2024 року – 30.01.2025) (а.с.50-51, 52-56).

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

06.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4363820 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 2000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 360 днів. Договір про надання споживчого кредиту №4363820 підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, відповідно до ч.ч.6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ч. 13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 КАС України.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до договору факторингу №23/09/2024, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна», позивач набув статусу нового кредитора відповідача за договором №4363820 від 06.02.2024 року. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював цей договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо.

Отже, ТОВ «Українські фінансові операції» придбало право вимоги за цим кредитним договором до ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд не може погодитися із визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором.

22 листопада 2023 року був прийнято Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Водночас, Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» нараховували проценти за користування кредитом за договором №4363820 від 06.02.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту у період з 06.02.2024 року по 30.01.2025 року – за ставкою 2,5 % в день.

Оскільки договір №4363820 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений 06.02.2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1 %.

Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України.

Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.

За змістом ст. 1054, 1048, 1049 ЦК України та умов кредитного договору, строк повернення всієї суми кредиту та відсотків за користування коштами настав 30.01.2025 року (360 днів від 06.02.2024 року) й саме до цього строку ТОВ «Українські фінансові операції», як новий кредитор, що набув всіх прав та обов`язків в зобов`язанні на підставі договору факторингу від 23.09.2024 року, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.

За розрахунком суду з урахуванням положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідача, становить 7200,00 грн (20 грн х 360 день).

Всього з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 9200,00 грн, з яких: 2000,00 грн. – сума основного боргу, 7200,00 грн – сума заборгованості за процентами. В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Щодо вирішення питання в порядку частин 10-11 ст. 265 ЦПК України про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, і це питання повинно вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 06.02.2024 року, тобто вже під час дії в Україні воєнного стану, що діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією рф проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі №199/3051/14 викладений правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

За таких обставин, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

Разом з тим, нарахування процентів та формування заборгованості відбулося до початку проходження відповідачем військової служби (призваний на військову службу 04.08.2025 року), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ТОВ «Українські фінансові операції» надавалася адвокатом Дідухом Є.О. на підставі договору про надання правової допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року (а.с.88-89).

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано акт прийому-передачі виконаних робіт, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10000,00 грн. (а.с.32); копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і ордеру.

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2025 року, сторонами передбачено такі види виконаних робіт (наданих послуг): зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства – 0,5 год., 440 грн., дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи – 1 год., 840 грн., аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства – 0,5 год., 440 грн., підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом – 1 год., 840 грн., письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів – 1 год., 840 грн., проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів – 1 год., 840 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором – 2 год., 1640 грн., складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) – додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів – 1 год., 840 грн., складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання тощо) – 2 год., 1640 грн., представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь в судових засіданнях – 2 год., 1640 грн., разом 10000 грн. (а.с.32).

Суд враховує, що адвокатом в межах даної справи в суді не складались такі процесуальні документи як відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання тощо, і не здійснювалась участь в судовому засіданні, тобто правнича допомога по останнім двом пунктам акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2025 року фактично не була надана, тому реальними і доведеними є витрати на правничу допомогу лише в розмірі 3320,00 грн.

Витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Згідно з ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, не надано клопотання про зменшення таких витрат або доказів їх неспівмірності, а позивач підтвердив надані йому адвокатські послуги у розмірі 6720,00 грн належними засобами доказування, враховуючи, що позов задоволено частково на 46,00 %, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1527,20 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог на 46,00 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1114,30 грн, сплаченого при подачі позову з врахуванням пониженого коефіцієнта 0,8.

Керуючись ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 526, 530, 610, 612, 625, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 , який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Глибочицька, буд.40, прим.19 літ. «Н», «П», ЄДРПОУ – 40966896) заборгованість за кредитним договором №4363820 від 06.02.2024 року у розмірі 9200 (дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з яких 2000,00 грн. – сума основного боргу, 7200,00 грн – сума заборгованості за процентами.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 , який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Глибочицька, буд.40, прим.19 літ. «Н», «П», ЄДРПОУ – 40966896) витрати на правову допомогу у розмірі 1527 (одна тисяча п`ятсот двадцять сім) гривень 20 копійок і витрати на оплату судового збору у розмірі 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) гривень 30 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 21 вересня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков