Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №338/1211/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1211/26

Провадження №2/338/1120/26

22 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

17 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №МТС-630277970 від 22 червня 2015 року в загальному розмірі 66 348,99 грн, а також судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 червня 2015 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МТС-630277970, відповідно до умов якого позичальнику було відкрито кредитну лінію з максимальним розміром кредиту 75 000,00 грн, із процентною ставкою 24 % річних та кінцевим строком повернення використаних кредитних коштів до 22 червня 2018 року.

Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав, однак відповідач належним чином кредитні кошти не повернув.

Згідно з позовною заявою заявлена до стягнення заборгованість у сумі 66 348,99 грн складається із: 54 532,32 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 6 912,29 грн пені та/або штрафів; 3 640,43 грн інфляційних втрат; 1 263,95 грн трьох процентів річних. Заборгованість за договірними процентами та комісіями позивачем до стягнення не заявлена.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено розгляд справи на 22 вересня 2026 року. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ «Сенс Банк».

Представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, інших заяв чи клопотань щодо розгляду справи до суду не надіслав.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, надані сторонами та витребувані судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов таких висновків.

22 червня 2015 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №МТС-630277970 шляхом підписання відповідної анкети-заяви, умов банківського обслуговування та додатків до договору.

За умовами договору відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію за картковим продуктом із максимальним кредитним лімітом до 75 000,00 грн. Фактичне користування ОСОБА_1 кредитними коштами, здійснення операцій за кредитним рахунком та часткове виконання ним кредитних зобов`язань підтверджуються наданою АТ «Сенс Банк» випискою за рахунком.

З детального банківського розрахунку та документів щодо подальшого відступлення права вимоги встановлено, що станом на 17 травня 2021 року непогашена заборгованість за основною сумою кредиту становила 54 532,32 грн.

У витягу з реєстру боржників за договором факторингу №18-05/21 стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором №МТС-630277970 зазначено 54 532,32 грн основного боргу, 6 912,29 грн штрафних санкцій, загалом 61 444,61 грн.

Таким чином, матеріали справи підтверджують не лише укладення кредитного договору, а й фактичне використання відповідачем кредитних коштів, здійснені ним платежі та залишок непогашеного основного боргу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Належних доказів повернення відповідачем залишку кредитних коштів у сумі 54 532,32 грн матеріали справи не містять.

Тому вимога позивача про стягнення 54 532,32 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також установлено належний перехід права вимоги за кредитним договором до позивача.

17 травня 2021 року АТ «Альфа-Банк» на підставі договору факторингу №2 передало ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №МТС-630277970.

18 травня 2021 року відповідно до договору факторингу №18-05/21 ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» передало відповідні права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», а 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги передало їх ТОВ «Коллект Центр».

Передача прав підтверджена договорами факторингу та відступлення, актами приймання-передачі реєстрів боржників, платіжними документами та відповідними витягами з реєстрів.

Зокрема, у витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 від 10 січня 2023 року зазначено ОСОБА_1 та договір №МТС-630277970, за яким передано право вимоги щодо 54 532,32 грн основного боргу, 6 912,29 грн штрафних санкцій та 4 904,38 грн відповідальності, нарахованої відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» є належним кредитором у зобов`язанні за кредитним договором №МТС-630277970.

Щодо вимоги про стягнення 6 912,29 грн пені та/або штрафу суд виходить із такого.

Зі змісту кредитного договору та характеру спірних правовідносин убачається, що кредит було надано банком фізичній особі за картковим продуктом для задоволення особистих потреб. Відомостей про те, що кредит отримувався відповідачем для здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності, матеріали справи не містять, а тому спірні правовідносини є відносинами споживчого кредитування.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній у період нарахування спірної заборгованості, передбачено, що у разі прострочення споживачем у період із 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину, виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплачувати неустойку, штраф, пеню та інші платежі за прострочення.

Законом України №1381-IX від 13 квітня 2021 року прямо встановлено, що дія пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на всі договори про споживчий кредит, а отже й на договори, укладені до набрання чинності цим Законом.

Карантин, запроваджений на всій території України з метою запобігання поширенню COVID-19, діяв до 30 червня 2023 року.

Із банківського розрахунку вбачається, що заявлена позивачем сума штрафних санкцій сформована та збільшувалася, зокрема, у період дії вказаного законодавчого звільнення.

При цьому позивач заявив до стягнення єдину суму пені та/або штрафу 6 912,29 грн, не надавши окремого розрахунку, який дозволяв би достовірно виокремити із неї суму санкцій, що могла бути нарахована за період, на який відповідне законодавче звільнення не поширювалося.

Саме по собі відображення суми 6 912,29 грн у реєстрах боржників не є достатньою підставою для її стягнення, оскільки новий кредитор відповідно до статті 514 ЦК України набуває право вимоги лише в тому обсязі, в якому таке право правомірно існувало у первісного кредитора.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не вправі замість позивача визначати інший період нарахування неустойки та самостійно формувати новий розрахунок заявленої вимоги.

За таких обставин вимога про стягнення 6 912,29 грн пені та/або штрафу є недоведеною у розмірі, який відповідно до закону може бути покладений на відповідача, та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення 3 640,43 грн інфляційних втрат та 1 263,95 грн трьох процентів річних суд зазначає таке.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим можливість застосування зазначеної міри відповідальності до споживача в спірний період обмежена спеціальними положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

Положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» про звільнення споживача від відповідальності за прострочення охоплюють будь-які платежі, передбачені за прострочення виконання зобов`язання, у тому числі три проценти річних та інфляційні втрати, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що три проценти річних у сумі 1 263,95 грн та інфляційні втрати у сумі 3 640,43 грн нараховані за період, який припадає на 2021 рік - 23 лютого 2022 року, тобто повністю охоплюється періодом дії законодавчого звільнення споживача від відповідальності за прострочення зобов`язань за договором про споживчий кредит.

При цьому положення пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» поширюються на спірний договір незалежно від того, що він був укладений 22 червня 2015 року, оскільки законом прямо передбачено поширення цього спеціального положення на всі договори про споживчий кредит.

Отже, у задоволенні вимог про стягнення 3 640,43 грн інфляційних втрат та 1 263,95 грн трьох процентів річних слід відмовити.

Суд також звертає увагу, що позивачем не заявлено до стягнення заборгованості за договірними процентами за користування кредитом ані станом на момент відступлення права вимоги, ані після такого відступлення, оскільки відповідні складові у розрахунку визначені у розмірі 0,00 грн. Тому питання правомірності нарахування договірних процентів поза межами погодженого строку кредитування не входить до предмета заявлених позовних вимог.

Таким чином, із заявлених позивачем 66 348,99 грн заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню, є заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 54 532,32 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 6 912,29 грн пені та/або штрафу, 3 640,43 грн інфляційних втрат та 1 263,95 грн трьох процентів річних, а всього 11 816,67 грн, слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Позовні вимоги задоволено у розмірі 54 532,32 грн із заявлених 66 348,99 грн, що становить 82,19 % ціни позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, тому з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню 2 188,23 грн судового збору.

Позивач також просить стягнути з відповідача 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано заявку №398 від 01 червня 2026 року та витяг з акта №23 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2026 року, відповідно до яких вартість двох годин усної консультації з вивченням документів визначена у розмірі 4 000,00 грн, а чотирьох годин складання позовної заяви у розмірі 12 000,00 грн.

Вирішуючи питання саме про розподіл таких витрат між сторонами, суд відповідно до статей 137, 141 ЦПК України враховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи та значення справи для сторін.

Суд бере до уваги, що спір виник із типових кредитних правовідносин, позовна заява має типовий характер, справа не є складною з фактичної та правової точки зору, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, участі представника позивача у судових засіданнях не потребувала, а обсяг виконаної роботи не свідчить про необхідність значних часових та професійних затрат.

З огляду на характер спору, його типовість, обсяг фактично наданих правничих послуг, порядок розгляду справи та критерії розумності й пропорційності суд вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами, у сумі 3 000,00 грн.

Оскільки позов задоволено на 82,19 %, із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню 2 465,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №МТС-630277970 від 22 червня 2015 року у розмірі 54 532,32 грн (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять дві гривні 32 копійки) за основною сумою кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2 188,23 грн (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 23 копійки) судового збору та 2 465,70 грн (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять гривень 70 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя