Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №338/1418/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1418/26

Провадження №2/338/1253/26

21 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 27.11.2025-100000875 від 28 листопада 2025 року в загальному розмірі 12600 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 28 листопада 2025 року між товариством та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано 3500 грн строком на 140 днів, до 16 квітня 2026 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1 % за кожен день користування кредитом та комісії за надання кредиту в сумі 700 грн. Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача, однак позичальник платежів за договором не здійснив.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість становить 12600 грн, із яких: 3500 грн – основна сума кредиту; 4900 грн – проценти за користування кредитом; 700 грн – комісія за надання кредиту; 3500 грн – проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 листопада 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 27.11.2025-100000875 шляхом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця в інформаційно-комунікаційній системі та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е866.

Відповідно до заявки, яка є невід`ємною частиною договору, сума кредиту становить 3500 грн, строк кредитування – 140 днів із 28 листопада 2025 року до 16 квітня 2026 року, процентна ставка – фіксована у розмірі 1 % за один день користування кредитом. Договором також передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 700 грн.

За частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі, а сторони мають право обирати його форму, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, зокрема електронних, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його стороною.

Згідно з пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються особою до інших електронних даних та надсилаються іншій стороні договору; одноразовий ідентифікатор передається суб`єктом електронної комерції особі, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та використовується нею для його підписання.

Частинами третьою – шостою статті 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Акцепт може бути наданий шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку статті 12 Закону, заповнення електронної форми заяви або вчинення дій, які інформаційна система продавця чітко роз`яснила як прийняття пропозиції. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом відсилання до нього не позбавляє такий договір юридичної сили, якщо особі забезпечено безперешкодний доступ до відповідного документа.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За частиною дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому порядку, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі, а кожний його електронний примірник з відповідним підписом є оригіналом.

Надані позивачем документи відтворюють послідовність укладення договору: відповідач заповнив заявку із зазначенням персональних і контактних даних, пройшов ідентифікацію, ознайомився з пропозицією про укладення кредитного договору, заявкою та графіком платежів, після чого підтвердив прийняття їх умов одноразовим ідентифікатором Е866. Цей ідентифікатор відображений безпосередньо в електронному примірнику заявки як підпис позичальника, що дає змогу встановити спосіб акцепту, особу підписанта, дату укладення договору та погоджені істотні умови кредитування.

У постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 зазначено, що договір, укладений в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора, є таким, що укладений у письмовій формі, а без отримання відповідного ідентифікатора та здійснення входу до інформаційної системи кредитодавця договір не міг би бути укладений. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Верховний Суд у наведених постановах також виходив із того, що електронні докази укладення договору мають оцінюватися не ізольовано, а в сукупності: зміст оферти й заявки, порядок реєстрації в особистому кабінеті, відомості про направлення та використання одноразового ідентифікатора, персональні та платіжні дані позичальника, а також документи про фактичне перерахування кредитних коштів. Саме така сукупність доказів дає змогу перевірити наявність вільного волевиявлення сторони та досягнення згоди щодо істотних умов правочину.

ОСОБА_2 підтверджують дані BankID НБУ, сформовані під час укладення договору, анкета позичальника із зазначенням його прізвища, імені, по батькові, дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків, паспортних і контактних даних, а також реквізити платіжної картки. Відомості, отримані через BankID НБУ, узгоджуються з даними договору та відповіді Єдиного державного демографічного реєстру щодо особи відповідача.

Відповідно до статей 76, 77, 79, 89, 100 ЦПК України електронні дані та документи можуть бути доказами у справі, якщо вони стосуються предмета доказування, дають змогу встановити відповідні обставини, а їх сукупність є достатньою для висновку про існування факту. Відсутність паперового примірника договору з власноручним підписом не спростовує його укладення, оскільки закон прямо допускає електронну форму правочину та підписання одноразовим ідентифікатором.

Доказів того, що відповідач не реєструвався в інформаційній системі кредитодавця, не подавав заявки, не використовував одноразового ідентифікатора або що його персональні й платіжні дані були використані іншою особою без його волі, матеріали справи не містять. Відзиву та будь-яких заперечень щодо належності йому платіжної картки або факту отримання коштів відповідач не подав.

Факт виконання кредитодавцем свого основного обов`язку підтверджено квитанцією та листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Згідно із цими документами 28 листопада 2025 року о 11 год 51 хв 51 с на платіжну картку з номером НОМЕР_1 перераховано 3500 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 932919294, призначення платежу – «Видача за договором кредиту № 27.11.2025-100000875». Маскований номер цього платіжного засобу 5167-81XX-XXXX-3704 зазначений у пункті 4.1 договору як погоджений сторонами спосіб надання кредиту.

Можливість здійснення такого переказу підтверджує також договір на переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, укладений між ТОВ «Споживчий центр» і ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Зазначені документи містять дату, суму, одержувача, реквізити платіжного засобу, номер транзакції та призначення платежу, а тому у взаємному зв`язку з електронним договором є належними і достатніми доказами видачі кредиту саме відповідачу.

За частиною першою статті 1054 ЦК України обов`язок кредитодавця полягає у наданні позичальникові коштів у розмірі та на умовах, установлених договором. Перерахування 3500 грн на погоджену відповідачем платіжну картку свідчить про належне виконання позивачем цього обов`язку та виникнення у позичальника зустрічного обов`язку повернути кредит і сплатити передбачені законом та договором платежі.

Отже, узгоджені між собою електронний договір, заявка, відомості про одноразовий ідентифікатор, дані BankID НБУ, анкета позичальника та документи платіжної установи підтверджують як належне укладення сторонами кредитного договору в електронній формі, так і фактичне одержання відповідачем 3500 грн кредитних коштів.

Щодо основної суми боргу та процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною першою статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти існує протягом погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу цього строку охоронні правовідносини регулюються статтею 625 ЦК України.

Позивач нарахував 4900 грн процентів за 140 днів погодженого строку кредитування за формулою: 3500 грн ? 1 % ? 140 днів. Розрахунок арифметично правильний, проценти нараховано лише за період із 28 листопада 2025 року до 16 квітня 2026 року, тобто в межах строку договору.

Графік платежів містить 3579,58 грн процентів, розрахованих за припущенням про своєчасне внесення десяти чергових платежів і поступове зменшення залишку основного боргу. Оскільки відповідач не здійснив жодного платежу, база нарахування процентів упродовж строку кредитування не зменшувалася і становила 3500 грн. Тому розбіжність між орієнтовним графіком та фактичним розрахунком за відсутності платежів не свідчить про неправильність нарахування 4900 грн процентів.

Договір укладено після набрання чинності законодавчим обмеженням максимальної денної процентної ставки. Встановлена договором ставка 1 % на день не перевищує граничного розміру, визначеного статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач доказів повернення кредиту або сплати процентів не подав, розрахунок позивача в цій частині не спростував. Тому з нього підлягають стягненню 3500 грн основного боргу та 4900 грн процентів за користування кредитом.

Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути 700 грн комісії, визначеної у заявці як комісія, пов`язана з наданням кредиту, економічна сутність якої – плата за надання кредиту. Вона нарахована одноразово в день видачі кредиту. Водночас у договорі прямо зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 та частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії за послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас частина п`ята статті 12 цього Закону встановлює нікчемність умов договору, які обмежують права споживача порівняно з установленими законом, а статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вимагають справедливості та прозорості договірних умов.

Надання суми кредиту є основним обов`язком кредитодавця за статтею 1054 ЦК України, а не окремою послугою позичальнику. Залучення кредитодавцем платіжної установи для перерахування коштів є способом виконання його власного договірного обов`язку. Матеріали справи не містять доказів замовлення відповідачем будь-якої самостійної додаткової послуги вартістю 700 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 наголошено на необхідності з`ясування фактичного змісту послуги, за яку встановлено комісію, та недопустимості покладення на споживача плати без реальної зустрічної послуги. Висновки цієї постанови не підтверджують правомірності плати за саме виконання кредитодавцем обов`язку з видачі кредиту.

Отже, умова про комісію є способом установлення додаткової плати за надання кредиту без самостійної послуги споживачеві, а тому вимога про стягнення 700 грн задоволенню не підлягає.

Щодо процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України суд доходить такого висновку.

Позивач просить стягнути 3500 грн процентів за прострочення грошових зобов`язань. Пунктом 15 заявки передбачено 170000 % річних, але не більше 45,50 грн за один день прострочення, при цьому нарахування здійснювалося за порушення строків внесення проміжних платежів у період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики або кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки. Нараховані з 24 лютого 2022 року платежі, які відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України підлягали б сплаті за прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що проценти за статтею 625 ЦК України мають компенсаційний характер, є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Тому на період, визначений пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вони не підлягають стягненню незалежно від установленого договором розміру.

Усі заявлені позивачем нарахування за статтею 625 ЦК України припадають на період дії воєнного стану. Отже, вимога про стягнення 3500 грн таких процентів суперечить прямій законодавчій забороні та задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягнути 8400 грн заборгованості, а в решті вимог – про стягнення 700 грн комісії та 3500 грн процентів за статтею 625 ЦК України – відмовити.

Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно ст.141 ЦПК

України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із заявлених 12600 грн суд задовольняє вимоги на суму 8400 грн, що становить дві третини заявленого розміру. Позивач сплатив 2662,40 грн судового збору, тому з відповідача на його користь підлягає стягненню 1774,93 грн судового збору.

Позивач також заявив 120,18 грн витрат на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками. Їх понесення підтверджено квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» та описом вкладення. Відправлення здійснене на виконання процесуального обов`язку позивача щодо направлення іншому учаснику справи поданих до суду документів, тому ці витрати безпосередньо пов`язані з підготовкою справи до розгляду та належать до витрат, передбачених статтею 133 ЦПК України.

Подібний підхід щодо відшкодування документально підтверджених витрат на направлення учасникам справи процесуальних документів застосовано Верховним Судом у додатковій постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 385/513/23.

Пропорційно задоволеній частині позову з відповідача підлягає стягненню 80,12 грн витрат на поштове відправлення.

На підставі викладеного, статей 11, 15, 16, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.11.2025-100000875 від 28 листопада 2025 року в розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень, із яких: 3500 гривень – основна сума кредиту; 4900 гривень – проценти за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 700 гривень 00 копійок комісії за надання кредиту та 3500 гривень, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири) гривні 93 копійки судового збору та 80 (вісімдесят) гривень 12 копійок витрат на надсилання позовної заяви, а всього 1855 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 05 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А; код ЄДРПОУ 37356833; рахунок НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий О. А. Шишко