Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №197/451/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/451/26

Провадження № 2/197/534/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Дербіна Д.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представниці відповідача - адвокатки Федько Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, а саме просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини з інвалідністю в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку починаючи з 17.04.2026 до 01.04.2027 (дата проходження повторного оцінювання для встановлення інвалідності). Вказує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.11.2019 укладено шлюб в Широківському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, згідно актового запису № 125. Спільних дітей не мають. 20 березня 2026 року заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області шлюб між сторонами було розірвано. За час спільного проживання відповідач вчиняв відносно позивачки протиправні дії, бив, принижував морально, що в результаті призвело до погіршення стану здоров`я позивачки та присвоєння ІІІ групи інвалідності. На сьогоднішній день в ВП № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 122 КК України, відповідно до якої позивачка є потерпілою. Внаслідок умисних протиправних дій зі сторони ОСОБА_2 , які мали місце 16.07.2025 позивачці заподіяні тілесні ушкодження, які відповідно до висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 360 ДСУ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Криворізький районний відділ від 13.03.2026, відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби. Таким чином, позивачка втратила працездатність внаслідок неправомірних дій відповідача під час проживання з ним однією сім`єю, являється особою з інвалідністю третьої групи, у зв`язку з чим несе витрати на лікування, які перевищують розмір прожиткового мінімуму, тому їй необхідна матеріальна допомога відповідача. З врахуванням встановлених позивачці діагнозів та рекомендацій, вона несе постійні та систематичні витрати для підтримки свого стану здоров`я на відповідному рівні. Відповідач є працездатною людиною, на утриманні інших непрацездатних членів сім`ї не має, проходить службу в ЗСУ. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 27.04.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 червня 2026 року через систему "Електронний суд" представником відповідача - адвокаткою Федько Н.Б. подано відзив на позовну заяву (а.с. 62-66), в якій зазначає, що в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що за час спільного проживання відповідач вчиняв щодо неї протиправні дії у вигляді морального та фізичного насилля, в результаті якого 04.03.2026 їй встановлено третю групу інвалідності. 15 вересня 2026 року позивач звернулась до ВП № 7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Відповідач ОСОБА_2 в повній мірі заперечує свою причетність до травм, отриманих позивачем. Зазначає, позивач надає не вірні відомості, а саме: 16 липня 2025 року о 14:00 годині, коли відповідач начебто спричинив позивачу тілесні ушкодження, позивач вже перебувала у лікарні, про що також зазначено у виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 25П18546. Так, відповідач з 05.07.2025 по 14.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Жовтоводська міська лікарня" ЖМР, ввечері позивач забрала відповідача з лікарні. 15 липня 2025 року ОСОБА_2 разом із дружиною (позивачкою в справі) та товаришем поїхали на кладовище на могилу побратима та пробули там приблизно до 18.00 годин. Після чого відповідач із дружиною повернулись додому. Приблизно о 21-22 годині того ж дня, позивач, зайшовши додому з вулиці, знайшов ОСОБА_1 у ванній кімнаті на підлозі непритомну, підняв її та поклав на ліжко. На запитання відповідача позивач відповіла, що стало погано та відчуває біль в області серця, після чого викликав швидку. Жодних конфліктів між позивачем та відповідачем в той день – 15.07.2025 не відбувалось, що можуть підтвердити ОСОБА_3 , товариш ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , сусідка позивача та відповідача. За заявою ОСОБА_1 дійсно відкрито кримінальне провадження, проте, лише за фактом її заяви. Станом на сьогодні обвинувальний вирок суду у відношенні ОСОБА_2 відсутній. Більш того, відповідач навіть не має статусу підозрюваного у відкритому кримінальному провадженні. Також вважає, що позивачем не доведено той факт, що вона потребує матеріальної допомоги. Будь-які докази того, що позивач потребує та несе витрати на лікування у матеріалах справи відсутні. Сам по собі факт наявності інвалідності не свідчить про дороговартісне постійне лікування. Позивач отримує пенсію за віком. Крім того, ОСОБА_1 має повнолітніх працездатних дітей. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позову. У разі задоволення позову, просить стягнути з аліменти з відповідача на користь позивачки у розмірі 1/10 частки від усіх видів його заробітку (доходу).

24 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивачки - адвоката Дербіна Д.О. до суду надійшла відповідь на відзив. В якій вказує, що посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 впала у ванній, втративши свідомість, не відповідає дійсності. А таким чином відповідач намагається уникнути відповідальності за причинену шкоду. Крім того, повністю заперечує, щодо допиту свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Посилання відповідача у відзиві на те, що позивачка має повнолітніх працездатних дітей не підлягають уваги судом, адже старший син ОСОБА_6 є багатодітний батьком, під час війни в липні 2022 року виїхав за кордон. Молодший син, ОСОБА_7 , офіційно не працює, сплачує аліменти дитині від першого шлюбу, що також достовірно відома відповідачу. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів в повному обсязі.

24 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивачки - адвоката Дербіна Д.О. до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких просить суд вважати опискою зазначену дату побиття відповідачем ОСОБА_2 позивача ОСОБА_1 , а саме замість зазначеної дати 16.07.2025 року, вважати вірною дату причинення тілесних ушкоджень саме 15 липня 2025 року. Окрім того, просить суд звернути увагу на те, що відповідач вже вчиняв раніше відносно ОСОБА_1 домашнє насилля, так зокрема постановою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22.03.2019 року по справі № 197/392/19 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

06 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача - адвокатки Федько Н.Б. до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що на думку відповідача, плутанина у поясненнях, невідповідність дати події зі слів позивача дійсним обставинам справи, свідчить про надання ОСОБА_1 неправдивих даних. Щодо вчинення відповідачем домашнього насилля в минулому, зазначає, що під актом домашнього насильства, у наведеному позивачем випадку, була сімейна сварка із взаємними образами без застосування фізичного насильства. Сімейна сварка, яка сталася сім років тому не може свідчити про систематичне насильство та жодним чином не характеризує відповідача, як людину, яка здатна на фізичне насильство. У відношенні ОСОБА_2 немає обвинувального вироку суду. Більш того, відповідач навіть не має статусу підозрюваного у відкритому кримінальному провадженні. Наявність у повнолітніх працездатних дітей позивача інших утриманців не є підставою для звільнення їх від обов`язку утримувати свою матір, якщо вона того потребує. Вказує, що в період спільного проживання позивача із відповідачем банківська картка ОСОБА_8 знаходилась у позивачки. Грошові кошти з даної картки позивач за домовленістю із відповідачем мала витратити на купівлю доларів США з метою накопичення коштів. За період з 01.10.2024 по 31.07.2025 ОСОБА_1 зняла з рахунку відповідача грошові кошти в сумі 138000 грн. Проте, відповідачу грошові кошти позивач не віддала. Відтак просить суд відмовити у задоволенні позову та підтримує поданий раніше відзив.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що 15.07.2026 їздили на кладовище, після кладовища поїхали до ОСОБА_9 . Там відповідач пив горілку, після того поїхали додому приблизно о 18:00, вдома сіли вечеряти десь о 20:00 вечора і чоловік пив горілку, а вона випила десь стакан алкогольного пива. Вдома чоловік побив її у дворі, вона втратила свідомість, те що в медичній виписці вказано, що її знайшли у ванній кімнаті - це записано зі слів чоловіка, вказала, що чоловік побив її на вулиці і відніс на ліжко, з його слів це було після 21:00 до 22:00. Медичну виписку вона прочитала вже після виписки з лікарні. Коли чоловік її побив, вона була без свідомості. Прийшла до свідомості вже в лікарні. Коли вона прийшла до свідомості, чоловік стояв над нею та повторював, щоб вона сказала, що впала у ванній. Після цього вона знову втратила свідомість. Коли її через деякий час запитали, що сталося, вона, як їй сказав чоловік, відповіла, що впала у ванній. Чоловік бив її по голові, руками та ногами. Як її виносили та як вона їхала у швидкій допомозі, вона не пам`ятає. Очі відкрила вже в лікарні. 29 липня 2025 року її виписали з лікарні. До поліції вона не звернулася, оскільки була лежача та не могла нічого робити, була слабка. Син знав про побиття, але він живе в Чехії. Також вказала, що коли її перевозили в однієї лікарні до іншої, в с-ще ОСОБА_10 , її запитав лікар що сталося, на що вона відповіла, що її побив чоловік. Коли вже лежала в лікарні в с-щі ОСОБА_10 знайомі дівчата приїзжали і сваха приходила, то їм розповіла, що чоловік побив. Тоді сваха подзвонила сину в Чехію і розповіла про це. На початку серпня син з Чехії подзвонив до адвоката, потім підписали з адвокатом договір і 15.09.2025 подали заяву до поліції про побиття, після чого приїжджала поліції. Кримінальне провадження відкрили вже десь в березні 2026 року за зверненням до слідчого судді із скаргою щодо нереєстрації злочину. Станом на зараз вироку ще немає.

Представник позивачки - адвокат Дербін Д.О. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що з позивачкою вони проживали за різними адресами. Він проходить військову службу, отримує пенсію та грошове забезпечення, розмір доходу орієнтовно становить 50000 грн на місяць. Під час шлюбу він систематично перераховував позивачці грошові кошти, в тому числі на ремонт будинку, оскільки вона отримувала невелику пенсію. При цьому позивачка сказала, що не буде сама робити ремонт, тому вони усно домовилися, що позивачка буде збирати кошти, а після його приїзду, він зробить ремонт будинку. Також зазначив, що у них виникали сварки і під час однієї зі сварок приїжджала поліція, за результатами чого щодо нього було складено адміністративний протокол, у зв`язку з нецензурною лайкою. Також зазначив, що під час цієї події, позивачка пошкодила два його вулики, після чого він вигнав її з будинку. За вказаним фактом щодо нього було складено адміністративний протокол та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідач заперечив проти доводів позивачки щодо обставин, викладених у позовній заяві, зазначивши, що вона, на його думку, надає суду неправдиві відомості. Вказав, що позивачка отримує невелику пенсію та, оскільки їй не вистачає коштів, звернулася до суду з вимогою про стягнення з нього аліментів. Разом з тим, позовні вимоги визнає частково та погоджується на стягнення аліментів у розмірі 1/10 частини його заробітку (доходу).

Представниця відповідача - адвокатка Федько Н.Б. у судовому засіданні зазначила, що сторона відповідача заперечує проти обставин, викладених позивачкою у позовній заяві та вважає, що позивачка вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи. Зазначила, що позивачка має повнолітніх дітей, які відповідно до закону також мають обов`язок утримувати своїх непрацездатних батьків у разі їх потреби. Також зазначила, що чоловік та дружина зобов`язані матеріально підтримувати один одного, у зв`язку з чим відповідач не заперечує проти стягнення аліментів, однак вважає обґрунтованим їх розмір у 1/10 частини від усіх видів його заробітку (доходу), а не 1/4, як просить позивачка. Вказала, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та під час проходження військової служби за власні кошти купує необхідне військове спорядження та дає кошти на ремонт автомобілів, що також треба врахувати при визначенні розміру аліментів. Однак зауважила, що сплата аліментів не повинна мати наслідком зрівняння матеріального становища позивачки та відповідача, оскільки аліменти у даному випадку мають бути додатковою матеріальною допомогою. Зазначила, що відповідач проходить військову службу, у зв`язку з чим розмір отримуваних ним виплат може змінюватися, однак отримані кошти також необхідні йому для забезпечення потреб, пов`язаних із проходженням військової служби.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 повідомив, що 15.07.2025 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 їздили на кладовище за м. Кривий Ріг, на могилу до побратима. За кермом був ОСОБА_12 . Це було до обіду. Потім повернулися та заїхали до нього додому, щоб пом`янути, приблизно о 15:00 годині. Свідок і ОСОБА_12 вживали алкоголь, приблизно по 100 грамів горілки, поспілкувалися. ОСОБА_13 і ОСОБА_12 пробули у нього приблизно до 17:00 години. Коли спілкувалися разом, сварок між ними не було. Коли вони поїхали від нього, хто був за кермом, він не знає. Розмова була про те, що ОСОБА_13 сяде за кермо, оскільки вона алкоголь не вживала. Щодо подій та сварки, яка відбувалася ввечері 15.07.2025, йому нічого не відомо.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 повідомила, що ОСОБА_15 є її сусідкою. Свідку відомо, що чоловік ОСОБА_16 проходить військову службу і коли приїздить додому, вони з ОСОБА_13 постійно сваряться. Про події які сталися, вказала що це було в середині липня 2025 року. Коли сусіди виїжджали з дому вранці, свідок їх не бачила. Бачила, як вони приїхали ввечері, приблизно о 17:00-18:00 годині. Свідок пояснила, що вони чули сварку. Це було приблизно о 21:00 годині. У цей час свідок разом із чоловіком вечеряли на вулиці в альтанці, приблизно за 7 метрів від їхнього двору. Вони чули, як чоловіим голосом хтось у ОСОБА_13 телефон та пароль від телефону. Що жінка йому відповіла, свідок не чула, але після цього було чути удар. Це було чутно і було зрозуміло, що хтось впав, оскільки пролунав гуркіт, також ще щось падало. Після чого, чоловічий голос виражався на адресу жінки нецензурною лайкою, а жіночий голос казав: "Не трогай мене". Що було далі, свідок не знає. Вже наступного дня вони дізналися, що ОСОБА_13 потрапила до лікарні. Свідок зазначила, що їхні будинки розташовані поряд і їм видно їхній господарський двір та курник. Приблизно півтора року тому чоловік також бив ОСОБА_13 там. Вона чула, як ОСОБА_13 хриплим голосом казала, щоб він її не душив. На той час вони ще були не знайомі та не знали, що між позивачкою та відповідачем відбувається. Також свідок вказала, що раніше ОСОБА_13 все робила сама, поралася по всьому двору, а зараз вона нічого не може робити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Широківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.11.2019, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 26 листопада 2019 року, актовий запис № 125 (а.с. 16).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 25П18546, виданої КП "Криворізька міська клінічна лікарня № 2" Криворізької міської ради від 29.07.2025 (а.с. 17), ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 16.07.2025 по 29.07.2025, з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку ІІ ступеня з контузійним геморагічним вогнищем в правій лобній частці. Правобічний гострий субдуральний крововилив малого об`єму. Субарахноїдальний крововилив. Перелом кісток носу. Забої, садна м`яких тканин голови. Виписана з відділення з поліпшенням для подальшого лікування в умовах неврологічного відділення Широківської ЦРЛ.

Згідно з випискою № 1554А із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення, виданої КП "Криворізька центральна районна лікарня" Новопільської сільської ради від 09.08.2025, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 29.07.2025 по 09.08.2025, основний діагноз: закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку ІІ ступеня з контузійним геморагічним вогнищем в правій лобній частці. Правобічний гострий субдуральний крововилив малого об`єму. Субарахноїдальний крововилив. Перелом кісток носу. Виписана 09.08.2025 (а.с. 18).

Згідно з випискою № 3444А із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення, виданої КП "Криворізька центральна районна лікарня" Новопільської сільської ради від 26.02.2026, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 17.02.2026 по 26.02.2026 (а.с.19).

Як вбачається з висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 360, ДСУ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Криворізького районного відділу на підставі заяви потерпілого від 13.03.2026 (а.с.21),виявлені у ОСОБА_1 ушкодження відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби.

Відповідно до витягу № 74/26/475/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 74/26/475/Р від 13.03.2026, виданого КНП "Криворізька міська лікарня № 7" Криворізької міської ради, ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, дата повторного оцінювання 01.04.2027, причина інвалідності - загальне захворювання (а.с.22-25).

Згідно з довідкою про доходи № 3224 4623 7970 8208, виданої Відділом обслуговування громадян № 13 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 24.03.2026, ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, в тому числі отримала пенсію за період з березня 2025 року по лютий 2026 року всього в розмірі 79383,58 грн (а.с.26).

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, ВП № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, 03.04.2026 зареєстроване кримінальне провадження за № 12026041610000122 відповідно до ухвали Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу про зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 (а.с. 27).

02 червня 2020 року ОСОБА_2 отримав пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , вид пенсії - за віком, термін дії - довічно (а.с.46).

Також згідно з посвідченням виданим командуванням Десантно-штурмових військ ЗСУ, 07 лютого 2024 року ОСОБА_2 отримав посвідчення серії НОМЕР_3 , безтермінове (а.с. 46; 71).

Як вбачається з довідки № 691/734, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.03.2025, сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 27.02.2022 по теперішній час в військовій частині НОМЕР_4 (а.с. 47).

Ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу у справі № 213/1119/26 від 19.03.2026 зобов`язано посадових осіб відділення поліції № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 та розпочати досудове розслідування (а.с. 100-102).

Відповідно до постанови Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22.03.2019, справа № 197/392/19, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн (а.с. 103).

В матеріалах справи також містяться копії виписки про рух коштів по рахунку клієнта ОСОБА_2 за період з 01.10.2024 по 31.07.2025 АТ "Райффайзен Банк" та за період з 01.01.2025 по 30.08.2025 АТ "Укрсиббанк" (а.с. 104-107).

Також представником позивачки 17.09.2026 заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. А саме виписки із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення КП "КЦРЛ" Новопільської сільської ради від 02.09.2026, копії чеків про придбання медичних препаратів, копії фіскальних чеків, роздруківки переписки з відповідачем та роздруківки з фейсбук на сторінці відповідача.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про можливість його часткового задоволення. Суд долучив до матеріалів справи виписку із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення КП "КЦРЛ" Новопільської сільської ради від 02.09.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 24.08.2026 по 02.09.2026, з діагнозом - Наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми (16.07.2025); а також товарні чеки від 31.08.2026, 24.08.2026, 29.08.2026, 01.09.2026, з яких вбачається понесення витрат на купівлю медикаментів у сумах 933,33 грн, 5404,30 грн, 2135,37 грн, 229 грн, 504,23 грн відповідно. В іншій частині клопотання суд відмовив у долученні доказів у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування причин їх неподання разом із позовною заявою, а також відмовив у долученні скріншотів документів, з огляду на неможливість встановити дату їх виготовлення та джерело походження і неналежне засвідчення.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, передбачено ст. 13 ЦПК України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи.

Згідно зі ст. 76 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз норм статей 75 і 76 СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 759/6629/19 наведено правовий висновок, згідно з яким, чинне законодавство у ч. 2 ст. 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. В даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя таке утримання надавати.

Судом достовірно встановлено факт наявності у позивачки інвалідності III групи, яка була встановлена 13 березня 2026 року, тобто до розірвання шлюбу між сторонами 20 березня 2026 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявою ОСОБА_1 зареєстровано кримінальне провадження № 12026041610000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу у справі № 213/1119/26 від 19.03.2026 зобов`язано посадових осіб відділення поліції № 6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 15.09.2025 та розпочати досудове розслідування (а.с. 100-102).

Разом з тим, на час розгляду даної цивільної справи обвинувального вироку в кримінальному провадженні № 12026041610000122 не повтановлено та суду не надано.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питаннях, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили, суд у межах розгляду даної цивільної справи не може встановлювати винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, надавати його діям остаточну кримінально-правову оцінку, а також встановлювати як доведену обставину, що саме відповідач спричинив позивачці зазначені останньою тілесні ушкодження та що саме його дії перебувають у причинному зв`язку з настанням у неї інвалідності.

Вирішення зазначених питань належить до предмета доказування у межах відповідного кримінального провадження та має здійснюватися у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

Разом з тим, суд зазначає, що виникнення у позивачки права на утримання від колишнього чоловіка відповідно до статей 75, 76 Сімейного кодексу України пов`язується з її непрацездатністю, потребою у матеріальній допомозі та можливістю другого з подружжя надавати таку допомогу, а у випадку розірвання шлюбу – також із тим, що непрацездатність виникла до розірвання шлюбу або протягом одного року після його розірвання.

Судом встановлено, що позивачка є особою з інвалідністю III групи, отримує пенсію за віком та водночас, з огляду на стан здоров`я, підтверджений наявними у справі медичними документами, проходить лікування та несе витрати на придбання лікарських засобів і медичне обстеження.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується неодноразове стаціонарне лікування позивачки, а також наявність у матеріалах справи копій чеків на придбання медичних препаратів та інших документів, пов`язаних із витратами на лікування.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що позивачка, незважаючи на отримання пенсії, має об`єктивну потребу у додатковій матеріальній допомозі, зокрема з огляду на стан її здоров`я та необхідність несення витрат на лікування.

При цьому, суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 2024 року № 1-р/2024 у справі № 1-1/2023(72/23), яким частину четверту статті 75 Сімейного кодексу України визнано такою, що не відповідає Конституції України та яка втратила чинність із дня ухвалення зазначеного рішення.

Отже, сам по собі факт отримання позивачкою пенсії не може бути підставою для висновку про відсутність у неї потреби у матеріальній допомозі. Така потреба підлягає встановленню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичного співвідношення доходів і витрат сторін, стану здоров`я позивача, необхідності додаткових витрат на лікування, а також можливості відповідача надавати матеріальну допомогу.

Разом з тим, наявність у позивачки зазначеного доходу не виключає її права на утримання, оскільки судом встановлено необхідність несення нею витрат, пов`язаних зі станом здоров`я та лікуванням.

Вирішуючи питання щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу, суд враховує, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 від 07.03.2025, а також має регулярний дохід.

У судовому засіданні відповідач вказав на факт отримання ним доходу та зазначав, що його щомісячний дохід становить орієнтовно 50000 грн.

Крім того, заперечуючи проти заявленого позивачкою розміру аліментів, відповідач зазначив, що у випадку задоволення позову вважає можливим стягнення з нього аліментів у розмірі 1/10 частки від усіх видів його заробітку (доходу).

Оцінивши зазначені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність передбачених статтями 75, 76 Сімейного кодексу України підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки.

При цьому суд не приймає доводи сторін щодо причин та обставин спричинення позивачці тілесних ушкоджень як такі, що можуть бути покладені в основу висновку про винуватість або невинуватість відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки відповідне питання є предметом кримінального провадження.

Стаття 76 ЦПК України зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, випливає зі змісту ст. 77 цього Кодексу.

Статтею 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі

Враховуючи викладене, беручи до уваги стан здоров`я позивачки, виниклу непрацездатність в позивачки під час перебування сторін у шлюбі, її потребу в лікуванні, їх вартість, суд вважає, що позивачка потребує матеріальної допомоги від колишнього чоловіка - відповідача. При цьому суд враховує, що відповідач є військовослужбовцем та отримує регулярний дохід. Виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає можливим задовольнити частково позов та стягувати аліменти з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 на її утримання у розмірі 1/10 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на період інвалідності, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів відповідача та не покладе надмірний тягар на нього і захистить право позивачки на утримання від колишнього чоловіка, визначене законом, забезпечивши баланс майнових інтересів як позивачки, так і відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/10 (однієї десятої) частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 квітня 2026 року по 01 квітня 2027 року (дата проходження повторного оцінювання встановлення інвалідності).

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 22 вересня 2026 року.

Суддя М.В. Панчук