Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №314/2594/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2594/26

Провадження № 2/314/1920/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/2594/26 за позовом ОСОБА_1 до Нововасилівської селищної військової адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка через свого представника звернулась до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що із 27.10.1976 і дотепер позивачка зареєстрована та фактично постійно мешкає у будинку АДРЕСА_1 . Позивачка має правовстановлюючі документи на зазначений будинок, однак вони оформлені до 01.01.2013, у зв`язку з чим звернулась до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на нерухомість. 05.12.2025 державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій відмовлено у зв`язку з неможливістю підтвердження місцевим органом державної влади факту реєстрації права власності у зв`язку з окупацією території Нововасилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області. До складу домоволодіння входить: А1-житловий будинок, Б1-сарай, Г-погріб, В-вбиральня, Д-басейн. Фактична наявність зазначених будівель підтверджується і технічним паспортом житлового будинку, виготовленим у 1974 році. Зазначені обставини виключають можливість позасудового отримання правовстановлюючого документу на належний позивачеві житловий будинок. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 , який складається із: А1-житловий будинок, Б1-сарай, Г-погріб, В-вбиральня, Д-басейн, вартістю 100000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.05.2026 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явились.

22.07.2026 до суду надійшла заява Нововасилівської селищної військової адміністрації Мелітопольского району Запорізької області про розгляд справи без участі представника Нововасилівської селищної військової адміністрації. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

23.07.2026 до суду надійшла заява представника позивачки, у якій останній просить суд розглянути справу за відсутності позивачки та її представника, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовну вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі «Сводный оценочный акт по домовладению» (російською мовою) від 19.07.1974 житловий будинок по АДРЕСА_2 належить колгоспному двору главою якого був ОСОБА_2 .

Позивачем надано також «Поэтажный план на строение литер А1» (російською мовою) по АДРЕСА_1 .

Згідно з (російською мовою) «Решение о назначении главы колхозного двора» від 16.01.1983 № 18, яким головою колгоспного двору в АДРЕСА_1 , визначено ОСОБА_1 , замість померлого чоловіка ОСОБА_2 ;

Згідно зі (зазначено російською) «Свидетельство о праве личной собственности на жилой дом» від 25.02.1983 житловий будинок зі службовими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності.

Згідно з (зазначено російською) «Регистационная надпись на документы о праве личной собственности» зазначений будинок вцілому зареєстрований у Мелітопольському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_1 , і записаний в реєстаційну книгу за № 6 за реєстраційним №943 25.02.1983.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Йолкіної Ю. В. від 05.12.2025 № 82226077 відмовлено у проведенні реєстраційних дій з підстав ненадання витребуваних документів (технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна). Відмова у проведенні реєстраційних дій вмотивована тим, що в поданому заявником документі, відсутня технічна характеристика об`єкта нерухомого майна, а саме загальна площа житлового будинку: АДРЕСА_1 . Для проведення відповідних реєстраційних дій необхідно надати технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. Державним реєстратором 27.10.2025 скеровано запит до Нововасилівської районної військової адміністрації та прийнято рішення про залишення заяви без руху у зв`язку з неподанням заявником (технічного паспорту) та неотримання державним реєстратором відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013. На запит державного реєстратора Нововасилівською районною військовою адміністрацією надано відповідь про неможливість підтвердження державної реєстрації права власності до 01.01.2013 за ОСОБА_1 , на розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно заявником не надано державному реєстратору й документів, які б підтверджували державну реєстрацію заявленого права до 01.01.2013. За таких підстав, державний реєстратор позбавлений можливості виконати вимогу п. 1 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376, селище Нововасилівка Мелітопольського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією Російською Федерацією територія України з 25.02.2022.

Вимоги ст. 264 ЦПК України, зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд не може не дійти висновку, що при розгляді справи слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Законом Української РСР «Про власність» від 07.02.1991 № 697-XII, Законом Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 07.12.1990 № 533-XII, постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 31.10.1975 № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 № 1/5, та іншими нормативними актами.

Так, за приписами ч. 1 ст. 112 ЦК УРСР (1963), передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII був введений в дію Закон України «Про власність».

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (1963),розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15.04.1991 поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачкою вчинялися дії щодо реєстрації за собою права власності на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 , однак наразі провести реєстрацію права власності на будинок неможливо.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 зазначила, що правила ст. 392 ЦК України, застосовуються не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом

Приписами ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачою про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на повагу до житла.

У практиці Європейського суду з прав людини визначення того чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме: від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання. Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02.12.2010).

З метою захисту прав позивачки на належне їй нерухоме майно, які вона не може захистити в позасудовому порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Нововасилівської селищної військової адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно,задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на будинок АДРЕСА_1 , який складається із: А1-житловий будинок, Б1-сарай, Г-погріб, В-вбиральня, Д-басейн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

24.08.2026