Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №309/2543/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2543/26

Провадження № 2/309/1367/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Кемінь В.Д. з участю секретаря судового засідання Плиска А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Плешинець Микола Васильович до Вишківської селищної ради, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Хустського нотаріального округу Чіжмарь Сергій Іванович, про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вишківської селищної ради, третя особа приватний нотаріус Хустського нотаріального округу Чіжмар С.І., про визнання права власності на житловий будинок.

У позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , на день своєї смерті він проживав за адресою АДРЕСА_1 , з ним разом проживали його дружина ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . На десь своєї смерті вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з нею разом проживав ОСОБА_1 , який проживав та опікувався померлою та її чоловіком з 2019 року, оскільки вони потребували постійного стороннього догляду враховуючи їхній стан здоров`я, а також те що дітей подружжя немало. Після їх смерті ОСОБА_1 організував та оплатив їх похорон.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно. До складу спадщини у відповідності до ст. 1218 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) ввійшли всі права та обов`язки, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Спадкове майно склалося: з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку померла отримала у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Чіжмарь С.І. За вказаною заявою нотаріусом зареєстрована спадкова справа за № 186/2025. Поряд з цим нотаріусом повідомлено про неможливість прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки державна реєстрація права власності на спадковий будинок не проводилась. Також померла ОСОБА_3 , прийняла спадщину після смерті своєї матері, однак спадщину не оформила. Крім цього відсутнє і рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки під цим будинком, що унеможливлює здійснення державної реєстрації за померлою. Враховуючи вищевикладене позивач змушений звернутись до суду для прийняття спадщини в судовому порядку.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились. Адвокат Плешинець М.В. подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник Вишківської селищної ради в судове засідання не з`явився, селищний голова Гайович Я.І., подав заяву від 14.09.2026 року у якій просить розглянути справу у їх відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Чіжмар С.І., подав до суду заяву від 16.09.2026 року про розгляд справи без його участі. Вирішення справи залишає на розсуд суду.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 09 вересня 2025 року.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На десь своєї смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_1 . На день їх смерті з ними разом проживав і ОСОБА_1 , який проживав та опікувався померлими з 2019 року, оскільки вони потребували постійного стороннього догляду враховуючи їхній стан здоров`я, а також те що дітей подружжя немало. Після їх смерті ОСОБА_1 організував та оплатив їх похорон, що підтверджується актом обстеження фактичного місця проживання зареєстрованого виконкомом Вишківської селищної ради за № 373 від 30.04.2026 року.

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № витягу: 83152804 від 05.11.2025 року стверджується реєстрація спадкової справи після смерті ОСОБА_3 за заявою позивача ОСОБА_1 .

Згідно будівельного паспорту на забудову земельної ділянки індивідуального забудовника за адресою АДРЕСА_1 за № 259/99 від 06.07.1999 року забудовником є померла матір ОСОБА_3 .

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 484247688 від 02.07.2026 року стверджено відсутність державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок від 15.06.2026 року, адреса житлового будинку: АДРЕСА_1 , найменування об`єкту: будинок садибного типу. Загальна площа становить 62,8 кв.м., житлова площа 24,0 кв.м. замовник ОСОБА_1 .

З Висновку про вартість майна від 30.06.2026 року встановлено, що ринкова (оціночна) вартість житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , складає: 130 971 грн. 00 коп. без ПДВ.

Таким чином позивачка не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою ст.1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці другому пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Положеннями ст. ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У відповідності до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно положень ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.328 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовстановлюючих документів на спадковий будинок не оформлено, тому держава офіційно не визнає ні право власності спадкодавця на нерухоме майно, ні право власності спадкоємця, набуте в порядку спадкування.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких встановлених у засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, та позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1268, 1270, 1274 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Хустського

районного суду: Кемінь В. Д.