Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №308/8372/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №308/8372/26

Суддя: Крегул М. М.

Справа № 308/8372/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Крегул М.М.,

за участю секретаря судового засідання Бєлікова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом адвоката Ковача Івана Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Ковач І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис № 17.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , про що 04 листопада 2019 року виконавчим комітетом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області складено відповідний актовий запис № 17.

Позивач зазначає, що з початку 2026 року фактичні шлюбні відносини між сторонами почали погіршуватись, що стало причиною втрати взаємної поваги. Станом на день подання позову сторони проживають окремо, сімейні стосунки між ними не підтримуються, фактично шлюб припинив своє існування. Рішення про розірвання шлюбу позивач прийняв остаточно і змінювати його не має наміру, оскільки примирятися з відповідачем не бажає, а подальше спільне життя і збереження шлюбу вважає неможливим та таким, що суперечить інтересам сторін.

Позивач також зазначає, що застосування передбачених статтею 111 СК України заходів щодо примирення подружжя є недоцільним, оскільки подальше спільне життя сторін неможливе, шлюб існує формально, а сім`я розпалася остаточно. Майнового спору між позивачем та відповідачем не має. Заходів досудового врегулювання спору та заходів забезпечення доказів або позову сторонами не вживалося.

03.07.2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов «відзив» в якому остання, просить позовну заяву задовольнити, не застосовувати заходи щодо примирення.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковач І.В. у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. При цьому, від останнього до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено по справі, 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що виконкомом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області зроблено запис № 17, що стверджується долученим до справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Як встановлено у судовому засіданні, подружнє життя у сторін не склалося. Про це свідчать ті обставини, що позивач та відповідач сімейних стосунків не підтримують, подальше збереження шлюбу сторони вважають неможливим.

Наведене дозволяє суду зробити висновок про те, що сторони втратили почуття поваги, любові та довіри один до одного і їх сім`я розпалася остаточно. Умови для їх примирення відсутні, а цей шлюб є формальним і подальше його збереження суперечить інтересам сторін.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Спору щодо поділу спільного майна позивачем не заявлялося.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому шлюб між сторонами справи слід розірвати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст.24,56,105,112,СК України, ст. ст.10,12,13,18,81,258,259,263-265,352,354,355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 06 серпня 2018 року виконавчим комітетом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис № 17.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суму сплаченого судового збору 1 064,96? грн. (одна тисяча шістдесят чотири грн. дев`яносто шість коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) .

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Крегул

Оригінал: reyestr.court.gov.ua