Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №307/3502/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Суд: Тячівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №307/3502/26

Суддя: Бобрушко В. І.

Справа № 307/3502/26

Провадження № 2-а/307/53/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Ком`яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги представник мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R552034 від 13 червня 2026 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що останній не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст..22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства пр. оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач та його представник вважають, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП позивач ОСОБА_1 не визнає, та зазначає, що повістку з ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував та така не направлялась йому засобами поштового зв`язку, працівники пошти про наявність повістки та постанови з ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомляли, а тому він не був належним чином повідомлений про розгляд адміністративної справи 13 червня 2026 року, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку йому не вручалася та не доводилася до його відома. Крім цього, представник зазначає, що про наявність постанови позивач ОСОБА_1 дізнався 21 серпня 2026 року після того як його банківська карта було заблокована. Державний виконавець розповів позивачу про відкриття відносно нього виконавчого провадження на підставі постанови винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №R552034 від 13 червня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву. Відзив мотивовано тим, що 13 червня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №R552034 від 13.06.2026 року за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , якою накладено штраф у розмірі 17000 гривень. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Плиска Ю.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд в порядку ст.205 ч.1 КАС України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов до висновку.

В судовому засіданні встановлено, що постановою від 13 червня 2026 року №R552034 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), допустивши порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

З Витягу військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 21 серпня 2026 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер в реєстрі оберіг 020820229361596200041, зазначені номер його мобільного телефону, адреса проживання, РНОКПП, електронна адреса, зазначено, що дані уточнено вчасно, дата уточнення – 10.05.2026 року, має відстрочку до 10 жовтня 2026 року.

Відповідно з скірншоту з сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження, вбачається що відносно ОСОБА_1 21 серпня 2026 року відкрито виконавче провадження №81793217.

Згідно з паспорту для виїзду за кордон виданого на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , вбачається що останній має візу Чеської республіки, яка дійсна до 31 березня 2027 року, та здійснював виїзди за кордон.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частина 1 ст.210-1 передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 ст.210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оборону України" визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду даної справи.

Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Також, суд зазначає, що абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який згідно оскаржуваної постанови порушив позивач ОСОБА_1 , визначено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно ч.9 ст.29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані та резервісти, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України) на прибуття для призову на збори, зобов`язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці. Поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після закінчення події, яка стала поважною причиною неприбуття військовозобов`язаного чи резервіста у строк, визначений у повістці, військовозобов`язаний чи резервіст зобов`язаний протягом трьох діб прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року за №673 затверджено Перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскаржувана постанова містить відомості про те, що було вчинене адміністративне правопорушення, однак не містить посилань на будь-які докази, які б підтвердили вчинення порушення позивачем.

При цьому, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Як встановлено судом, позивачу ОСОБА_1 не було відомо те, що йому необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки його не було належним чином повідомлено про необхідність з`явитися у попередньо визначені дату та час.

На думку суду, вказані обставини унеможливлювали прибуття позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ході ж розгляду даної адміністративної справи представником відповідача належним чином не спростовано доводи позивача щодо неправомірності притягнення його до відповідальності та відсутності доказів скоєння ним правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відзив відповідача містить лише перелік норм чинного законодавства, проте у відзиві відсутні обґрунтування заперечень проти позову, не додано належні та допустимі доказів на спростовування позиції позивача.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у оскаржуваній постанові обставин, а тому постанова від 13 червня 2026 року за №R552034 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.9, 210-1, 245, 247, 251, 252, 255, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст.2, 5-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 -1 КУпАП від 13 червня 2026 року за №R552034, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ,РНОКПП – НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Копії рішення суду негайно вручити особам, які брали участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення (складення) рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , України, РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий В.І. Бобрушко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua