Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №304/1837/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №304/1837/26

Суддя: Гевці В. М.

Справа № 304/1837/26 Провадження № 1-кп/304/250/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026078130000038 від 24 травня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зарічово Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше засудженого вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України, судимість за яким на час ухвалення цього вироку погашена відповідно до ч. 2 ст. 90 КК України,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

У С Т А Н О В И В:

23 травня 2026 року близько 20:00 години ОСОБА_3 , діючи умисно, без мети збуту, для власного вживання, перебуваючи на околиці м. Ужгород Закарпатської області, знайшов психотропну речовину - метамфетамін масою 0,1998 г, обіг якої обмежено, яку привласнив, тим самим незаконно придбавши її.

Надалі, продовжуючи реалізацію єдиного умислу, у період приблизно з 20:00 до 21:30 години 23 травня 2026 року ОСОБА_3 , перебуваючи за кермом транспортного засобу ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 , незаконно перевіз вказану психотропну речовину з околиці м. Ужгород до м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області.

Крім цього, ОСОБА_3 незаконно зберігав метамфетамін масою 0,1998 г у належному йому рюкзаку без мети збуту, для власного вживання, до моменту його виявлення працівниками відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області близько 21:30 години 23 травня 2026 року по вул. Ужанській, 25 у м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження. ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, підтвердив добровільність такої позиції, був ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження та надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Прокурор у обвинувальному акті заявив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку. За таких обставин, відповідно до ст. 302, ч. 2 ст. 381 та ст. 382 КПК України, суд розглянув обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без дослідження доказів у загальному порядку, на підставі обвинувального акта і доданих до нього матеріалів.

Оцінивши обвинувальний акт та додані матеріали, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_3 та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Призначаючи покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги необхідності й достатності покарання для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, є кримінальним проступком. Потерпілих у кримінальному провадженні немає, матеріальної шкоди не заподіяно.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, що встановлено за результатами медичного огляду 23 травня 2026 року.

Суд також ураховує, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, має професійно-технічну освіту, на диспансерному обліку у лікаря психіатра-нарколога не перебуває, вину визнав повністю. Дані про інше кримінальне провадження щодо нього суд не використовує як обставину, що обтяжує покарання, чи як негативну характеристику особи, оскільки винуватість у такому провадженні не встановлена обвинувальним вироком, що набрав законної сили.

З огляду на характер і фактичні обставини цього проступку, спосіб його вчинення, наявність як пом`якшуючих, так і обтяжуючої обставини, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що мета покарання може бути досягнута без застосування покарання, пов`язаного з обмеженням особистої свободи, шляхом призначення штрафу. Такий вид покарання, з огляду на статус ОСОБА_3 як військовослужбовця, не створює перешкод для подальшого проходження ним військової служби. Водночас, з урахуванням установлених обставин вчинення кримінального проступку, у тому числі перевезення психотропної речовини транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, суд вважає справедливим і співмірним визначити штраф вище мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 309 КК України - у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.

Вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із розстрочкою його виплати рівними частинами по 1700 грн щомісяця строком на десять місяців. Цей вирок набрав законної сили 28 квітня 2023 року.

Згідно з відомостями уповноваженого органу з питань пробації, призначений попереднім вироком штраф не сплачено. 24 березня 2025 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо його примусового стягнення. Водночас у розпорядженні суду відсутні відомості та докази, які б свідчили про ухилення ОСОБА_3 від відбування покарання, а також відсутні дані про інші обставини, що до закінчення строку давності зупиняли або переривали його перебіг у розумінні ч. 3, 4 ст. 80 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі. Перебіг цього строку починається з дня набрання обвинувальним вироком законної сили.

Отже, за відсутності обставин, передбачених ч. 3, 4 ст. 80 КК України, дворічний строк давності виконання вироку від 28 березня 2023 року закінчився 28 квітня 2025 року. Кримінальний проступок, який є предметом цього провадження, ОСОБА_3 вчинив 23 травня 2026 року, тобто після спливу зазначеного строку; крім того, ч. 4 ст. 80 КК України пов`язує переривання давності з вчиненням нового злочину.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 лютого 2025 року у справі № 229/207/24 (провадження № 51-2789кмо24) сформулювала висновок, за яким суд при розгляді нового обвинувачення, встановивши підстави, передбачені ст. 80 КК України, може вирішити питання про звільнення особи від відбування покарання за попереднім вироком безпосередньо у новому судовому рішенні; покарання, строк давності виконання якого сплив, не підлягає приєднанню за правилами ст. 71 КК України.

За таких обставин ОСОБА_3 підлягає звільненню від відбування покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, призначеного вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України. Підстав для призначення покарання за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 КК України, якщо вирок не було виконано і давність його виконання не переривалася, судимість погашається після закінчення строків давності виконання вироку. Отже, на час вчинення кримінального проступку 23 травня 2026 року судимість ОСОБА_3 за вироком від 28 березня 2023 року була погашена.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 09 червня 2026 року № СЕ-19/107-26/6291-НЗПРАП, становлять 2888,16 грн і відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 не обирався; підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 53, 65-67, 80, 90, ч. 1 ст. 309 КК України, ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, призначеного вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Речові докази:

- психотропну речовину - метамфетамін масою 0,1998 г, упаковану до спеціального пакета № 6587930 та передану на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, - знищити;

- мобільний телефон марки «POCO C75» чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який 28 травня 2026 року повернуто ОСОБА_3 під розписку, - залишити у його володінні;

- компакт-диск DVD-R «MEDIA» 4.7 GB/120 min із відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 09 червня 2026 року № СЕ-19/107-26/6291-НЗПРАП у розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуюча: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua