Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №187/1850/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 187/1850/26 Провадження №1-кп/0187/207/26

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасників кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петриківка в залі суду кримінальне провадження № 12026042250000150 від 29.04.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, Виноградівського району, смт. Вилок, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді стрільця групи спеціальних дій загону спеціальних дій військової частини НОМЕР_1 , утриманців не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений:

-21.12.2018 вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, із звільненням від відбуття покарання на підставі 75 КК України з іспитовим строком 2 роки

-01.03.2019 вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. (сплачено 22.05.2019 року);

-13.03.2019 вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, із звільненням від відбуття покарання на підставі 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

-18.12.2019 вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1, 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 09.09.2019 до відбуття визначено 3 роки позбавлення волі;

-02.02.2021 вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1, 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити до відбуття 3 роки позбавлення волі;

-29.11.2022 вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі;

-24.05.2023 вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70, 72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. Звільнений 12.07.2024 року з Солонянської ВК Дніпропетровської області №21 умовно достроково на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04.07.2024, невідбутий строк 2 роки 8 місяців 24 дні, (для проходження військової служби за контрактом) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 з 13.07.2024 року;

- 13 серпня 2025 вироком Самарського районного суду міста Дніпра за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2023 року до покарання, призначеного за даним вироком, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки,-

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України,-

Встановив:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, та проходячи її в посаді стрільця групи спеціальних дій загону спеціальних дій військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що на всій території України, у зв?язку зі збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України N?64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено, а востаннє - Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 13.07.2026 N? 596/2025, строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року, продовжено строком на 90 діб (тобто до 31 жовтня 2026 року), повторно 29 квітня 2026 року, близько 11:00 години, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, прибув до території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить раніше йому незнайомій ОСОБА_8 . Перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 неправдиві відомості про те, що він прийшов з метою надання допомоги. Під приводом ремонтних робіт з відновлення пошкоджених ділянок електричної мережі, яку заздалегідь пошкодив та не мав наміру проводити її відновлення, повідомив ОСОБА_8 також про те, що для їх відновлення потрібні грошові кошти. ОСОБА_8 будучи введеною в оману та впевненою, що оплачує грошові кошти за ремонт ділянок електричної мережі, добровільно передала ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 5000 гривень. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення останній зник, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, заздалегідь не маючи наміру їх повернення та виконання взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Також, 29 квітня 2026 року, близько 11:00 години, ОСОБА_4 знаходячись в будинку на огородженій території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_8 , маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, без дозволу власника, прослідував до кімнати вищевказаного будинку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та діючи на досягнення злочинного результату, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність діяння, скориставшись відсутністю свідків, переконавшись в тому, що його дії носять цілком таємний характер, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи при цьому, що своїми діями здійснює таємне безоплатне вилучення майна поза волею власника, таємно з металевої коробки, жовтого кольору, яка знаходилася в ніші плити твердого палива кімнаті будинку, викрав грошові кошти в сумі 30000 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_10 після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд пересвідчився, що позиція підсудного щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно в умовах воєнного стану та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, доведена та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем служби характеризується в основному позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, скоїв тяжкий злочин в період непогашеної судимості, тобто на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність, що насамперед свідчить про його несумлінне ставлення до загальноприйнятих норм і правил поведінки в суспільстві та його відношення до покладених на нього державою обов`язків. Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став та категорично не бажає цього робити, продовжує скоювати кримінальні правопорушення, що свідчить про сформованість стійкої спрямованості особистості обвинуваченого ОСОБА_4 на вчинення злочинів, підвищений рівень його суспільної небезпечності та неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Обставинами, що відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України пом`якшують покарання є щире каяття.

Обставин, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи обставини кримінального правопорушення та особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе тільки в умовах його ізоляції від суспільства, у виді реального позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів з боку обвинуваченого.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.

Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений 13 серпня 2025 вироком Самарського районного суду міста Дніпра за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2023 року до покарання, призначеного за даним вироком, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, згідно з приписами ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Нормами ч. 5 ст. 71 КК України визначено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

Так, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення та за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, керуючись при цьому правилами ч. 1 ст. 70 КК України. При застосуванні ч. 1 ст. 70 КК України при визначенні покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів суд, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, вважає необхідним застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим та на підставі положень ч.5 ст.71, ст.72 КК України до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Строк покарання обвинуваченому слід рахувати з 07 липня 2026 року, тобто з моменту взяття його під варту, зарахувавши йому в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 07 липня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін з урахуванням покарання, що призначається.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання за:

ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

ч.2 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.5 ст. 71 ,ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Самарського районного суду міста Дніпра від 13 серпня 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 07 липня 2026 року, зарахувавши у строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 07 липня 2026 року по 22 вересня 2026 із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Речові докази по справі: чоловічу сумку чорного кольору з написом «SIA SUN», металеву коробку жовтого кольру з-під чаю «Lipton» - повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_1