Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №183/6226/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6226/26

№ 1-кп/183/2035/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Дніпропетровська обл.,

м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62024170030000700 від 01.03.2024 р. за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Новогродівка, Донецької обл., громадянин України, з середньою освітою, одружений, на момент вчинення злочину перебував на посаді стрільця-помічника гранатометника 6 парашутно-десантної роти, 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 188 від 21 вересня 2022 р., солдата ОСОБА_4 зараховано на усі види забезпечень, а також призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 6 парашутно-десантної роти, 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат».

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статей 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та який діє на теперішній час.

Відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , 26.12.2022 о 08 годині 00 хвилин під час ранкової перевірки особового складу в базовому таборі військової частини НОМЕР_1 , з розташуванням у населеному пункті АДРЕСА_2 , було виявлено відсутність стрільця-помічника гранатометника 6 парашутно-десантної роти, 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат» ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Командуванню про причини самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 , не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, відтак останній з 26.12.2022, став проводити час на власний розсуд поза межами військової частини НОМЕР_1 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та, не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, відтак останній з 26.12.2022, став проводити час на власний розсуд поза межами військової частини НОМЕР_1 .

За час відсутності на службі ОСОБА_4 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 01.03.2023 коли ОСОБА_4 , було засуджено вироком Кіровського районного суду Дніпропетровської області за ст.263 ч.1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць та в подальшому 10.10.2024 засуджено вироком Чугуївського міського суду Харківської області за ст.407 ч.4 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, після чого ОСОБА_4 направлено для відбування покарання в ДУ «Солонянська виправна колонія №21» де останній утримується по теперішній час.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке кваліфікується як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив тяжкий злочин.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому судом визнається щире каяття.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він під час проходження військової служби зарекомендував себе з негативної сторони, одружений, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та спів мірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що вироком від 10 жовтня 2024 р. Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. Відповідно до ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року, більш суворим покаранням, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. Судом ухвалено строк відбування покарання обчислювати з 01.03.2023 р..

Таким чином на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком від 10 жовтня 2024 р. Чугуївського міського суду Харківської області слід остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців.

Зарахувати в строк відбування ОСОБА_4 покарання, призначеного за цим вироком, відбуте ним покарання у виді позбавлення волі за вироком від 10 жовтня 2024 р. Чугуївського міського суду Харківської області (в період з 01 березня 2023 р. по день набрання законної сили вироку у справі, що розглядається).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком від 10 жовтня 2024 р. Чугуївського міського суду Харківської області, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбування ОСОБА_4 покарання, призначеного за цим вироком, відбуте ним покарання у виді позбавлення волі за вироком від 10 жовтня 2024 р. Чугуївського міського суду Харківської області (в період з 01 березня 2023 р. по день набрання законної сили вироку у справі, що розглядається).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1