Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №208/11538/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/11538/24

провадження № 2/208/207/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

прокурора Єврейського Д.М.,

представника відповідача Григор`єва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/11538/24 за позовом Керівника Кам`янької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторінці відповідача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою та її повернення міській раді шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2024 виконувач обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чеботарьов Віталій Вікторович звернувся до суду в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив: зобов`язати ОСОБА_1 , усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою та повернути Кам`янській міській раді земельну ділянку площею 2574 кв.м., з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244 (реєстраційний номер нерухомого об`єкта 2792171312104), яка розташована по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва – житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м. (житлова площа 20,8 кв.м.), Б-1 сарай, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659526612104), житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м. (житлова площа 20,1 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659580512104), житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м. (житлова площа 49,0 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659559112104).

Позов мотивовано тим, що заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.07.2018 у справі № 207/133/18 за відповідачем було визнано право власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема житлові будинки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного судового рішення 01.10.2018 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на відповідні об`єкти нерухомості. Надалі відповідач за договорами дарування від 15 та 17 листопада 2018 року відчужив їх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII зазначеним особам передано у приватну власність земельні ділянки з кадастровими номерами 1210400000:02:027:0206, 1210400000:02:027:0207 та 1210400000:02:027:0205 для будівництва й обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. У подальшому, 20.08.2019, на підставі договорів дарування земельні ділянки та об`єкти нерухомості знову перейшли у власність ОСОБА_1 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2020 заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.07.2018 у справі № 207/133/18, яке було підставою для первісної державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно, скасовано. 01.09.2023 за заявою ОСОБА_1 три земельні ділянки об`єднано в одну земельну ділянку площею 0,2574 га з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244, право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Прокурор стверджує, що відповідач набув право власності на земельні ділянки внаслідок використання правовстановлюючих документів щодо об`єктів нерухомості, які фактично не існували, чим увів в оману орган місцевого самоврядування. На підтвердження зазначених обставин прокурор посилається на матеріали кримінального провадження № 12022041160000912, результати огляду місцевості, матеріали інвентаризаційних справ та інформацію уповноважених органів місцевого самоврядування. Зокрема, за твердженням прокурора, результати огляду зображень місцевості в Google Maps свідчать про відсутність станом на червень 2018 року житлових будинків за спірними адресами. Крім того, згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради від 06.09.2024 відсутні відомості про реєстрацію дозвільних документів на виконання будівельних робіт та введення відповідних об`єктів в експлуатацію. На переконання прокурора, спірні об`єкти нерухомості мають ознаки самочинного будівництва, а їх державна реєстрація та подальше набуття відповідачем права власності на земельні ділянки здійснені без належних правових підстав. Прокурор вважає, що зазначені обставини порушують права та законні інтереси територіальної громади міста Кам`янського в особі Кам`янської міської ради, оскільки перешкоджають здійсненню повноважень щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. Посилаючись на статті 375, 376, 391, 1212, 1213 ЦК України, статті 152, 212 ЗК України, прокурор вважає належним способом захисту порушених прав усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення Кам`янській міській раді та знесення об`єктів самочинного будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

17.10.2024 року ухвалою суду задоволено заяву в.о. керівника Кам`янської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 01.11.2024 відкрито провадження у справі № 208/11538/24 та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

06.02.2025 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що житлові будинки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , які прокурор просить знести, фактично відсутні, оскільки були знесені на підставі його нотаріально посвідченої заяви від 16.06.2023. Відомості про знищення зазначених об`єктів внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому факт відсутності споруд, на думку відповідача, підтверджується також матеріалами огляду земельної ділянки, на які посилається сам прокурор. Щодо вимоги про повернення Кам`янській міській раді земельної ділянки площею 0,2574 га з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244 відповідач зазначив, що набув право власності на неї у встановленому законом порядку на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 20.08.2019, укладених із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначені особи, у свою чергу, набули право власності на земельні ділянки на підставі рішення Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII. Надалі земельні ділянки були об`єднані в одну, право власності на яку зареєстровано за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідач наголосив, що договори дарування недійсними не визнані, рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у приватну власність не скасоване, а державна реєстрація його права власності залишається чинною. Відтак, на його переконання, правові підстави для повернення земельної ділянки Кам`янській міській раді відсутні. Крім того, відповідач заперечив твердження прокурора про відсутність об`єктів нерухомості станом на червень 2018 року, посилаючись на матеріали цивільної справи № 207/133/18, технічну та правовстановлюючу документацію, яка передавалася під час укладення договорів дарування. Зазначив, що висновки прокурора, зроблені на підставі огляду зображень Google Maps, є припущеннями та не підтверджують відсутності відповідних об`єктів на момент набуття права власності. Також, відповідач вказав, що кримінальне провадження № 12022041160000912, на матеріали якого посилається прокурор, не завершене, підозру йому не повідомлено, а судового рішення, яким встановлено протиправність його дій, немає. Окремо відповідач зазначив, що прокурором не доведено порушення інтересів держави або Кам`янської міської ради, оскільки земельна ділянка набута ним на законних підставах, використовується за призначенням, а земельний податок сплачується до місцевого бюджету. Крім того, відповідач повідомив, що з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації займається волонтерською діяльністю, а спірна земельна ділянка використовується ним для безкоштовного тимчасового зберігання, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів Збройних Сил України й інших військових формувань. Посилаючись на статтю 41 Конституції України, статті 317, 319, 321 ЦК України, статтю 90 ЗК України та практику Європейського суду з прав людини, відповідач наголосив на непорушності права приватної власності та необхідності дотримання справедливого балансу між суспільними інтересами і правами власника майна. Водночас відповідач зазначив, що судове рішення у справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , у зв`язку з чим просив залучити їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

10.04.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Григор`євим М.І. подано заяву про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

У відповіді на відзив від 10.04.2025 року прокурор заперечив проти доводів відповідача ОСОБА_1 , вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог. Прокурор зазначив, що первісне набуття відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_3 , 46в, відбулося на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.07.2018 у справі № 207/133/18, яке в подальшому скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2020. На переконання прокурора, відповідач, використовуючи зазначене судове рішення, зареєстрував право власності на об`єкти нерухомості, які фактично не існували, після чого відчужив їх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Останні отримали у приватну власність земельні ділянки на підставі рішення Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII, а надалі за договорами дарування від 20.08.2019 передали їх відповідачу. Прокурор вважає, що зазначені дії свідчать про недобросовісність відповідача під час набуття права власності на земельні ділянки та використання ним механізму оформлення права власності на нерухоме майно з метою подальшого отримання земель комунальної власності. Щодо доводів відповідача про відсутність житлових будинків у зв`язку з їх знесенням у 2023 році прокурор зазначив, що матеріали огляду супутникових знімків місцевості за 2017, 2018, 2019 та 2021 роки свідчать про відсутність відповідних об`єктів нерухомості на спірних земельних ділянках ще до подання відповідачем заяви про їх знищення від 16.06.2023. Таким чином, на думку прокурора, посилання відповідача на знесення будівель у 2023 році не спростовує обставин набуття ним права власності на земельні ділянки під об`єктами нерухомості, фактичне існування яких не підтверджено. Стосовно заперечень відповідача щодо використання матеріалів кримінального провадження прокурор зазначив, що відсутність обвинувального вироку не перешкоджає використанню доказів, отриманих у межах кримінального провадження, під час розгляду цивільної справи. На підтвердження цієї позиції прокурор послався на постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 та від 25.06.2024 у справі № 904/3911/23. Щодо доводів відповідача про відсутність порушення інтересів держави прокурор зазначив, що Кам`янська міська рада, будучи обізнаною про обставини самочинного будівництва та скасування судового рішення, яке стало підставою для первісної реєстрації права власності на нерухоме майно, не вжила належних заходів для захисту інтересів територіальної громади. Прокурор наголосив, що міська рада, незважаючи на обізнаність про спірні обставини, передала земельні ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , чим, на його переконання, допустила вибуття земель комунальної власності поза волею територіальної громади. При цьому прокурор зазначив, що неодноразово звертався до Кам`янської міської ради із запитами щодо вжиття заходів для поновлення порушених прав територіальної громади, однак уповноважений орган самостійно належного захисту не здійснив. Посилаючись на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор вважав доведеними підстави для представництва інтересів держави в особі Кам`янської міської ради.

Кам`янська міська рада у поданих 09.04.2025 додаткових поясненнях заперечила проти задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не відповідають інтересам територіальної громади. На обґрунтування своєї позиції міська рада зазначила, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку. Зокрема, рішенням Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_2 , 46б, 46в, передано у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які 20.08.2019 відчужили їх відповідачу за договорами дарування. Надалі зазначені земельні ділянки об`єднано в одну площею 0,2574 га з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . Міська рада наголосила, що рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність прийнято в межах наданих їй повноважень та відповідно до вимог земельного законодавства, а підстави вважати його незаконним відсутні. Крім того, міська рада заперечила доводи прокурора щодо відсутності об`єктів нерухомості на спірних земельних ділянках, зазначивши, що відомості, отримані шляхом огляду зображень Google Maps, не підтверджують достовірно факту відсутності відповідних будівель на момент набуття права власності на них. Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави міська рада зазначила, що самостійно здійснює повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності та захисту інтересів територіальної громади. При цьому прокурор, на її переконання, не довів наявності порушеного інтересу держави, який потребує судового захисту, а також обставин неналежного здійснення міською радою своїх повноважень. Міська рада наголосила, що неодноразово повідомляла прокуратуру про відсутність підстав для звернення до суду із зазначеним позовом та не підтримує заявлених прокурором вимог. На її переконання, незгода прокурора з позицією органу місцевого самоврядування сама по собі не свідчить про бездіяльність останнього та не створює підстав для представництва його інтересів у суді. Також міська рада зазначила, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на законних підставах, а відповідачем сплачуються відповідні земельні платежі до місцевого бюджету. Відтак, на її думку, повернення земельної ділянки та знесення об`єктів нерухомості не сприятиме відновленню інтересів територіальної громади, а навпаки, може призвести до втрат місцевого бюджету. Посилаючись на положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практику Верховного Суду, міська рада вважала обраний прокурором спосіб захисту неефективним і таким, що не забезпечує справедливого балансу між інтересами держави та правами власника майна.

02.06.2026 року через Електронний суд від представника позивача Кам`янської міської ради надійшли додаткові пояснення в яких представник просив позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення Кам`янській міській раді шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва задовольнити у повному обсязі. В обгрунтування пояснень представник позивача посилався та те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2020 це заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська № 207/133/18 від 11.07.2018 скасовано в повному обсязі. Відтак, правова підстава для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на житлові будинки відпала ще до об`єднання земельних ділянок. Усі подальші правочини - договори дарування нерухомого майна та земельних ділянок, їх повернення ОСОБА_1 у 2019 році, а також об`єднання ділянок у кадастровий номер 1210400000:02:027:0244 площею 0,2574 га - вчинені без законної підстави. Кам`янська міська рада наголосила, що ухвалюючи рішення № 1447-33/VII, рада діяла на підставі документів, що містили недостовірні відомості про існування об`єктів нерухомості. Вважає доведеним факт самочинного будівництва. Самочинне будівництво об`єктів без дозвільних документів, незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності шляхом введення ради в оману порушують права всієї територіальної громади та принцип рівності всіх перед законом у сфері містобудування, тому позов є обгрунтованим.

У запереченнях на відповідь на відзив від 28.04.2025 відповідач ОСОБА_1 не погодився з доводами прокурора, вважаючи їх необґрунтованими, та наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначив, що право власності на спірну земельну ділянку площею 0,2574 га, кадастровий номер 1210400000:02:027:0244, набув у встановленому законом порядку на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 20.08.2019, укладених із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Останні отримали відповідні земельні ділянки у приватну власність на підставі рішення Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII. Договори дарування недійсними не визнані, а державна реєстрація права власності відповідача не скасована. Посилаючись на відсутність спору між ним та Кам`янською міською радою, яка не підтримує позовні вимоги прокурора, відповідач вважав, що підстави для задоволення позову відсутні. Щодо доводів прокурора про відсутність об`єктів нерухомості на земельних ділянках у 2018 році відповідач зазначив, що на момент розгляду справи № 207/133/18 відповідні будівлі існували, що, за його твердженням, підтверджувалося технічною документацією, долученою до матеріалів зазначеної справи. На переконання відповідача, результати огляду супутникових знімків Google Maps від 25.09.2024 не є достатніми доказами відсутності будівель у попередні періоди. Відповідач наголосив, що житлові будинки за адресами: АДРЕСА_2 , 46б, 46в, були знесені до 16.06.2023, про що ним подано нотаріально посвідчену заяву. Відсутність зазначених об`єктів, на його думку, підтверджується також відомостями державних реєстрів та протоколами огляду від 20.09.2024 і 25.09.2024, на які посилається сам прокурор. У зв`язку із цим відповідач вважав неможливим задоволення вимоги про знесення об`єктів, які фактично вже не існують. Стосовно посилань прокурора на матеріали кримінального провадження № 12022041160000912 відповідач зазначив, що досудове розслідування не завершено, повідомлення про підозру йому не вручено, обвинувальний вирок відсутній, а тому твердження про протиправність його дій вважав недоведеними. Крім того, відповідач заперечив наявність порушення інтересів держави та Кам`янської міської ради, посилаючись на законність набуття земельної ділянки, сплату земельного податку до місцевого бюджету та використання ділянки для волонтерської діяльності, зокрема тимчасового зберігання, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань. Окремо відповідач зазначив, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки спірна земельна ділянка зареєстрована за ним на праві приватної власності, а вимоги про її повернення заявлено як усунення перешкод у користуванні майном. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на положення статей 387, 388, 391 ЦК України та практику Великої Палати Верховного Суду.

12.05.2025 року представником відповідача – адвокатом Григор`євим М.І. подано до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

13.06.2025 року від представника відповідача – адвоката Григор`єва М.І. до суду надійшло уточнене заперечення.

20.06.2025 року керівником Кам`янської окружної прокуратури подано клопотання про зупинення провадження по справі.

Ухвалою суду від 22.10.2025 за заявою відповідача від 29.04.2025 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмету спору, залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

24.11.2025 року представником відповідача – адвокатом Григор`євим М.І. подано до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі.

05.03.2026 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання керівника Кам`янської окружної прокуратури про зупинення провадження по справі.

Ухвалою суду від 05.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 208/11538/24 та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою суду від 24.04.2026 ОСОБА_4 виключено з числа третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, у зв`язку зі смертю останньої, про що не було відомо на час її залучення у якості третьої особи.

У судових засіданнях прокурор Кам`янської окружної прокуратури, представник Кам`янської міської ради та представник відповідача - адвокат Григор`єв підтримали свої позиції, викладені у позовній заяві, у відзиві на неї та додаткових поясненнях.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання не з`являлись, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлялись шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомляли Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

11.09.2026 року у судовому засіданні після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення судового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України , а саме на 21.09.2026 року о 17 годині 00 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинска у справі № 207/133/18 від 11.07.2018 за позовом ОСОБА_6 ОСОБА_7 до ТОВ «Дніпродзержинський дослідний завод» та ОСОБА_8 та за зустрчним позовом ОСОБА_8 ,, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, невиплаченої при звільнені працівника і середнього заробітку за час затримки її виплати, визнано за ОСОБА_1 право власності на обєкти нерухомості - комплекс нежитлових будівель та споруд, загальною площею 169,1 м.кв., який складається з наступного: А-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 58,7 м.кв., Г-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 110,4 м. кв., №1 хвіртка, №2 водопровід, № 3 огорожа, №5 ворота та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 12.09 для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:027:0138, площа земельної ділянки – 0,1 га, на якій розташований комплекс будівель та споруд; - житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м. (житлова площа 20,8 кв.м.), Б-1 сарай, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; - житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м. (житлова площа 20,1 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; - житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м. (житлова площа 49,0 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

01.10.2018 державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської обалсті Єрмолай Ростиславом Володимировичем на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська № №207/133/18 від 11.07.2018 зареєстровано право власності на споруди за адресою: АДРЕСА_1 в за ОСОБА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 15.11.2018 та 17.11.2018 право власності на вказані споруди відчуджено на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 шляхом укладання договорів дарування на споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Кам`янської міської ради із заявами про отримання земельних ділянок у власність.

Рішенням 33 сессії VII скликання Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII надано ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером 1210400000:02:027:0206 (0,0852 га.), ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером 1210400000:02:027:0207 (0,0862 га.), ОСОБА_4 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 в 1210400000:02:027:0205 (0,0860 га.) у приватну власність, під неіснуючі споруди для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

20.08.2019 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 уклали договори дарування споруд та вищевказаних земельних ділянок, за адресою: АДРЕСА_1 в з ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2020 заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська № 207/133/18 від 11.07.2018 скасовано, та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, невиплаченої при звільнені працівника і середнього заробітку за час затримки її виплати відмовлено в повному обсязі.

На підставі нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 16.06.2023 про знесення житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 , право власності відповідача на них припинено, що підтверджено інформацією Державного реєстру речових прав (інформаційні довідки від 12.09.2024 № 394647024, 394660723, 394669954).

Державним реєстратором виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області Мєдвєдєвою С.В. 01.09.2023 на підставі нотаріально засвідченої 16.06.2023 заяви ОСОБА_1 про об`єднання земельних ділянок об`єднано земельні ділянки з кадастровими номерами 1210400000:02:027:0205, 1210400000:02:027:0206, 1210400000:02:027:0207 в одну земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244 площею 0.2574 га. та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 за номером 51625145, індексний номер рішення 69172045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2792171312104.

На цей час земельні ділянки 1210400000:02:027:0205, 1210400000:02:027:0206, 1210400000:02:027:0207 – об`єднанні в одну земельну ділянку - 1210400000:02:027:0244.

Звертаючись до суду, прокурор посилався на те, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку внаслідок використання документів щодо об`єктів нерухомості, які фактично не існували, а тому земельна ділянка підлягає поверненню Кам`янській міській радіПри вирішенні справи суд виходить з наступного.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Частина 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає представництво прокурором законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі відсутності такого органу. Відповідні процесуальні повноваження прокурора передбачені статтею 56 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 роз`яснила, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, може кваліфікуватися як бездіяльність; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», якщо після повідомлення компетентний орган самостійно не звернувся до суду.

Матеріалами справи підтверджено, що Кам`янська міська рада була обізнана про обставини набуття та реєстрації спірних об`єктів, однак самостійно належного судового захисту інтересів територіальної громади не здійснила. Кам`янська окружна прокуратура неодноразово у листах від 01.03.2023 за № 04/56-1079ВИХ-23, від 05.09.2023 за № 04/56-5204ВИХ-23, просила повідомити щодо найбільш ефективного способу захисту у зв`язку із набуттям права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки.

У відповідь на вказані листи Директор департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради у листах від 13.03.2023 за вих. № 04-07/330, від 15.09.2023 за вих. № 07-07/1345 зазначав про доцільність подальшого вжиття заходів цивільно-правового характеру (подання позовів) щодо скасування права власності на об`єкти нерухомості (будівлі, споруди) проводити органами прокуратури.

Листом від 30.09.2024 № 56-6058вих-24 Кам`янська окружна прокуратура повідомила міську раду про намір здійснювати представництво інтересів держави. Отже, суд визнає підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Кам`янської міської ради.

При цьому, суд зазначає, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У позовній заяві прокурор зазначив, що спірні земельні ділянки є власністю Кам`янської міської територіальної громади як власника земель комунальної власності.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади у цій справі відбулося внаслідок незаконного позбавлення її права власності на спірні земельні ділянки, прокурор звернувся до суду в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельних ділянок.

Порушення інтересів держави полягає також у тому, що внаслідок незаконного розпорядження землею порушується і суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства, й положення законодавства України щодо обов`язків органів влади та місцевого самоврядування діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку призводить до свавілля відповідних органів та знищення правового порядку у державі.

Подання позову прокурором за умови бездіяльності з боку органу місцевого самоврядування є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави та відновлення правопорядку.

Отже, у справі, що переглядається, прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави в особі Кам`янської міської територіальної громади як власника земель комунальної власності й подав позов із дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо правового режиму спірних земельних ділянок та оцінки правомірності її вибуття, суд зазначає, що в обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на не надання прокурором ніяких доказів у підтвердження його припущень щодо будівництва ним ОСОБА_1 самочинно об`єктів нерухомого майна на земельних ділянках по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 . Вказує на те, що станом на час розгляду Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська справи № 207/133/18 на вказаних земельних ділянках були наявні всі об`єкти нерухомого майна, які зазначені у вказаному судовому рішенні. Наявність зазначеного нерухомого майна підтверджена технічною документацією на нього, копії якої приєднувались до матеріалів справи.

Суд зазначає, що оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Надаючи оцінку питанню допустимості доказів суд бере до уваги норми статей 13 і 81 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц наведено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Зі змісту мотивувальної частини заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.07.208 у справі № 207/133/18 вбачається, що у зустрічній позовній заяві позивачі за зустрічним позовом зазначають, що 01.12.2017 року між позивачами та відповідачем за зустрічним позовом було укладено Попередній договір міни відповідно до умов якого, позивач ОСОБА_13 зобов`язується передати у власність відповідача 1/10 частину обєкту нерухомості комплексу нежитлових будівель та споруд, який знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ; у свою чергу відповідач зобов`язується передати у власність позивача-1 1/10 частину обєкту нерухомості комплексу птахоферми, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . Міна зазначеного нерухомого майна здійснюється між Позивачем-1 та Відповідачем без жодних взаємних доплат; позивач-3 ОСОБА_1 зобов`язується передати у власність відповідача-1 1/12 частину обєкту нерухомості комплексу будівель,який знаходитьсяза АДРЕСА_6 , у свою чергу відповідач зобов`язується передати у власність позивача на підставі Договору міни нерухомого майна 1/10 частину обєкту нерухомості комплексу птахоферми, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . Міна зазначеного нерухомого майна здійснюється між Позивачем та Відповідачем без жодних взаємних доплат; позивач-3 ОСОБА_1 зобов`язується передати у власність Відповідача-1 1/2 частину обєкту нерухомості комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , 1/2 частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 12.09 для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:027:0138, площа земельної ділянки 0,1 га, на якій розташований комплекс будівель та споруд, 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , у свою чергу Відповідач зобов`язується передати у власність Позивача-3 на підставі Договору міни нерухомого майна 1/5 частину обєкту нерухомості комплексу птахоферми, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . Міна зазначеного нерухомого майна здійснюється між Позивачем-3 та Відповідачем без жодних взаємних доплат.

Інших відомостей щодо житлових будинків по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 в вказане судове рішення не місить.

Згідно мотивувальної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2020 у справі № 207/133/18, матеріали справи не містять будь-якого процесуального документу (позовної заяви, зустрічної позовної заяви, тощо), що містив би позовні, зокрема, ОСОБА_1 , про визнання недійсним попереднього договору міни нерухомого майна від 01.12.2017 року, про визнання права власності, зокрема, на наступні об`єкти нерухомості за ОСОБА_1 на комплекс нежитлових будівель та споруд, загальною площею 169,1 м.кв. по АДРЕСА_2 ; на земельну ділянку по АДРЕСА_2 для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:027:0138; на житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м. по АДРЕСА_2 ; на житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м. по АДРЕСА_2 . При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, грубо порушивши норми процесуального права, безпідставно вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_6 до ТОВ «Хіміко-дослідний завод» (до перейменування ТОВ «Дніпродзержинський дослідний завод») та визнав право власності на нерухоме майно за вказаними вище особами, що стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, зі змісту судових рішень першої та другої інстанції у справі № 207/133/18 не вбачається наявності технічної документації на спірні житлові приміщення по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , копії якої у матеріалах вказаної справи відсутні.

Інших доказів наявності у відповідача житлових приміщень по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 відповідачем не надано.

Відповідно, відсутні докази наявності у ОСОБА_1 законного права власності на вказані житлові приміщення, що свідчить про самочинне будівництво об`єктів нерухомого майна, які були згодом знесені відповідачем, з метою в подальшому безпідставного оформлення права власності на земельні ділянки, що розташовані під вказаними житловими приміщеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано ст. 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 16.06.2023 про знесення житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 , право власності відповідача на них припинено, що підтверджено інформацією Державного реєстру речових прав (інформаційні довідки від 12.09.2024 № 394647024, 394660723, 394669954).

Разом із цим, матеріалами справи не підтверджено факт законного набуття ОСОБА_1 права власності на вказані житлові будинки. Також, матеріалами справи не підтверджено взагалі існування житлових будинків за зазначеною адресою.

Натомість, на момент винесення Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська заочного рішення у справі № 207/133/18 від 11.07.2018, відповідно до матеріалів інвентаризаційних справ № 13913, 13914, 13915 в ОКП «ДБТІ» будь-які правовстанавлюючі документи на вищевказані споруди – відсутні.

Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради від 06.09.2024 за № 01вих-06/187, в реєстрі будівельної діяльності в розділі Реєстр дозвільних документів відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання підготовчих та/або будівельних робіт, введення в експлуатацію закінчених будівництвом споруд.

За інформацією Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради від 04.09.2024 за № 2н/251 за даними інформаційної бази містобудівного кадастру за період з 26.08.2009 по теперішній час надання (присвоєння, зміна) адреси: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 в Управлінням не здійснювалось.

Отже, житлові будинки, які були знесені ОСОБА_1 , про що останнім зазначено у нотаріально засвідченій заяві від 16.06.2023 є самочинно збудованими.

При цьому, суд погоджується з твердженням відповідача, що відомості та матеріали кримінального провадження № 12022041600000912 від 09.11.2022, на які посилається прокурор, самі по собі не підтверджують незаконність набуття ним майна, а встановлені в межах досудового розслідування обставини щодо відсутності на спірних земельних ділянках житлових приміщень не мають для цього цивільного спору наперед установленого значення.

З огляду на це, у спірному випадку мова йде саме про самочинне будівництво, оскільки факт знесення відповідачем житлових будівель підтверджено матеріалами справи. Водночас, підтвердження законності набуття ним права власності на вказані будівлі – відсутнє.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 звернула увагу, що ст. 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, факт наявності на спірних земельних ділянках житлових будівель самочинного будівництва порушує права Кам`янської міської територіальної громади.

Щодо обраних прокурором способів захисту суд зазначає, що за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 638/14632/14-ц, від 17 січня 2024 року у справі № 520/16267/19.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Враховуючи наведене, особа, звертаючись із позовом до суду, має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказаний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 753/5575/20.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

У постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Вимога прокурора про повернення земельної ділянки має ознаки віндикаційної вимоги, незважаючи на її формулювання як усунення перешкод у користуванні.

З огляду на це, у спірному випадку прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки належним є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Також, оцінюючи позовну вимогу прокурора про повернення Кам`янській міській раді земельної ділянки площею 0,2574 га, кадастровий номер 1210400000:02:027:0244, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням відповідних органів у межах їхніх повноважень.

Судом встановлено, що рішенням Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_2 , 46б, 46в, передано у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

20.08.2019 зазначені особи уклали з ОСОБА_1 нотаріально посвідчені договори дарування відповідних земельних ділянок.

У подальшому земельні ділянки об`єднано в одну земельну ділянку площею 0,2574 га, кадастровий номер 1210400000:02:027:0244, право приватної власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває у зареєстрованому приватному володінні ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи вимогу про повернення земельної ділянки, прокурор посилається на незаконність первісного оформлення права власності на об`єкти нерухомості, що стало передумовою подальшої передачі земельних ділянок у приватну власність.

Отже, за своїм змістом спір стосується правомірності вибуття земельної ділянки з комунальної власності та набуття її відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність у позивача володіння майном.

При цьому відсутність або наявність володіння нерухомим майном визначається з огляду на принцип реєстраційного підтвердження володіння.

За загальним правилом у разі незаконного вибуття нерухомого майна з володіння власника та державної реєстрації права власності за іншою особою належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до статей 387, 388 ЦК України.

Суд враховує, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель, які відповідно до земельного законодавства можуть перебувати у приватній власності.

Відтак правовий підхід щодо можливості повернення за негаторним позовом земель, які за законом не можуть перебувати у приватній власності, не підлягає автоматичному застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо вимоги про знесення суд виходить із положень статті 376 ЦК України та необхідності ефективного захисту права. Судове рішення про знесення має стосуватися реально наявних об`єктів, щодо яких можливе виконання відповідного обов`язку.

Тобто вимога про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва за своєю правовою природою може бути належним способом захисту.

Вирішальним для заявленої вимоги про знесення є те, чи існували визначені прокурором об`єкти на момент звернення до суду та чи може їх знесення фактично відновити порушене право.

Як було зазначено раніше, матеріалами справи підтверджено, що на підставі нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 16.06.2023 про знесення житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 , право власності відповідача на них припинено, що підтверджено інформацією Державного реєстру речових прав (інформаційні довідки від 12.09.2024 № 394647024, 394660723, 394669954).

Більше того, сам прокурор посилається на протоколи огляду від 20.09.2024 та 25.09.2024, відповідно до яких на спірній земельній ділянці відсутні відповідні споруди. Таким чином, на момент звернення прокурора до суду із цим позовом у жовтні 2024 року спірні житлові будівлі вже не існували. Відповідно, відсутній об`єкт, щодо якого можна застосувати такий спосіб захисту, як знесення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо застосованих заходів забезпечення позову суд зазначає.

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалою від 17.10.2024 року заяву в.о. керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чеботарьова В.В. про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м. (житлова площ 20,8 кв.м.), Б-1 сарай, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659526612104), житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м. (житлова площа 20,1 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний об`єкт нерухомого майна - 1659580512104), житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м. (житлова площа 49,0 кв.м.), Б-1 літня кухня В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1659559112104), земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244 площею 0.2574 га. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2792171312104).

Заборонено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо житлового будинку, загальною площею 35,8 кв.м, який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.с. (житлова площа 20,8 кв.м.), Б-1 сарай, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659526612104), житлового будинку, загальною площею 39,9 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м. (житлова площа 20,1 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний об`єкт нерухомого майна – 1659580512104) житлового будинку, загальною площею 78,2 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м. (житлова площа 49,0 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1659559112104), земельної ділянки з кадастрові номером 1210400000:02:027:0244 площею 0.2574 га. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2792171312104), відомості щодо яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання рішення у цій справі після набрання ним законної сили, враховуючи що позов не підлягає задоволенню суд вважає, що наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.10.2024 року у справі № 208/11538/24, провадження № 2-з/208/212/24.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Керівника Кам`янької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторінці відповідача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою та її повернення міській раді шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва – відмовити.

Заходи забезпечення позову у справі № 208/11538/24, провадження № 2-з/208/212/24 накладені ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.10.2024 року – скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Сторони по справі:

Позивач - Керівник Кам`янької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради ОСОБА_16 (код ЄДРПОУ 0290993826, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. І.Ясюковича, буд. 2)

Позивач - Кам`янська міська рада (код ЄДРПОУ 24604168, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пл. П. Калнишевського, 2).

Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ).

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторінці відповідача

ОСОБА_2 (РНОКПП не відомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_8 )

ОСОБА_3 (РНОКПП не відомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_9 )

Повний текст рішення складено та проголошено 21.09.2026 року о 17 годині 35 хвилин.

Суддя В.Г. Гречана