Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №208/11549/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/11549/24

провадження № 2/208/209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського в складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

прокурора Єврейського Д.М.,

представника відповідача - адвоката Григор`єва М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду у м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/11549/24 за позовом Керівника Кам`янької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторінці відповідача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації та припинення права володіння, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2024 виконувач обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чеботарьов Віталій Вікторович звернувся до суду в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 15.07.2025, просив:

- витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244 площею 0.2574 га.,(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2792171312104), яка складається з земельних ділянок з кадастровими номерами 1210400000:02:027:0205 площею 0,0860 га. по АДРЕСА_1 , 1210400000:02:027:0206 площею 0,0852 га. по АДРЕСА_1 , 1210400000:02:027:0207 площею 0,0862 га. по АДРЕСА_1 );

- скасувати державну реєстрацію проведену державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської обалсті Єрмолай Ростиславом Володимировичем на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська №207/133/18 від 11.07.2018 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 за номером 28224178, індексний номер рішення 43336036, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659526612104.

- скасувати державну реєстрацію проведену державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської обалсті Єрмолай Ростиславом Володимировичем на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська №№207/133/18 від 11.07.2018 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 за номером 28225093, індексний номер рішення 43337139, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659580512104.

- скасувати державну реєстрацію державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської обалсті Єрмолай Ростиславом Володимировичем на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська №207/133/18 від 11.07.2018 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в за ОСОБА_1 за номером 28224716, індексний номер рішення 43336686, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659559112104.

- припинити право володіння на житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м. (житлова площа 20,8 кв.м.), Б-1 сарай, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659526612104); - житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м. (житлова площа 20,1 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659580512104); - житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м. (житлова площа 49,0 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1659559112104) за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 проведену на підставі рішення державного реєстратора обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» Лавроненко О.О. від за номером 27962941, індексний номер рішення 43052772 від 14.09.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33064512104, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права володіння із закриттям розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційних справ на об`єкти нерухомого майна, за реєстраційними номерами, а саме: 1659526612104, 1659580512104 1659559112104.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: АДРЕСА_3 , на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.07.2018 у справі № 207/133/18. На підставі зазначеного судового рішення 01.10.2018 державним реєстратором було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на відповідні об`єкти. Надалі ОСОБА_1 15 та 17 листопада 2018 року відчужив зазначені об`єкти шляхом укладення договорів дарування часток на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після цього рішенням Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII зазначеним особам було передано у приватну власність земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами 1210400000:02:027:0206, 1210400000:02:027:0207 та 1210400000:02:027:0205 відповідно. 20.08.2019 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договори дарування об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок на користь ОСОБА_1 . У подальшому, 01.09.2023 за заявою ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки було об`єднано в одну земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244, площею 0,2574 га, право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Прокурор зазначає, що заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.07.2018 було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2020, якою у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Отже, на думку прокурора, правова підстава для первинної державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірні об`єкти нерухомості відпала. З огляду на це, прокурор зазначає, що набувачем спірних земельних ділянок та спірні об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . За результатами огляду земельних ділянок 20.09.2024 прокурором встановлено відсутність на них будь-яких будівель чи споруд. Також прокурор зазначає, що за даними огляду сторінки Google Maps, станом на червень 2018 року на відповідній території була наявна лише одна споруда, що, на думку прокурора, спростовує існування трьох окремих житлових будинків у зазначених документах. Прокурор вважає, що внаслідок незаконної реєстрації права власності на самочинно збудовані об`єкти та подальшого оформлення земельних ділянок у приватну власність порушено права та інтереси Кам`янської міської територіальної громади як власника земель комунальної власності. На його думку, спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади поза її законною волею, а тому підлягає витребуванню у відповідача на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України. Також прокурор зазначає, що наявність зареєстрованих прав на спірні об`єкти та земельну ділянку перешкоджає Кам`янській міській раді здійснювати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження майном територіальної громади. У зв`язку з цим заявлено вимоги про скасування державної реєстрації речових прав на три житлові будинки та припинення права володіння ОСОБА_1 цими об`єктами. Підставою для звернення прокурора до суду зазначено бездіяльність Кам`янської міської ради, яка, будучи обізнаною про обставини незаконного набуття права власності та про скасування судового рішення, самостійно не звернулася до суду із відповідним позовом. Прокурор посилається на неодноразове листування з міською радою у 2021–2024 роках та зазначає, що 30.09.2024 повідомив міську раду про намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі № 208/11549/24 та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

07.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву.

10.04.2025 року керівник Кам`янської окружної прокуратури подав до суду клопотання про долучення доказів.

10.04.2025 року представник Кам`янської міської ради подав до суду додаткові пояснення у справі.

10.04.2025 року адвокат Григор`єв М.І подав до суду заяву про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору та клопотання щодо приєднання доказів до матеріалів справи.

01.05.2025 року від представника Кам`янської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

12.05.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заперечення.

12.05.2025 року від керівника Кам`янської окружної прокуратури надійшло заперечення на заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без руху.

16.07.2025 року від керівник Кам`янської окружної прокуратури надійшла заява про заміну підстав позову.

10.09.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на уточнену позовну заяву, у якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що право власності на спірне майно набуте ним на законних підставах. 20.08.2019 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за нотаріально посвідченими договорами дарування передали йому у власність житлові будинки та земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами 1210400000:02:027:0206, 1210400000:02:027:0207 та 1210400000:02:027:0205 відповідно. Вказані договори дарування недійсними не визнані. Водночас, право власності дарувальників на земельні ділянки виникло на підставі рішення Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII та було зареєстроване у встановленому законом порядку. 16.06.2023 вказані земельні ділянки були об`єднані в одну земельну ділянку площею 0,2574 га з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244, право власності на яку зареєстровано за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та на цей час не скасовано. Відповідач не погодився з доводами прокурора про відсутність на спірних земельних ділянках житлових будинків та про незаконність набуття права власності на них. На його думку, такі твердження спростовуються наявними у справі документами, зокрема матеріалами технічної інвентаризації та відомостями про державну реєстрацію нерухомого майна. Водночас відповідач наголосив, що відомості та матеріали кримінального провадження № 12022041600000912 від 09.11.2022, на які посилається прокурор, самі по собі не підтверджують незаконність набуття ним майна, а встановлені в межах досудового розслідування обставини не мають для цього цивільного спору наперед установленого значення. На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на гарантії непорушності права приватної власності, передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначив, що втручання держави у право мирного володіння майном має бути законним, переслідувати суспільний інтерес та відповідати принципу пропорційності, а позбавлення особи майна не повинно покладати на неї надмірний індивідуальний тягар. Також відповідач заперечив наявність спору між ним та Кам`янською міською радою, в інтересах якої прокурором подано позов. За його твердженням, міська рада сама прийняла рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність попереднім власникам, а законність цього рішення у встановленому порядку не спростована. Відповідач вважає, що наведені обставини не підтверджують порушення інтересів держави та необхідності їх судового захисту у заявлений прокурором спосіб. При цьому, відповідач зазначив, що він є добросовісним платником земельного податку, що підтверджується платіжними документами, тобто міська рада отримує відповідні фінансові надходження. Крім того, земельна ділянка та розташовані на ній об`єкти використовуються у волонтерській діяльності для допомоги Збройним Силам України та іншим військовим формуванням (безоплатне тимчасове зберігання, технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів ЗСУ). На думку відповідача, вилучення ділянки суперечитиме інтересам держави в умовах воєнного стану. Окремо відповідач послався на процесуальну поведінку Кам`янської міської ради під час розгляду справи та поставив під сумнів наявність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі міської ради. Зазначив, що орган місцевого самоврядування не підтримує заявлені прокурором вимоги у тому обсязі та з тих підстав, які викладені у позові. З урахуванням наведеного відповідач вважає, що прокурором не доведено незаконності набуття ним права власності на спірні земельні ділянки та об`єкти нерухомого майна, вибуття земельних ділянок із комунальної власності поза волею територіальної громади, наявності належних підстав для витребування майна та скасування державної реєстрації прав, а також дотримання вимог щодо представництва прокурором інтересів держави, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім цього, у відзиві на позовну заяву відповідач просив залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 22.10.2025 року у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

22.04.2026 року адвокат Григор`єв М.І. подав до суду заяву про залучення правонаступника ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 24.04.2026 ОСОБА_4 виключено з числа третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, у зв`язку зі смертю останньої, про що не було відомо на час її залучення у якості третьої особи.

Ухвалою суду від 24.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 208/11549/24 та призначено її до судового розгляду.

У судових засіданнях прокурор Кам`янської окружної прокуратури, представник Кам`янської міської ради та представник відповідача - адвокат Григор`єв підтримали свої позиції, викладені у позовній заяві та у відзиві на неї.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання не з`являлись, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлялись шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомляли Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

11.09.2026 року у судовому засіданні після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення судового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України , а саме на 21.09.2026 року о 16 годині 50 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинска у справі № 207/133/18 від 11.07.2018 за позовом ОСОБА_6 ОСОБА_7 до ТОВ «Дніпродзержинський дослідний завод» та ОСОБА_8 та за зустрчним позовом ОСОБА_8 ,, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до ОСОБА_7 , треті особи ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, невиплаченої при звільнені працівника і середнього заробітку за час затримки її виплати, визнано за ОСОБА_1 право власності на обєкти нерухомості - комплекс нежитлових будівель та споруд, загальною площею 169,1 м.кв., який складається з наступного: А-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 58,7 м.кв., Г-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 110,4 м. кв., №1 хвіртка, №2 водопровід, № 3 огорожа, №5 ворота та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 12.09 для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:027:0138, площа земельної ділянки – 0,1 га, на якій розташований комплекс будівель та споруд; - житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 35,8 кв.м. (житлова площа 20,8 кв.м.), Б-1 сарай, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; - житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м. (житлова площа 20,1 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; - житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м., який складається з наступного: А-1 житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м. (житлова площа 49,0 кв.м.), Б-1 літня кухня, В-1 сарай, Г-1 вбиральня та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

01.10.2018 державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської обалсті Єрмолай Ростиславом Володимировичем на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська № №207/133/18 від 11.07.2018 зареєстровано право власності на споруди за адресою: АДРЕСА_3 в за ОСОБА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 15.11.2018 та 17.11.2018 право власності на вказані споруди відчуджено на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 шляхом укладання договорів дарування на споруди за адресою: АДРЕСА_3 .

В подальшому, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Кам`янської міської ради із заявами про отримання земельних ділянок у власність.

Рішенням 33 сессії VII скликання Кам`янської міської ради від 27.06.2019 № 1447-33/VII надано ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210400000:02:027:0206 (0,0852 га.), ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210400000:02:027:0207 (0,0862 га.), ОСОБА_4 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 в 1210400000:02:027:0205 (0,0860 га.) у приватну власність, під неіснуючі споруди для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

20.08.2019 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 уклали договори дарування споруд та вищевказаних земельних ділянок, за адресою: АДРЕСА_3 в з ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2020 заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська № 207/133/18 від 11.07.2018 скасовано, та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, невиплаченої при звільнені працівника і середнього заробітку за час затримки її виплати відмовлено в повному обсязі.

На підставі нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 16.06.2023 про знесення житлових будинків за адресами: АДРЕСА_3 , право власності відповідача на них припинено, що підтверджено інформацією Державного реєстру речових прав (інформаційні довідки від 12.09.2024 № 394647024, 394660723, 394669954).

Державним реєстратором виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області Мєдвєдєвою С.В. 01.09.2023 на підставі нотаріально засвідченої 16.06.2023 заяви ОСОБА_1 про об`єднання земельних ділянок об`єднано земельні ділянки з кадастровими номерами 1210400000:02:027:0205, 1210400000:02:027:0206, 1210400000:02:027:0207 в одну земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244 площею 0.2574 га. та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 за номером 51625145, індексний номер рішення 69172045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2792171312104.

На цей час земельні ділянки 1210400000:02:027:0205, 1210400000:02:027:0206, 1210400000:02:027:0207 – об`єднанні в одну земельну ділянку - 1210400000:02:027:0244.

З огляду на скасування заочного рішення яке було підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , а також посилаючись на самочинне будівництво ним об`єктів нерухомого майна, яке відбулося за відсутності права користування земельною ділянкою, отримання та затвердження у встановленому законодавством порядку проєктної документації на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту чим грубо порушенні права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом, у тому числі у сфері забудови населених пунктів, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Частина 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає представництво прокурором законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі відсутності такого органу. Відповідні процесуальні повноваження прокурора передбачені статтею 56 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 роз`яснила, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, може кваліфікуватися як бездіяльність; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», якщо після повідомлення компетентний орган самостійно не звернувся до суду.

Матеріалами справи підтверджено, що Кам`янська міська рада була обізнана про обставини набуття та реєстрації спірних об`єктів, однак самостійно належного судового захисту інтересів територіальної громади не здійснила. Кам`янська окружна прокуратура неодноразово у листах від 01.03.2023 за № 04/56-1079ВИХ-23, від 05.09.2023 за № 04/56-5204ВИХ-23, просила повідомити щодо найбільш ефективного способу захисту у зв`язку із набуттям права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки.

У відповідь на вказані листи Директор департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради у листах від 13.03.2023 за вих. № 04-07/330, від 15.09.2023 за вих. № 07-07/1345 зазначав про доцільність подальшого вжиття заходів цивільно-правового характеру (подання позовів) щодо скасування права власності на об`єкти нерухомості (будівлі, споруди) проводити органами прокуратури.

Листом від 30.09.2024 № 56-6058вих-24 Кам`янська окружна прокуратура повідомила міську раду про намір здійснювати представництво інтересів держави. Отже, суд визнає підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Кам`янської міської ради.

При цьому, суд зазначає, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У позовній заяві прокурор зазначив, що спірні земельні ділянки є власністю Кам`янської міської територіальної громади як власника земель комунальної власності.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади у цій справі відбулося внаслідок незаконного позбавлення її права власності на спірні земельні ділянки, прокурор звернувся до суду в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельних ділянок.

Порушення інтересів держави полягає також у тому, що внаслідок незаконного розпорядження землею порушується і суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства, й положення законодавства України щодо обов`язків органів влади та місцевого самоврядування діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку призводить до свавілля відповідних органів та знищення правового порядку у державі.

Подання позову прокурором за умови бездіяльності з боку органу місцевого самоврядування є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави та відновлення правопорядку.

Отже, у справі, що переглядається, прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави в особі Кам`янської міської територіальної громади як власника земель комунальної власності й подав позов із дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо правового режиму спірної земельної ділянки та правомірності її вибуття суд зазначає, що відповідач заперечує доводи прокурора про відсутність житлових будинків за адресами: АДРЕСА_3 , посилаючись на матеріали технічної інвентаризації та державну реєстрацію. Водночас прокурор обґрунтовує позов скасуванням судового рішення, яке стало підставою первісної реєстрації, та відсутністю інших належних документів, що підтверджують виникнення права власності на ці об`єкти.

Щодо правового режиму спірних земельних ділянок та оцінки правомірності її вибуття, суд зазначає, що в обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на не надання прокурором ніяких доказів у підтвердження його припущень щодо будівництва ним ОСОБА_1 самочинно об`єктів нерухомого майна на земельних ділянках по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 . Вказує на те, що станом на час розгляду Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська справи № 207/133/18 на вказаних земельних ділянках були наявні всі об`єкти нерухомого майна, які зазначені у вказаному судовому рішенні. Наявність зазначеного нерухомого майна підтверджена технічною документацією на нього, копії якої приєднувались до матеріалів справи.

Суд зазначає, що оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Надаючи оцінку питанню допустимості доказів суд бере до уваги норми статей 13 і 81 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц наведено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Зі змісту мотивувальної частини заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.07.208 у справі № 207/133/18 вбачається, що у зустрічній позовній заяві позивачі за зустрічним позовом зазначають, що 01.12.2017 року між позивачами та відповідачем за зустрічним позовом було укладено Попередній договір міни відповідно до умов якого, позивач ОСОБА_13 зобов`язується передати у власність відповідача 1/10 частину обєкту нерухомості комплексу нежитлових будівель та споруд, який знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ; у свою чергу відповідач зобов`язується передати у власність позивача-1 1/10 частину обєкту нерухомості комплексу птахоферми, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . Міна зазначеного нерухомого майна здійснюється між Позивачем-1 та Відповідачем без жодних взаємних доплат; позивач-3 ОСОБА_1 зобов`язується передати у власність відповідача-1 1/12 частину обєкту нерухомості комплексу будівель,який знаходитьсяза АДРЕСА_6 , у свою чергу відповідач зобов`язується передати у власність позивача на підставі Договору міни нерухомого майна 1/10 частину обєкту нерухомості комплексу птахоферми, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . Міна зазначеного нерухомого майна здійснюється між Позивачем та Відповідачем без жодних взаємних доплат; позивач-3 ОСОБА_1 зобов`язується передати у власність Відповідача-1 1/2 частину обєкту нерухомості комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , 1/2 частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 12.09 для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:027:0138, площа земельної ділянки 0,1 га, на якій розташований комплекс будівель та споруд, 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , у свою чергу Відповідач зобов`язується передати у власність Позивача-3 на підставі Договору міни нерухомого майна 1/5 частину обєкту нерухомості комплексу птахоферми, який знаходиться за адресою АДРЕСА_5 . Міна зазначеного нерухомого майна здійснюється між Позивачем-3 та Відповідачем без жодних взаємних доплат.

Інших відомостей щодо житлових будинків по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 в вказане судове рішення не містить.

Згідно мотивувальної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2020 у справі № 207/133/18, матеріали справи не містять будь-якого процесуального документу (позовної заяви, зустрічної позовної заяви, тощо), що містив би позовні, зокрема, ОСОБА_1 , про визнання недійсним попереднього договору міни нерухомого майна від 01.12.2017 року, про визнання права власності, зокрема, на наступні об`єкти нерухомості за ОСОБА_1 на комплекс нежитлових будівель та споруд, загальною площею 169,1 м.кв. по АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:027:0138; на житловий будинок, загальною площею 39,9 кв.м. по АДРЕСА_1 ; на житловий будинок, загальною площею 78,2 кв.м. по АДРЕСА_1 . При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, грубо порушивши норми процесуального права, безпідставно вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_6 до ТОВ «Хіміко-дослідний завод» (до перейменування ТОВ «Дніпродзержинський дослідний завод») та визнав право власності на нерухоме майно за вказаними вище особами, що стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, зі змісту судових рішень першої та другої інстанції у справі № 207/133/18 не вбачається наявності технічної документації на спірні житлові приміщення по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , копії якої у матеріалах вказаної справи відсутні.

Інших доказів наявності у відповідача житлових приміщень по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 відповідачем не надано.

Відповідно, відсутні докази наявності у ОСОБА_1 законного права власності на вказані житлові приміщення, що свідчить про самочинне будівництво об`єктів нерухомого майна, які були згодом знесені відповідачем, з метою в подальшому безпідставного оформлення права власності на земельні ділянки, що розташовані під вказаними житловими приміщеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано ст. 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 16.06.2023 про знесення житлових будинків за адресами: АДРЕСА_3 , право власності відповідача на них припинено, що підтверджено інформацією Державного реєстру речових прав (інформаційні довідки від 12.09.2024 № 394647024, 394660723, 394669954).

Разом із цим, матеріалами справи не підтверджено факт законного набуття ОСОБА_1 права власності на вказані житлові будинки. Також, матеріалами справи не підтверджено взагалі існування житлових будинків за зазначеною адресою.

Натомість, на момент винесення Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська заочного рішення у справі № 207/133/18 від 11.07.2018, відповідно до матеріалів інвентаризаційних справ № 13913, 13914, 13915 в ОКП «ДБТІ» будь-які правовстанавлюючі документи на вищевказані споруди – відсутні.

Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради від 06.09.2024 за № 01вих-06/187, в реєстрі будівельної діяльності в розділі Реєстр дозвільних документів відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання підготовчих та/або будівельних робіт, введення в експлуатацію закінчених будівництвом споруд.

За інформацією Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради від 04.09.2024 за № 2н/251 за даними інформаційної бази містобудівного кадастру за період з 26.08.2009 по теперішній час надання (присвоєння, зміна) адреси: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 в Управлінням не здійснювалось.

Отже, житлові будинки, які були знесені ОСОБА_1 , про що останнім зазначено у нотаріально засвідченій заяві від 16.06.2023 є самочинно збудованими, оскільки вони були збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

При цьому, суд погоджується з твердженням відповідача, що відомості та матеріали кримінального провадження № 12022041600000912 від 09.11.2022, на які посилається прокурор, самі по собі не підтверджують незаконність набуття ним майна, а встановлені в межах досудового розслідування обставини щодо відсутності на спірних земельних ділянках трьох житлових приміщень не мають для цього цивільного спору наперед установленого значення.

З огляду на це, у спірному випадку мова йде саме про самочинне будівництво, оскільки факт знесення відповідачем житлових будівель підтверджено матеріалами справи. Водночас, підтвердження законності набуття ним права власності на вказані будівлі – відсутнє.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 звернула увагу, що ст. 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, факт наявності на спірних земельних ділянках житлових будівель самочинного будівництва порушує права Кам`янської міської територіальної громади.

Щодо обраних прокурором способів захисту суд зазначає, що за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 638/14632/14-ц, від 17 січня 2024 року у справі № 520/16267/19.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Враховуючи наведене, особа, звертаючись із позовом до суду, має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказаний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 753/5575/20.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

У постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

У постанові від 14.11.2018 Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виходить з того, що власник може витребувати нерухоме майно від останнього набувача незалежно від кількості попередніх відчужень, а вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння є ефективним способом відновлення володіння. Зокрема, у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата підтвердила застосування віндикаційного способу захисту за статтею 387 ЦК України.

У цій справі формальною підставою для передачі земельних ділянок у приватну власність стала наявність на них об`єктів нерухомого майна, право власності на які виникло з реєстрацій, здійснених на підставі заочного рішення суду від 11.07.2018. Однак це судове рішення скасовано 30.06.2020. Крім того, досліджені докази підтверджують, що об`єкти, під які земельні ділянки передавалися безоплатно, фактично не існували в заявленому вигляді, дозвільні документи на їх будівництво та введення в експлуатацію відсутні, а адреси в установленому порядку не присвоювалися.

За встановлених обставин рішення міської ради про передачу земельних ділянок було прийняте внаслідок подання відомостей про існування об`єктів нерухомості та права на них, які не відповідали фактичному стану. Таке вибуття землі не може розцінюватися як належне та усвідомлене волевиявлення територіальної громади на безоплатне відчуження комунальної землі саме за тих фактичних і правових передумов, які існували в дійсності.

Відповідач не є стороннім набувачем, віддаленим від первісного вибуття майна: саме за ним у 2018 році було зареєстровано права на будинки на підставі судового рішення, саме він відчужив ці об`єкти особам, які згодом одержали земельні ділянки від міської ради, а 20.08.2019 ці ж особи подарували йому будинки разом із земельними ділянками. За таких обставин відповідач знав або за обставинами справи повинен був знати про походження прав на об`єкти та про зв`язок між їх реєстрацією і безоплатною передачею землі. Тому посилання на статус добросовісного набувача суд вважає необґрунтованим.

Суд враховує і поведінку відповідача: саме ОСОБА_1 був первісним набувачем зареєстрованих прав на будинки за судовим рішенням; невдовзі відчужив ці об`єкти трьом особам; після отримання ними земельних ділянок у приватну власність знову набув і об`єкти, і землю; надалі об`єднав три ділянки в одну. Така послідовність дій у сукупності з відсутністю належних правових та фактичних підстав для первісної реєстрації будинків виключає висновок про добросовісність відповідача щодо походження права на землю.

Об`єднання у 2023 році трьох первісних ділянок в одну ділянку кадастровий номер 1210400000:02:027:0244 не змінює джерела набуття права і не усуває порушення. Спірний об`єкт індивідуалізований кадастровим номером, площею та реєстраційними даними, а тому може бути витребуваний у натурі.

Отже, земельна ділянка кадастровий номер 1210400000:02:027:0244 площею 0,2574 га, сформована з ділянок 1210400000:02:027:0205, 1210400000:02:027:0206 та 1210400000:02:027:0207, підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради на підставі статей 387, 388 ЦК України.

При цьому, суд відхиляє аргумент відповідача про те, що наявність рішення міської ради від 27.06.2019 сама по собі виключає можливість витребування. Орган місцевого самоврядування здійснює повноваження власника від імені територіальної громади лише в межах закону. У цій справі передача землі була безпосередньо пов`язана з відомостями про наявність житлових будинків і прав на них. Встановлена судом відсутність належної правової основи таких відомостей означає, що юридична передумова, з якою було пов`язано передачу землі, фактично була відсутня.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на житлові будинки та його припинення, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами 3-5 ст. 376 України, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку ч. 3 або ч. 5 ст. 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Отже, застосування положень ч. 3 або ч. 5 ст. 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Тобто відповідно до приписів частин 3 та п`ятої ст. 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації та припинення права володіння ОСОБА_1 на житлові будівлі по АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 .

Враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Кам`янької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторінці відповідача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації та припинення права володіння – задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:027:0244 площею 0.2574 га., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2792171312104), яка складається з земельних ділянок з кадастровими номерами: 1210400000:02:027:0205 площею 0,0860 га. по АДРЕСА_1 , 1210400000:02:027:0206 площею 0,0852 га. по АДРЕСА_1 , 1210400000:02:027:0207 площею 0,0862 га. по АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 24604168, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пл. П. Калнишевського, 2) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Сторони по справі:

Позивач - Керівник Кам`янької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради ОСОБА_16 (код ЄДРПОУ 0290993826, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. І.Ясюковича, буд. 2)

Позивач - Кам`янська міська рада (код ЄДРПОУ 24604168, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пл. П. Калнишевського, 2).

Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторінці відповідача

ОСОБА_2 (РНОКПП не відомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_7 )

ОСОБА_3 (РНОКПП не відомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_8 )

Повний текст рішення складено та проголошено 21.09.2026 року о 17 годині 30 хвилин.

Суддя В.Г. Гречана